Рішення № 86088861, 05.11.2019, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1079/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Домненко Н.І., представника позивача ОСОБА_1 Б ОСОБА_2 ., представника відповідачів ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, з тих підстав, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 750/4-4098 від 03 серпня 2006 року, згідно з яким банк надавав кредит у сумі 17 287 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Порядок та умови повернення боргу визначені відповідним графіком. Поручителем відповідно до даного кредитного договору виступила ОСОБА_5 . Однак відповідачі умов кредитного договору не виконують і станом на 26.02.2018 року заборгованість по кредитному договору складається з: 8219,09 дол. США – заборгованість за кредитом; 8151,25 дол. США – заборгованість за відсотками; 2235,36 дол. США – пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 2068,23 дол. США – пеня за несвоєчасне повернення відсотків. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 8219,09 дол. США та 8151,25 дол. США заборгованості за кредитом та відсотками, а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, суду пояснив, що останній платіж ним був здійснений у 2010 році, тому вважав, що на момент подання позовної заяви до суду строк позовної давності позивачем пропущено. Просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог. Крім того, позивач вважав, що позов поданий особою, яка належним чином не підтвердила свої повноваження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши, що 02 серпня 2012 року сплив строк дії договору, але строк позовної давності не закінчився, оскільки у 2017 році відповідачем ОСОБА_4 було здійснено погашення нарахованих відсотків в розмірі 1,15 дол. США, тому строк давності звернення до суду за захистом свого права перервався останнім платежем. Особа, яка підписувала позов, на даний момент звільнена і надати її повноваження банк не має можливості. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що останній платіж був здійснений відповідачем ще у 2010 році, отже строк позовної давності витік ще у 2013 році. Банк у 2014 році звертався до суду з позовом до відповідачів, але позов був залишений без розгляду, оскільки не були підтверджені повноваження його представника. Крім того, вважав, що на даний час за вимогою про стягнення неустойки сплив встановлений статтею 258 ЦК України строк давності. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі в зв`язку з пропущенням строку позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 750/4-4098 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с.7,8), до якого сторонами 30.04.2009 року та 16.03.2010 року було укладено додаткові угоди (а.с.9,10).

У відповідності до умов Кредитного договору (п. 1.1.1) надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами – траншами, зі сплатою 12,0 процентів річних в межах максимального ліміту заборгованості до 17 287,00 доларів США, згідно з наступним графіком надання траншів кредиту, з кінцевою датою погашення 02.08.2012 року. В свою чергу, позичальник зобов`язувався: - погасити кредит в строк, зазначений в п. 2.4. Кредитного договору; погашення кредиту позичальник повинен здійснювати у валюті Кредиту у строки та у сумах, визначених графіком погашення кредиту (п. 2.6 кредитного договору); сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. п. 1.1.1. кредитного договору у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 10 число кожного місяця.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 750/4-4099 від 03 серпня 2006 року, відповідно до якого відповідач зобов`язалася нести солідарну відповідальність з позичальником, за порушення виконання зобов`язання по кредитному договору (а.с.12,13).

Позивач зазначав, що станом на 26 лютого 2018 року заборгованість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 750/4-4098 від 03 серпня 2006 року з урахуванням порушення термінів повернення кредиту та термінів сплати відсотків становить: за кредитом – 8219,09 дол. США, за відсотками – 8151,25 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 2235,36 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків – 2068,23 дол. США (а.с.15-17). В зв`язку з чим ПАТ «Укрсоцбанк» просить стягнути з відповідачів 16370,34 дол. США та судові витрати.

Свої зобов`язання відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним чином не виконували, тому банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Як видно з позовної заяви, заборгованість в розмірі 16 670.34 доларів США виникла з наслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору від 03.08.2006 року №750/4-4098.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що сума грошових вимог складається із: 8 219,09 доларів США - сума основного боргу по кредиту, 8 151,25 доларів США - відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п.п. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Кредитного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами – «Траншами», кожна частина окремо зі сплатою 12% річних в межах максимального ліміту заборгованості до 17 287 доларів США згідно з графіком надання Траншів Кредиту.

Пунктами 1.1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Кредитного договору передбачено надання Кредитором 03.08.2006 року Позичальникові грошових коштів у розмірі 16 458, 00 доларів США для оплати автомобіля Skoda.

Пунктами 1.1.1.2 ст. 1 Кредитного договору передбачено надання Кредитором 03.08.2007 року Позичальникові грошових коштів у розмірі 829,00 доларів США для здійснення оплати страхових платежів.

Як стверджує Позивач, ним було надано ОСОБА_4 три Транші: 03.08.2006 року - 16 458 доларів США на придбання автомобіля, 07.08.2007 року - 718 доларів США для здійснення оплати страхових внесків, 19.08.2008 року - 699 доларів США для здійснення оплати страхових внесків.

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору повернення Траншів Кредиту здійснюється Позичальником щомісячно, починаючи з наступного місяця після одержання відповідного Траншу Кредиту, згідно з графіком, що наведений у Додатку до цього Договору з кінцевим терміном повернення до 02.02.2012 року.

В свою чергу, графіком погашення заборгованості по Кредитному договору (Додаток №1) передбачено погашення грошових коштів щомісячно, а саме до 10 числа кожного місяця.

Кошти в сумі 16 458 доларів США, надані відповідачу ОСОБА_4 для придбання автомобіля погашаються кредитором, починаючи з 10.09.2006 року по 229 доларів США; 718 доларів США, наданих відповідачеві для здійснення оплати страхових внесків, погашаються відповідачем, починаючи з 10.09.2007 року по 69 доларів США; 699 доларів США, наданих відповідачу для здійснення оплати страхових внесків погашаються останнім, починаючи з 10.09.2008 року по 69 доларів США.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З наведеного вбачається, що обов`язок повернення взятих у кредит коштів виникав у відповідача ОСОБА_4 10-го числа кожного наступного місяця, а у позивача відповідно виникало право вимоги такої сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Останній платіж за договором відповідач ОСОБА_4 здійснив 19.10.2010 року, тобто з простроченням на дев`ять днів. Будь-яких інших платежів ним не здійснювалось.

Отже, право вимоги за кредитом (помісячні платежі за період з 10.09.06 по 10.10.10) у банка виникло ще у жовтні 2010 року.

Право вимоги за кредитним договором (помісячні платежі за період з 10.11.10 по 10 08.12) у банка виникало у відповідний місяць кожного 10 числа.

Відповідно ст. 256 ЦК України, за захистом свого цивільного права або інтересу, соба може звернутися до суду в межах строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, строк позовної давності за вимогами, з якими звернулось ПАТ «Укрсоцбанк» (помісячні платежі за період з 10.09.06 по 10.10.10) розпочався з місяця, наступного за датою останньої сплати відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме з 19.10.2010 р. та закінчився 11.11.2013 року.

Строк позовної давності за вимогами, з якими звернулось ПАТ «Укрсоцбанк» (помісячні платежі за період з 10.11.10 по 10.08.12) розпочався з місяця, наступного за кінцевою датою сплати зобов`язань по Договору та закінчився у 2013, 2014 та 2015 роках.

У постановах Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року, суди, застосовуючи ч. 3 ст. 254, ч. 5 ст. 261, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України дійшли висновку про те, що оскільки у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту і процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, і відповідно загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений сторонами.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВСУ від 06.11.13 (правова позиція у справі 6-116 цс 13).

Як вбачається з матеріалів справи на момент подання позовної заяви до суду строк позовної давності позивачем було пропущено, заяви на його поновлення, як того вимагає ст. 73 ЦПК України до суду І інстанції, подано не було.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається зі змісту вказаних норм і самого договору, спірний кредитний договір за своєю природою є договором про надання споживчого кредиту, тому дані правовідносини регулюються положеннями ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» правила п.7 ч.II ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняють кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Листом від 16.01.13 №10-70/0/4-13 Про окремі питання застосування строків позовної давності Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що роз`яснення п.31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року стосуються як позасудового так і судового врегулювання спорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про повернення суми боргу у 23 квітня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» по щомісячним платежам (строк сплати яких встановлено до 10 числа кожного наступного місяця), не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч, 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, нені) застосовується позовна давність в один рік. За таких обставин включення позивачем для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно зі статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з договору поруки № 750/4-4099 від 03 серпня 2006 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, а це суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (постанова ВСУ від 17.02.2016р. № 6-1844цс15).

За таких обставин, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у в`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Як вже зазначалось вище, обов`язок повернення взятих у кредит коштів виник у ОСОБА_4 10.11.10, а у кредитора відповідно виникало право вимоги такої сплати.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до позичальника та поручителя одночасно, а саме у квітні 2018 року, отже, з дня настання основного зобов`язання до пред`явлення вимоги Поручителю пройшло більше шести місяців, що є підставою для припинення договору поруки.

Враховуючи вказане вище, строк дії поруки в будь-якому випадку вже припинився, оскільки шестимісячний строк вказаний в ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України сплив.

Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що останній платіж ним було здійснено в м. Суми у жовтні-листопаді 2010 року. У 2017 році ніяких оплат ним не вносилось, в серпні 2018 року він також ніяких оплат до банку не проводив.

Судом позивачу пропонувалося надати докази на підтвердження обставин внесення начебто відповідачем 1,15 доларів США на рахунок позивача ( 4 серпня 2017 року, ар.с.21), однак позивач своїм правом не скористався. На підтвердження здійснення 4 серпня 2017 року оплати відповідачем 1,15 долара США банк послався на виписку по особовому рахунку за 4 серпня 2017 року, з якого вбачається, що сума в розмірі 1,15 долара США була оплачена на погашення нарахованих відсотків згідно договору № 750/4-4098 від 03 серпня 2006 року. Разом з тим, визначальне значення має не сам факт зарахування 1,15 долара США, а зарахування 1,15 долара США саме відповідачем по справі, оскільки у відповідності з положеннями статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Доказів на підтвердження того, що відповідач особисто вчинив дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, суду не надано. Більше того, у позивач у листі від 25 жовтня 2019 року зазначив, що підтвердити платіж на погашення кредитного договору № 750/4-4098 від 03 серпня 2006 року банк може лише виписками по рахунку, жодних інших доказів, які б підтверджували факт здійснення даного платежу в розмірі 1,15 долара США не існує.

У відповідності з ст. ст. 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав суду достовірних доказів на підтвердження того, що саме відповідач 4 серпня 2017 року перерахував банку 1,15 доларів США в рахунок погашення боргу за кредитним договором, тобто що саме відповідач вчинив дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, наслідком чого є переривання перебігу позовної давності, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 254, 256-267, 526, 527, 541, 546, 549, 550, 559, 623, 1046, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за безпідставністю вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко