Рішення № 85992404, 15.11.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1212/19

Провадження №2/711/981/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

представника позивача

адвоката Василенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про звільнення майна з-під арешту. Свої позовні вимоги мотивує тим, що за даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , накладено арешт відповідно до ухвали б/н 27.04.2009, Соснівський районний суд м. Черкаси, суддя Токова С.Є., справа №2-2439/09.

Відповідно до довідки №6167о КП «ЧООБТІ» від 23.10.2018 станом на 01.01.2013 право власності на вказану квартиру зареєстровано у КП «ЧООБТІ» за ОСОБА_1 , тобто за позивачем.

Крім того, технічний паспорт на цю квартиру видано на ім.»я ОСОБА_1 , оскільки ще 15.05.1992 року йому видано реєстраційне посвідчення ЧООБТІ про право власності (приватної) на квартиру.

Право власності позивача підтверджується також даними довідки №418 від 25.01.1992.

Зазначено позивачем, що ЗАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні Соснівського райсуду м. Черкаси по справі №2-2439/09 було надано недостовірні відомості щодо наявності права власності у ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС Кучер О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2010 року та відкрито виконавче провадження №19255388.

Позивач вказує, що виконавцем відділу ДВС було невірно надано відомості реєстратору Черкаської філії ДП «Інформаційний центр» МЮУ» про те, що цю квартира перебуває у власності ОСОБА_2 , оскільки останній лише був зареєстрований в нй у період з 29.09.2000 по 12.12.2014. Також, виконавцем були надані невірні дані не лише про право власності на квартиру, а й про наявність ідентифікаційного коду у ОСОБА_2 .

За даними листі від 09.01.2019 №166, наданого Придніпровським ВДВС, виконавче провадження №19255388 з примусового виконання ухвали №2-2439, що видана 27.04.2009р. Соснівським райсудом м. Черкаси, про накладення арешту на вказану квартиру, - 25.05.2010р. закінчене у зв?язку з повним фактичним виконанням рішення згідно виконавчого документу; виконавче провадження №16224419 з виконання виконавчого листа №2-3479, що виданий Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКіБ «Укрсиббанк» боргу в сумі 20935,05грн. – 15.10.2012 закінчене у зв?язку з повним фактичним виконанням рішення за виконавчим листом. Інформація про накладення арешту на майно боржника у межах зазначеного ВП у АСВП відсутня.

Таким чином, просить суд, - зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна ОСОБА_1 – квартири АДРЕСА_1 , що були накладені відповідно до ухвали Соснівського райсуду м. Черкаси від 27.04.2009 у справі №2-2439/09, реєстраційний номер обтяження 8749204; зняти арешт за заборону відчуження з вказаного нерухомого майна, що були накладені відповідно до постанови Придніпровського ВДВС.

Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито, прийнято до провадження цивільну справу та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Проти такого порядку розгляду справи учасники не заперечували.

Ухвалою суду від 27.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відзив на позов відповідачем не подано.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з?явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Василенко О.В. просив позов задовольнити, враховуючи обставини викладені у позові та наявні докази, що надані до позову. Крім того, зазначив, що позивач не звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду. Судові витрати просив залишити за позивачем. Крім того, пояснив, що судовий збір за квитанцією, що долучена до позовної заяви, сплачено ОСОБА_3 , який є родичем позивача і допущена у квитанції помилка при сплаті судового збору. Підстав для залучення до участі у розгляді справи будь-яких співвідповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, немає.

В судове засідання представник відповідача Придніпровського ВДВС не з?явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника. Крім того, в підготовчому засіданні представник ВДВС Петренко С.В. зазначила, що державний виконавець Придніпровського ВДВС відкрив виконавче провадження щодо виконання ухвали Соснівського райсуду м. Черкаси від 27.04.2009, яка як виконавчий документ, була виконана. Постанова про закриття виконавчого провадження направлена до суду. На даний час виконавче провадження знищене. За інформаційною довідкою з реєстру нерухомого майна, маються відомості щодо виконання державною службою ухвали суду на підставі постанови ДВС від 21.05.2010. Відзив на позов не подано.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2009 по цивільній справі №2-2439/09 задоволено заяву ЗАТ КБ «Приватбанк» і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , як на таку, що належить ОСОБА_2 . Постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Кучер О.О. від 17.05.2010 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №19255388 з виконання виконавчого документу – вказаної ухвали суду №2-2439, що видана 27.04.2009 та окрім іншого, накладено арешт на цю квартиру та заборонено здійснення відчуження майна, яке належить боржнику. При цьому боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем ЗАТ КБ «Приватбанк».

Постановою головного державного виконавця Кучер О.О. від 21.05.2010 виконавче провадження №19255388 з виконання виконавчого документу – вказаної ухвали суду №2-2439, що видана 27.04.2009, закінчене у зв?язку з фактичним виконанням рішення згідно виконавчого документа. Відповідно, до реєстру прав власності на нерухоме майно 21.05.2010 за реєстраційним номером обтяження №985164 внесені відомості про арешт цього майна.

Як зазначив представник позивача, ОСОБА_1 не звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси щодо скасування заходів забезпечення позову, накладених зазначеною ухвалою суду від 27.04.2009.

За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 26.09.2019 року №182619715, на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , накладено арешт відповідно до ухвали б/н 27.04.2009, Соснівський районний суд м. Черкаси, суддя Токова С.Є., справа №2-2439/09 (реєстраційний номер обтяження 8749204) та на підставі постанови б/н 17.05.2010, Придніпровський ВДВС (реєстраційний номер обтяження 9819961).

Відповідно до довідки №6167о КП «ЧООБТІ» від 23.10.2018 станом на 01.01.2013 право власності на вказану квартиру зареєстровано у КП «ЧООБТІ» за ОСОБА_1 на підставі довідки №417 від 25.01.1992р., виданої ЖБК-97. Крім того, право власності на квартиру за ОСОБА_1 підтверджується даними реєстраційного посвідчення ЧООБТІ від 15.01.1992.

За інформацією Придніпровського ВДВС від 09.01.2019 року №166 вбачається, що відносно боржника ОСОБА_2 окрім вище вказаного виконавчого провадження №19255388 було виконавче провадження №16224419 з виконання виконавчого листа №2-3479, що виданий 26.11.2009 Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКіБ «Укрсиббанк» боргу в сумі 20935грн. 05коп., яке відкрито 02.12.2009 року.

15.10.2012 це виконавче провадження закінчене у зв?язку з повним фактичним виконанням рішення за виконавчим документом. При цьому, інформація про накладення арешту на майно боржника у межах цього ВП у АСВП відсутня.

Крім того, у листі №166 повідомлено, що з 11.01.2010 року на виконанні у Придніпровському ВДВС перебуває виконавче провадження №16782273 з виконання виконавчого листа №2-2439, що виданий 28.12.2009 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі філії Черкаське регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості на суму 111973,70грн. солідарно.

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 26.09.2019 №182619715, 13.05.2010 року зареєстроване обтяження 9819961 на підставі постанови АА №962291, 06.05.2010 Придніпровського ВДВС на невизначене майно, все майно в межах суми 1110973,70 грн., за яким боржником є ОСОБА_2 та стягувачем ЗАТ КБ «Приватбанк».

На час підготовчого засідання представником Придніпровського ВДВС Петренко С.П. зазначено, що це виконавче провадження №16782273 на даний час є діючим.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виниклих правовідносин (станом на травень 2010 року) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред?явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Як передбачено статтею третьою Закону, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

За нормами п. 8 ч. 1 ст. 37 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову.

Як передбачено абз. 1 ч. 1 ст. 55 згаданого Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 55 ЗУ).

Арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб (ст. 55 ЗУ).

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 цього Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту . У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про з вільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

За нормами ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час правовідносин, державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016р., що діє з 05.10.2016 року, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, в тому числі і отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Як передбачено абз. 1, 2 п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження (п.5 постанови №5).

Відповідно до пунктів чотири та п?ять згаданої постанови, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК (на даний час ст. 158 ЦПК в редакції ЗУ від 03.10.2017 року). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження). У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини першої статті 214 ЦПК (на даний час ст.264 ЦПК України в редакції від 03.10.2017).

За постановою ВП ВС від 22.08.18р. (провадження №14-299 цс 18) вимога про зняття арешту з майна фізичної особи, яка не є боржником у відповідному виконавчому провадженні, розглядається за правилами цивільного судочинства (пункти 24, 26 постанови). Особа не має пред`являти вимогу про визнання права власності на майно одночасно з вимогою про зняття з нього арешту та виключення з акта опису й арешту майна, якщо її право власності на це майно вже підтверджене (пункти 28-29 постанови).

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено у статті 158 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017). Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову (п.п.3, 4 ч.1 ст. 353 ЦПК України).

Таким чином, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що за ухвалою суду від 27.04.2009 (справа №2-2439/09) за заявою учасника справи про забезпечення позову було накладено арешт на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , як зазначено власника – ОСОБА_2 , хоча фактично це майно з 15.01.1992 року належить на праві власності позивачеві ОСОБА_1 .

Між тим, вирішуючи справу суто в межах заявлених позовних вимог, на підставі ст. 13 ЦПК України, з огляду на способи захисту, обрані позивачем та враховуючи норми ст. 16 ЦК України та ЗУ «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно ніким не оспорюється. Слід зазначити, що суд не вправі давати правову оцінку судового рішення, яке набрало законної сили, а також не вправі його скасовувати. Крім того, при розгляді даної цивільної справи, судом не встановлено порушень, які б були допущені державним виконавцем/Придніпровським ВДВС, який є відповідачем по даній справі. Крім того, під час розгляду справи на запитання головуючого щодо того, чи є необхідність у залученні до участі у розгляді даної справи інших осіб, як співвідповідачів чи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, представником позивача зазначено, що такої потреби немає і належним відповідачем по цій справі є саме Придніпровський ВДВС.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити. При цьому, позивач не позбавлений права звернутися у порядку та спосіб, що визначені ЦПК України із апеляційною скаргою на судове рішення від 27.04.2009, якщо він вважає, що суд першої інстанції Соснівського районного суду м. Черкаси вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. На думку суду, державний виконавець, виконуючи судове рішення від 27.04.2009, діяв відповідно до вимог законодавства про виконавче провадження, чинного на час виниклих правовідносин. За результатами розгляду даної справи підстав для зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , що накладені за судовим рішенням від 27.04.2009, яке виконано державним виконавцем Придніпровського ВДВС, внаслідок чого винесені постанови від 17.05.2010 та від 21.05.2010, немає.

Що стосується вирішення питання про судові витрати, то під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до квитанції від 05.02.2019 року ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. за подачу позовної заяви за позовом ОСОБА_2 .

При цьому, доказів, які б підтверджували факт оплати іншою особою судового збору саме позову ОСОБА_1 , який розглядається судом, немає. Отже, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 768грн. 40коп. Слід зазначити, що ОСОБА_2 вправі подати до суду заяву про повернення помилково сплаченого судового збору, яка буде вирішена судом відповідно до вимог чинного процесуального законодавства та Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь держави (отримував коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 25.11.2019.