Рішення № 86151670, 06.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2019 року Справа № 280/4787/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Військової частини А0989 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Комишова, 1)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А0989 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0989 щодо невиплати позивачу компенсації за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки в розмірі 1 243,02 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 8 197,66 грн., грошової компенсації за не отримане речове майно в розмірі 4 683,10 грн., підйомної допомоги в розмірі 7 458,03 грн., заробітної плати (та інші виплати) за листопад 2018 року в розмірі 8 136,84 грн.;

зобов`язати Військову частину А0989 виплатити позивачу компенсацію за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки в розмірі 1 243,02 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань в розмірі 8 197,66 грн., грошову компенсації за не отримане речове майно в розмірі 4 683,10 грн., підйомну допомогу в розмірі 7 458,03 грн., заробітну плату (та інші виплати) за листопад 2018 року в розмірі 8 136,84 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому не в повному обсязі після звільнення були проведені всі виплати, які передбачені законодавством. Вважає незаконною відмову відповідача щодо виплати позивачу компенсації за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсації за не отримане речове майно, підйомну допомогу, заробітну плату (та інші виплати) за листопад 2018 року. Крім того, вважає, що такими діями відповідача було завдано позивачу значних моральних та фізичних страждань. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 04.11.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

17.10.2019 на адресу відповідача було направлено копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 07.10.2019 та позовну заяву з додатками. 30.10.2019 до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

За приписами ч. 11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

05.11.2019 на адресу відповідача повторно було направлено копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 07.10.2019 та позовну заяву з додатками. Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 07.10.2019 та позовну заяву з додатками було отримано уповноваженою особою відповідача за довіреністю 12.11.2019.

Станом на 06.12.2019 відзив від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

28.04.2017 року позивачем був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Відповідно до п. 1 наказу командира військової частини пп В0963 (по стройовій частині) № 102 від 12.05.2017 року (далі - Наказ № 102), сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника 169 НГЦ від 05.05.2017 року № 28-РС на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти, ВОС - 837221А, який прибув з військової частини В0934 смт. Десна, Чернігівської області з 12.05.2017 року зарахувати до списків особового складу частини на всі види забезпечення. Надати 3 (три) доби з 12 травня 2017 року для прийняття справ та посади.

Згідно із п. 3 Наказу № 102, сержанта ОСОБА_1 , вважати таким, що 12 травня 2017 року справу і посаду курсанта навчального взводу навчальної роти прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

У відповідності до п. 4 п.п. 4.6. Наказу командира військової частини польова пошта В2095 від 19.06.2017 року № 161 (м. Маріуполь), сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 13.06.2017 № 118 - PC на посаду командира транспортного відділення зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини польова пошта В2095, який прибув з військової частини А26000 с. Старичі для подальшого походження служби, 19 червня 2017 року зарахувати особового складу частини та на всі види забезпечення. Вислуга років на 01.07.2017 становить 2 роки 9 місяців 7 днів.

Наказом командира військової частини А0989 (по стройовій частині) від 23.10.2018 року № 175-РС, позивач був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту). Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 03 роки 11 місяців 07 днів.

Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року, мені було продовжено дію контракту (чинність контракту припинилася 27.10.2018) на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі до 14.11.2018 року.

Відповідно до наказу команд військової частини А 0989 від 15.11.2018 №380 позивача було виключено зі списків особового складу.

В Наказі №380 зазначено, виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію в розмірі 106 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 10 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з "01" по "15" листопада 2018 року.

Щорічна основна відпустка за 2018 рік використана тривалістю 15 днів.

Виплатити грошову компенсацію за 11 (одинадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10і Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Допомогу для оздоровлення за 2018 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за 2018 рік не отримував.

Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.

Зарахувати до військового оперативного резерву першої черги на посаду командира транспортного відділення зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А0989, ВОС-837182А. Підстава: наказ командира військової частини А0989 (по особовому складу) від 23.10.2018 №175-РС; рапорт сержанта ОСОБА_1 (вх. № 10207 від 15.11.2018).

Позивач звертався у 2019 році до Міністерства оборони України, Кадрового центру сухопутних військ збройних сил України Міністерства оборони України до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України з вимогою усунення порушень діючого законодавства щодо невиплати встановлених законом виплат, а саме: одноразової грошової допомоги; виплати підйомної допомоги; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (звернення долучені до матеріалів справи).

Не погоджуючись з проведеними виплатами під час звільнення позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам які суд виходив з наступного.

Щодо невиплати позивачу компенсації за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки, в розмірі 1 243,02 грн.

Позивач не зазначає в позові саме за який рік невикористана відпустка, однак згідно листа Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 09.08.2019 року № 23341, судом встановлено, що позивач не використав 5 днів відпустки за 2017 рік. Крім того, в цьому листі зазначено, що згідно наказу командира військової частини А0989 від 30.01.2018 №29 позивач вибув у щорічну основну відпуску за 2017 рік з 30.01.2018 по 13.02.2018 терміном на 15 днів Відповідно до терміну проходження військової служби який на той час становив 8 місяців, позивач мав право на використання щорічної основної відпустки терміном 20 днів. Враховуючи викладене позивачем не використано 5 днів щорічної основної відпустки за 2017 рік.

В наказі командира військової частини А0989 від 15.11.2018 № 380 про виключення Вас зі списків особового складу відсутній відповідний пункт про виплату грошової компенсації за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік.

Як зазначено в листі від 09.08.2019 року № 23341 військовим комендантом військової комендатури м. Покровськ призначено перевірку з метою встановлення ступеню вини посадових осіб військової частини А0989, що призвели до невиплати Вам вищевказаної грошової компенсації.

Відповідно до частини першої-другої ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Як встановлено абз. 2 пункту 14 статті 10-1 ст. Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Згідно з абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 вказаного Закону, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки...

Статтею 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за 5 календарних днів щорічної основної відпустки за 2017 рік.

Щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 8 197,66 грн.

Відповідно до п. 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно із п. 7 розділу XXIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 7 розділу XXIV Порядку № 260 визначено, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 встановлено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

У разі неподання рапорту у командира військової частини відсутні підстави для прийняття рішення про виплату матеріальної допомоги.

З огляду на те, що у суду відсутні докази щодо звернення позивача з відповідним рапортом на виплату матеріальної допомоги, відповідно підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні.

Щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 4 683,10 грн.

Абзацом другим ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.16 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Відповідно до п. 4 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Матеріали справи не містять доказів подання позивачем рапорту на ім`я командира військової частини про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а відтак підстави для виплати позивачу цієї компенсації відсутні.

На підставі рапорту та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі військовослужбовцю, командир військової частини видає наказ, у якому обов`язково зазначається розмір грошової компенсації. Такий наказ є підставою для виплати компенсації.

Щодо невиплати позивачу підйомної допомоги в розмірі 7 458,03 грн.

Як зазначає позивач в порушення Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року № 45 (далі - Порядок № 45), йому не була виплачена і підйомна допомога, яка відповідно до листа Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 09.08.2019 року № 23341, повинна становити 7 458,03 грн.

Факт прийняття позивачем посади та справ, переїзд на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду, підтверджується вказаними вище наказами командира військової частини польова пошта В0963 (по стройовій частині) № 102 від 12.05.2017 року, командира військової частини польова пошта В2095 від 19.06.2017 року № 161.

Як зазначено в листі від 25.04.2019 №116 Кадрового центру сухопутних військ збройних сил України Міністерства оборони України підйомна допомога позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки після призначення на посаду підтверджуючих документів про зміну місця проживання згідно доповіді командування військової частини А0989 позивачем не надано, відповідно підстави для її виплати відсутні.

В листі від 09.08.2019 Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України, зазначено про те, що позивач не звертався з відповідним рапортом як то передбачено нормами законодавства, тому підстави для виплати підйомної допомоги відсутні.

У 2017 року, тобто на момент виникнення права на таку допомогу, виплату військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги було передбачено Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженою наказом Міністра оборони Українивід 22.10.2001 №370, зареєстрованою в МіністерствіюстиціїУкраїни08.11.2001 за №940/6131 (далі- Інструкція №370).

Відповідно до п. 1 Інструкція №370 особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі -військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно до п. 2 Інструкція №370 2. Розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.

Підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується Офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, що вибувають до нового місця служби в інший населений пункт на відстань більше 100 км, за їх бажанням виплачується грошове забезпечення за місяць наперед.

Слід зазначити, що а ні Інструкцією№370 (яка діяла на момент виникнення права позивача на підйомну допомогу), а ні Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року № 45 (який вже діяв на момент звільнення) не передбачено подання позивачем будь-якого підтверджуючого документа, або рапорта для отримання підйомної допомоги, факт прибуття на нове місце служби в інший населений пункт повинен підтверджуватися лише наказами командира військової частини.

Тому суд вважає позовні вимоги в цій частини обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо невиплати грошового забезпечення позивачу за листопад 2018 року в розмірі 8 136,84 грн.

Позивач стверджує, що відповідно до довідки форми ОК-7 Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу), виплачено позивачу за листопад 2018 сума 20 419,19 грн., а згідно із виписки по надходженням по картці/рахунку 4149499111734529 за періоди 10.11.2018 - 18.02.2019 років від 18.02.2019 року, за листопад місяць 2018 року, позивач отримав від «військової частини АО» 16.11.2018 року - 8 197,66 грн., 20.11.2018 року - 3 774,19 грн., 28.11.2018 року - 310,50 грн.

Таким чином вважає, що йому не доплачено8136,84 грн. ( 20 419,19 грн. - 8 197,66 грн. - 3774,19 грн. - 310,50 грн. = 8136,84 грн.)

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII)

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

З урахуванням наданих до суду довідки форми ОК-7 Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) судом встановлено, що позивачу військовою частиною А0989 (код страхувальника 26615223) нараховувалися суми фактичного заробітку починаючи з липня 2017 по грудень 2018 ( за липень 2018 сума складає 20419,19 грн.).

Відповідно виписки від 18.02.2019 з АТ комерційний банк «ПриватБанк» щодо надходжень по картці/рахунку 4149499111734529 за періоди 10.11.2018 - 18.02.2019 років, судом встановлено, що позивачу проводилися виплати в листопаді 2018, однак достовірно встановити за який саме період проводилися виплати позивачу, чи відсутня була заборгованість за попередні місяці, яку суму було нараховано та виплачено під час звільнення, суд позбавлений такої можливості, тому з метою захисту прав позивача, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача розглянути питання щодо виплати грошового забезпечення позивачу за листопад 2018 року в розмірі 8 136,84 грн.

Крім того, суми які просить виплатити позивач за компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки в розмірі 1 243,02 грн., за матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань в розмірі 8 197,66 грн., за не отримане речове майно в розмірі 4 683,10 грн., за підйомну допомогу в розмірі 7 458,03 грн., зазначені лише в листі Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 09.08.2019 року № 23341, будь-якого офіційного розрахункового документа або офіційної довідки від відповідача з наведеними розрахунками до суду надано не було, тому перевірки правильність зазначених сум суд не може, а повноваження щодо розрахунку таких сум покладені на відповідача, тому суд не має законних підстав при прийнятті рішення зазначати суми які просить виплатити позивач, з огляду на те, що вони є не підтверджені належним чином.

Щодо моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Внаслідок зазначеної вище протиправної бездіяльності відповідача, незважаючи на неодноразові звернення позивача, позивач вважає, що йому було завдано значної моральної шкоди, яку оцінює в 50 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Окрім того, в обґрунтування моральної шкоди позивач зазначає, що під час проходження військової служби, отримав хронічне захворювання, що підтверджується довідкою військово- лікарської комісії № 2175 від 28.08.2018 року, а також свідоцтвом про хворобу № 2879 від 16.01.2019 року, вважає, що це завдало йому значних моральних страждань.

Суд вважає не обґрунтованими доводи позивача, з огляду на те, що дане захворювання виникло під час проходження військової служби, однак воно не пов`язано з невиплатою позивачу відповідних сум грошового забезпечення та компенсацій, дане захворювання встановлено до моменту звільнення, що підтверджується довідкою військово- лікарської комісії № 2175 від 28.08.2018 року, тому судом не встановлено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Крім того, оцінюючи заподіяну шкоду позивач повинен зазначити з чого він при цьому виходить, коли зазначає суму саме 50 000 грн., та чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Обґрунтування того, що саме з моменту звільнення позивач зазнав моральних та фізичних страждань, суду надано не було.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини А0989 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Комишова, 1, ЄДРПОУ 26615223) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0989 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік та підйомної допомоги.

Зобов`язати Військову частину А0989 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік.

Зобов`язати Військову частину А0989 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу.

Зобов`язати Військову частину А0989 розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за листопад 2018 року в розмірі 8 136,84 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 797,18 грн. (сімсот дев`яносто сім гривень 18 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0989 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Комишова, 1, ЄДРПОУ 26615223).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.12.2019.

Суддя О.В. Конишева