Ухвала суду № 85996979, 29.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення адміністративного позову

"29" листопада 2019 р. справа №520/12435/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В.., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, громадянин)

до Міністерства освіти і науки України

третя особа: Харківський Національний університет будівництва та архітектури

про визнання протиправними дій та скасування наказу, -

встановив:

Позивачем повторно через канцелярію суду подано 28.11.2019 року заяву про забезпечення позову, вимогами якої є: 1) зупинення дії пункту 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 липня 2019 року № 352-к «Про покладення обов`язків ректора» щодо покладення виконання обов`язків ректора ХНУБА на ОСОБА_2 , кандидата технічний наук, доцента, першого проректора з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету будівництва та архітектури до призначення ректора в установленому законом порядку, але не пізніше ніж до 26 грудня 2019 рок на підставі заяви ОСОБА_2 до призначення ректора у встановленому законодавством порядку; 2) заборона Міністерству освіти і науки України призначати виконуючого обов`язки ректора Харківського національного університету будівництва та архітектури та вчиняти будь-які інші дії щодо покладення обов`язків ректора Харківського національного університету будівництва та архітектури на будь-яку особу, окрім випадків, визначених положеннями Закону України "Про вищу освіту".

Аргументуючи ці вимоги заявник зазначив, що виконуючий обов`язки ректора фактично не має належних повноважень на здійснення управлінських функцій. Дія оскаржуваного пункту наказу спричиняє порушення прав та інтересів заявника тим, що не виключає можливості видання актів розпорядчого характеру. При цьому, посилався на наказ виконуючого обов`язки ректора Чередніка Димитрія Леонідовича №201-10 від 21.11.2019 року, яким було продовжено ОСОБА_1 строк відсторонення від посади Директора центру по робіт з іноземними учнями.

Розглянувши доводи заяви, перевіривши обґрунтованість таких доводів долученими до матеріалів позову документами, суддя виходить з наступних підстав та мотивів.

Установлені обставини спірних правовідносин полягають у наступному.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.07.2019р. №352-к виконання обов"язків ректора Харківського національного університету будівництва та архітектури було покладено на ОСОБА_2 , кандидата технічних наук, доцента, першого проректора з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету будівництва та архітектури, до призначення ректора в установленому законодавством порядку, але не пізніше, ніж до 26.12.2019р.

Даний наказ і є предметом спору по адміністративній справі.

17.07.2019р. Міністерством освіти у науки України було видано наказ №357-к про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Харківського національного університету будівництва та архітектури з призначенням дати виборів на 31.10.2019р.

21.11.2019р. в.о. ректора Харківського національного університету будівництва та архітектури було видано наказ №201-10, яким заявник на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 19.11.2019р. по справі №639/6552/19 (провадження №1-кс/639/3255/19) відповідно до ст.65 Закону України "Про запобігання корупції" та ст.ст.46, 94 Кодексу законів про працю України продовжив строк відсторонення заявника від посади на період 21.11.2019р.-19.12.2019р. у зв"язку із здійсненням кримінального провадження №42019221080000245 від 13.09.2019р.

До відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Так, згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, розв`язуючи клопотання про забезпечення позову, суд не має права вирішувати наперед ті питання, котрі стосуються суті заявлених вимог, тобто входити до оцінки обставин, котрі є предметом доказування по справі.

Суддя зазначає, що з поданих до справи документів вбачається намір заявника оскаржити практичне виконання рішення кримінального суду про відсторонення особи від роботи (посади).

Суд вважає, що такий намір особи суперечить завданню кримінального судочинства згідно з ст.2 Кримінального процесуального кодексу України і не узгоджується з визначеним ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства.

Текст поданого клопотання не містить жодних переконливих доводів на підтвердження існування у спірних правовідносинах підстав для вжиття заходів забезпечення позову з причини існування загрози порушення публічних прав та інтересів заявника.

Виконання ж судового акту (рішення кримінального суду про відсторонення від посади) у розумінні ст.ст.124 і 129 Конституції України не є такими причинами.

При цьому, суд зважає, що заявник не позбавлений можливості оскаржити до суду саме наказ про продовження строку відсторонення від посади.

Аргументи заявника про відсутність у в.о. ректора повноважень на керівництво ВУЗом у сфері трудових відносин є по суті доводами позову.

Додатково суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 08.08.2019р. по справі №826/12319/18 (касаційне провадження №К/9901/67074/18) з приводу застосування ст.ст.150 і 151 КАС України, де указано, що "Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п5. ч.3 ст.151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними".

Підсумовуючи викладені вище міркування та враховуючи приписи ч.5 ст.242 КАС України, суд доходить до переконання як про недоведеність існування явної та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, так і про недоведеність того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим у майбутньому, після достовірного та повного встановлення усіх обставин справи.

Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 150, 154, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

1. Заяву про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.

2. Копії даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

3.Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення (підписання).

Скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Старосєльцева