Ухвала суду № 86111775, 04.12.2019, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/1900/19

Провадження по справі № 1-кс/514/746/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року смт Тарутине

Слідчий суддя Тарутинського районного суду Одеської області Кравченко П.А., за участю секретаря судового засідання Чолак Я.П., розглянувши внесене в кримінальному провадженні № 12019160430000284 від 20 листопада 2019 року старшим слідчим СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Михайловим І.Ф. погоджене прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Кіяніченко І.С., клопотання про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

До Тарутинського районного суду Одеської області звернувся слідчий СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області Михайлов І.Ф. з клопотанням погодженим прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Кіяніченко І.С. про накладання арешту на майно.

З даного клопотання вбачається, що 20.11.2019 о 13.33 годин, невстановлена особа, шляхом обману вчинила шахрайські дії відносно мешканки смт Березине Тарутинського району Одеської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

За даним фактом 20.11.2019 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160430000284 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 20.11.2019 на мобільний телефон мешканки смт Березине Тарутинського району Одеської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшло SMS повідомлення, про те що, її банківська карта клієнта АТ «ПУМБ» заблоковано. Передзвонивши на зазначений в повідомленні номер телефону, особа, яка підняла слухавку, повідомила ОСОБА_1 , що їй необхідно назвати чотири цифри, які прийдуть їй на мобільний телефон в SMS повідомленні від АТ «ПУМБ». Після надходження SMS повідомлення, ОСОБА_1 назвала співрозмовнику зазначенні в повідомленні чотири цифри.

Через деякий час, на мобільний телефон ОСОБА_1 , прийшло нове SMS повідомлення від АТ «ПУМБ», в якому зазначено, що її грошові кошти в сумі 17 418, 55 грн. списані з рахунку.

Після чого, ОСОБА_1 звернулась до служби безпеки АТ «ПУМБ», та з`ясувала, що її грошові кошти перераховані на банківську карту № НОМЕР_1 , яка рахується за АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, виконані всі слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення особи (осіб), яка скоїла дане кримінальне правопорушення (злочин), які будь якого результату не надали.

Слідчий обґрунтував необхідність накладення арешту на зазначене майно тим, що об`єктом кримінальних протиправних дій невстановленої особи є грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , тому є необхідність у накладенні на нього арешту, для збереження грошових коштів та відшкодування завданих збитків.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про підтримання клопотання та розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутністю осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Вивчивши зазначене клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 59 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб накладаються за рішенням суду про накладення арешту.

Арешт майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках є заходом забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України.

Метою накладення арешту є запобігання можливого приховування вказаних коштів та підтвердження факту причетності до скоєння вказаного злочину конкретних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" № 2657-ХП від 02 жовтня 1992 року, п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-Ш від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51Закону України"Про банки та банківську діяльність"№ 2121-Швід 07грудня 2000року документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. При цьому одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо), які являють собою емітовані в установленому законодавством порядку пластикові чи іншого виду картки, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжні картки є власністю емітента (банка) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту, в тому числі і фізичній особі держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки.

Аналогічні положення містяться і в "Положенні про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженому постановою Правління НБ України від 30 квітня 2010 року №223, за яким спеціальним платіжним засобом, поряд з іншими, також визнається платіжна картка, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого її держатель здійснює платіжні операції, установлені договором з емітентом банком, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних платіжних засобів, тобто проводить операції з їх випуску ( п. 1.4).

Також відповідно до вимог зазначеного "Положення" емітент може надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті спеціальні платіжні засоби, а тим, хто є суб`єктами господарювання, - корпоративні спеціальні платіжні засоби, у тому числі і платіжні картки, які є власністю емітента (банка) і можуть передаватися у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується цей платіжний засіб (п.п. 2.2, 2.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач, при цьому, згідно ч. 3 цієї норми, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Таким чином, у згаданому клопотанні має бути порушено питання щодо арешту майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Водночас, матеріали клопотання про арешт майна не містять документів, які у належний процесуальний спосіб підтверджували б обставини щодо повідомлення в рамках кримінального провадження №12019160430000284 будь-якій особі, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а відтак порушення питання слідчим щодо арешту майна, в тому числі, яке належить невстановленої особі, є безпідставним.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна за вищенаведених обставин не може підлягати задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 131, 132, 163, 167, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції Михайлова І.Ф. про накладення арешту на майно - відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя П.А. Кравченко