Рішення № 86043040, 19.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9722/18

Провадження номер 2-а/522/70/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Свідерка Андрія Івановича (м. Одеса, вул. Ак. Корольова 5), Інспектора роти № 2 батальйону № 3 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Мірченка Миколи Анатолійовича (м. Одеса, вул. Ак. Корольова 5), Національної поліції України (м. Київ, вул. Ак. Богомольця 10), про визнання протиправними дії органів влади та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ

Позивачка звернулась до суду зі позовом до відповідачів, у якому просила суд визнати противоправною та скасувати постанову Інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Свідерка Андрія Івановича у справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2018 року серії ЕАА № 402139 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122КУпАП; визнати противоправними дії Інспектора роти № 2 батальйону № 3 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Мірченка М.А. зі складання Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу; скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України матеріальну шкоду у розмірі 2324,87 гривень, та моральну у розмірі 1000 гривень та судові витрати.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала на підставах викладених у ньому та просила його задовольнити.

Представник Національної поліції України у судовому засіданні позов не визнав просив у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що постановою Інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Свідерка А.І. Серії ЕАА № 402139 від 14.05.2018 року позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. З вказаною постанови вбачається, що 14.05.2018 року в м. Одесі по вул. Приморська, 7 автомобіль Опель д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку та стоянку, чим суттєво заважав руху інших учасників дорожнього руху, чим порушила п. 15.10. ПДР.

Також, 14.05.2018 року був складаний акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 1,7 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877, Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

Постановою КМУ від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було утворено юридичну особу публічного права Департамент патрульної поліції, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, який є самостійним розпорядником бюджетних коштів державного бюджету України виділених на утримання ДПП та його територіальних (відокремлених підрозділів).

Згідно з підпунктами 4, 7, 15, 16 пункту 1 розділу ІІІ «Функції Департаменту патрульної поліції» Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом НПУ від 06.11.2015 року №73 (у редакції наказу НПУ від 14.08.2017 року №587), що знаходиться у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Департаменту патрульної поліції, Департамент відповідно до покладених на нього завдань у випадках, передбачених законом здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за додержанням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; розглядає звернення громадян з питань, що належать до компетенції Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до п.9 Положення про Департамент патрульної поліції, ДПП є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України тощо.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання», було затверджено Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання.

Частиною 2 визначено, що тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. {Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1136 від 14.10.2009, № 476 від 08.07.2015, № 553 від 11.07.2018; в редакції Постанови КМ № 989 від 14.11.2018}

Поліцейським забороняється брати участь у тимчасовому затриманні транспортних засобів у випадках, не передбачених законом. {Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 94 від 11.02.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 476 від 08.07.2015, № 989 від 14.11.2018}; {Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 94 від 11.02.2009}2-1. За наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно за умов, що розміщення такого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

За відсутності умов, зазначених в абзаці другому цього пункту, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв.

Розміщення транспортного засобу вважається таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 3 визначено, що доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів, у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов`язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним (у тому числі міжрегіональним) органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.

Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 989 від 14.11.2018}; {Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 476 від 08.07.2015, № 888 від 28.10.2015, № 989 від 14.11.2018}

Частиною 4 встановлено, що у разі тимчасового затримання транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком із зазначенням:

дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання транспортного засобу;

прізвища, імені та по батькові, спеціального звання, посади, найменування органу (підрозділу), у якому проходить службу поліцейський, який приймає рішення про тимчасове затримання транспортного засобу;

типу, марки, номерного знака, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується.

У разі тимчасового затримання транспортного засобу шляхом його блокування в акті вказується розташування місця його блокування, а у разі доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку також додатково зазначаються:

найменування, місцезнаходження та номер телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, номерний знак евакуатора;

найменування, місцезнаходження та номер телефону підприємства, установи або організації, які прийняли транспортний засіб для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку;

адреса місця зберігання транспортного засобу;

посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу складається у присутності двох понятих, а у разі прийняття рішення про доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку - особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу підписують: поліцейський, який прийняв рішення про таке затримання, два понятих, а у разі доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку - особа, яка виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Вказаний акт також підписують відповідальна особа, зазначена в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, а також аварійний комісар у разі їх присутності.

Один примірник акта надається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особі, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особі, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, у разі їх присутності. У разі відсутності зазначених осіб примірник акта долучається до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та може бути отриманий за зверненням таких осіб.

Другий примірник акта зберігається в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

У разі тимчасового затримання транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу повинно бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків тимчасового затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення поліцейським за допомогою технічних засобів, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу відносно нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час здійснення фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних боків.

Вказані зображення чи відеозапис разом з іншою інформацією про адміністративне правопорушення за наявної технічної можливості негайно, однак не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вносяться до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

У разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, поліцейський оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу. У протоколі (постанові) робиться відповідний запис про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням інформації про складення акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що долучається до протоколу (постанови).

Якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу. При цьому акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, якщо його вже складено, долучається до рапорту поліцейського про факт появи водія на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу. {Пункт 4 в редакції Постанови КМ № 989 від 14.11.2018}

4-1. Якщо в режимі фотозйомки (відеозапису) зафіксовано адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки) Кодексу України про адміністративне правопорушення, поліцейський зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дають змогу установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дають змогу установити відповідальну особу, зазначену в частині першій статті 14-2 згаданого Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності повинно містити:

відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа;

інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення в повному обсязі. {Порядок доповнено пунктом 4-1 згідно з Постановою КМ № 989 від 14.11.2018}

Частина 6 встановлює, що у разі відсутності водія, транспортний засіб якого доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку або блокується, поліцейський залишає на місці, де був автомобіль, або під склоочисниками заблокованого автомобіля повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу та необхідність прибуття такого водія до територіального органу Національної поліції для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. {Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 476 від 08.07.2015; в редакції Постанови КМ № 888 від 28.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 989 від 14.11.2018}

Форма повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу затверджується МВС. {Абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 888 від 28.10.2015}

У разі тимчасового затримання транспортного засобу (крім випадків тимчасового затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження") інформація про таке затримання невідкладно передається на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та на адресу електронної пошти, які відповідальна особа, зазначена в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вказала у відповідній заяві, поданій уповноваженому органу (підрозділу) МВС, та які внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 989 від 14.11.2018}

Зазначена інформація повинна містити відомості про адресу веб-сайту в Інтернеті, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, а також про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу. {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 989 від 14.11.2018}

Частина 10 визначає, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання.

Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання - з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. {Абзац другий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 54 від 25.01.2012, № 888 від 28.10.2015; в редакції Постанови КМ № 989 від 14.11.2018}

Частиною 12 встановлено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, що зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за зверненням відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення.

Умовами повернення зазначеним особам транспортного засобу є оплата вартості послуги з транспортування та/або зберігання транспортного засобу, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата.

Вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика чи стоянки здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі вимоги. {Пункт 12 в редакції Постанови КМ № 989 від 14.11.2018}.

Частиною 13 визначено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС та Мінекономрозвитку розмірі за погодженням з Мінфіном.

Витрати з транспортування і зберігання транспортного засобу боржника на спеціальному майданчику чи стоянці компенсуються органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем після вилучення транспортного засобу із спеціального майданчика чи стоянки за рахунок коштів виконавчого провадження у порядку, встановленому спільним наказом МВС та Мін`юсту.

На підставі вищенаведеного,суд вважає, що позовні вимоги про скасування постанови Інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Свідерка Андрія Івановича у справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2018 року серії ЕАА № 402139 є доведеними, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині повністю.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч.3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Аналогічні положення закріплені і в ч.3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію України», якою прямо передбачено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльність органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Конституційним судом України у рішенні від 01.03.2001 року у справі №1-36\2001 (справа про відшкодування шкоди, завданої державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої незаконними рішеннями діями, чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень покладаються саме на державу, а не на відповідні органи державної влади.

Тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Держава України є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. У таких справах державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (АР Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пунктів 1, 4 Положень про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права в справі № 520/2279/19 від 23.10.2019 року.

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з пунктом 1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року N 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України.

Відповідно до покладених завдань Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів із рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Враховуючи вищевикладену позицію Верховного суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2324,87 гривень, шляхом списання коштів зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України.

Дана позиція відповідає позиції Верховного суду, а саме викладену в постанові Верховного суду № 815/70/16 від 13.03.2019 року.

Позивач також просить визнати противоправними дії Інспектора роти № 2 батальйону № 3 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Мірченка М.А. зі складання Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, та скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, але дані вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку з чим суд вважає дані вимоги недоведеними та таким що задоволенню не підлягають.

Також слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що ці вимоги необґрунтовані, виходячи з нижченаведеного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.З) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У частині вимог про стягнення з відповідачів завданої моральної шкоди, позивачем не було належним чином обґрунтовано, тому у цій частині вимог суд має йому відмовити.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі наведеного суд вважає, що позивачу не була спричинена моральна шкода, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір розмірі 1409,60 гривень, у зв`язку з частковим задоволенням позову,суд вважає, що судовий збір підлягає стягненню у розмірі 704,80 гривень.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без зміни, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2-14, 19-20, 72-77, 90, 159, 162, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Свідерка Андрія Івановича (м. Одеса, вул. Ак. Корольова 5), Інспектора роти № 2 батальйону № 3 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Мірченка Миколи Анатолійовича (м. Одеса, вул. Ак. Корольова 5), Національної поліції України (м. Київ, вул. Ак. Богомольця 10), про визнання протиправними дії органів влади та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Скасувати постанову Інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Свідерка Андрія Івановича у справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2018 року серії ЕАА № 402139 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2324,87 гривень, шляхом списання коштів зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704,80 гривень, шляхом списання коштів зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя

19.11.2019