Рішення № 85996976, 28.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. № 520/10396/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,

за участю:

представника відповідача - Москаленко Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Чугуївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року включно в сумі 337 604 (триста тридцять сім тисяч шістсот чотири) гри 49 копійок;

- Зобов`язати Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської об ласті здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року в сумі 337 604 (триста тридцять сім тисяч шістсот чотири) грн. 49 копійок;

- Допустити виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, зобов`язати Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області негайно провести нарахування та виплату пенсій в межах сум за один місяць ОСОБА_1 .

- Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що виплату йому пенсії було призупинено з незрозумілих підстав та пояснень. З метою поновлення виплати пенсії представником позивача від його імені було подано Заяву про поновлення виплати пенсії до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного ПФУ Донецької області, відповіді на яку отримано так і не було.

У вересня 2019 року ОСОБА_1 був змушений змінити своє місце проживання та переїхати м. Чугуїв, Харківської області, де став на облік як внутрішньо пе реміщена особа, що підтверджується довідкою №6323-5000194814 від 16.09.2019 року та, відповідно, став на облік у Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області та відкрив новий рахунок в Ощадбанку для отримання пенсії та звернувся до Чугуївського об`єднаного управління ПФУ Харківської області із заявою щодо поновлення виплати пенсії. Крім того, позивач звернувся до відповідача про роз`яснення причин невиплати пенсії за період з жовтня 2016 року до серпня 2019 року, але відповіді на запит позивача отримано не було.

Вважає, що відповідач протиправно припинив ОСОБА_1 виплату пенсії та позбавив його права на отримання пенсії у періоді з жовтня 2016 року до серпень 2019 року.

Ухвалою суду від 08.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства (а.с. 43-44).

У судове засідання, призначене на 28 листопада 2019 року, позивач не прибув, свого представника до участі у справі не направив, про дату, місце та час розгляду заяви повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду 15.11.2019 року представник позивача направив клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог заявленого позову заперечувала з підстав, викладених у наданому відзиві на позов. Просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду замінено первісного відповідача - Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області на його правонаступника у спірних правовідносинах - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 20). З травня 1984 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком у м. Хрустальний.

В січні 2015 року ОСОБА_1 переїхав до м. Бахмут (колишній Артемівськ) (адреса: АДРЕСА_1 ), де став на облік як вимушений переселенець, що підтверджується довідкою №1419029473 від 20.01.2015 року (а.с. 22) та, відповідно, став на облік в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному ПФУ Донецької області, де отримував пенсію вчасно та в повному обсязі до жовтня 2016 року на картковий рахунок.

Оскільки виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено, для з`ясування обставин представником позивача був направлений адвокатський запит №92 від 17 травня 2019 року до ГУ ПФУ в Донецькій області щодо отримання інформації щодо підстав призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що листом №15472/02 від 18.06.2019 року в.о. Заступника началь ника управління Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління ПФУ Донецької області була надана відповідь, що при проведенні 27.09.2016 року чергового інформаційного обміну з органами соціального за хисту населення Бахмутської міської ради виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.10.2016 року, без зазначення причин (а.с. 26). Повідомлено, що починаючи з 01.10.2016 пенсія ОСОБА_1 не нараховується та не виплачується. Крім того у Листі-відповіді №15472/02 від 18.06.2019 року в.о. Заступника начальника управління Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління ПФУ Донецької області фактично визнає, що позивач перебуває на обліку у Бахмутсько- Лиманському об`єднаному управлінні ПФУ Донецької області, однак, по суті, відмовляє у поновленні виплати пенсії, посилаючись на положення Постанови КМУ від 08.06.2016 №365 та необхідність чергового прибуття до управління ПФУ та необхідність проведення додатко вої перевірки за місцем проживання позивача, за яким він закріплений як внутрішній пере селенець.

З метою поновлення виплати пенсії представником позивача подана заява про поновлення виплати пенсії до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного ПФУ Донецької області (а.с.28), проте відповіді на свою заяву отримано не було.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 був змушений змінити своє місце проживання та переїхати до м. Чугуїв, Харківської області, де став на облік як внутрішньо пе реміщена особа, що підтверджується довідкою №6323-5000194814 від 16.09.2019 року (а.с. 23) та, відповідно, став на облік у Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Позивач відкрив новий рахунок в Ощадбанку для отримання пенсії та звернувся до Чугуївського об`єднаного управління ПФУ Харківської області із заявою щодо поновлення виплати пенсії. Крім того, позивач звернувся до Відповідача про роз`яснення причин невиплати пенсії за період з жовтня 2016 року до серпня 2019 року. Письмову відповідь позивачем отримано не було до теперішнього часу.

Відповідно до листа №20267/02 від 15.08.2019 року за підписом в.о. Заступника начальника управління Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачу повідомлено, що з 01.10.2016 по 31.08.2019 року сума нарахованих, але не сплаче них пенсійних виплат ОСОБА_1 , складає 337604,49 грн. (а.с. 30).

Таким чином, пенсійним органом пенсія позивачу за періоди з 01.10.2016 по 31.08.2019 року нарахована, проте не виплачена.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не виплати пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 статтею 49 Закон України № 1058 визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058. Доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії пенсійним органом до суду не надано.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі №805/402/18.

Як встановлено вище, пенсійним органом пенсія позивача за періоди з жовтня 2016 року по серпень 2019 року нарахована, проте не виплачена.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, керуючись підзаконним нормативно-правовим актом постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365", з огляду на наступне.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 15 викладено в наступній редакції "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Наразі такого окремого порядку не існує.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не заперечується, однак зазначене право було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено.

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з жовтня 2016 року по серпень 2019 року.

Стосовно вимог, пов`язаних зі здійсненням виплати певної суми, суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та виходять за межі завдань адміністративного судочинства

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року.

Також, позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про звернення рішення суду до негайного виконання.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, суд, задовольняючи позов, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов`язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61082. м. Харків, просп. Московський. 198/3, код ЄДРПОУ - 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з жовтня 2016 року по серпень 2019 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (61082. м. Харків, просп. Московський. 198/3, код ЄДРПОУ - 14099344).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.