Ухвала суду № 85983652, 28.11.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-з/490/143/2019 Справа № 490/5587/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

У Х В А Л А

28 листопада 2019 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» про забезпечення позову по справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог АТ «Кредобанк» (далі- Банк) посилається на те, що 24.06.2016 р. між ним та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір №1651/2012 для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Hyundai Tucson, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . 24.06.2016 р. між Банком та Позичальником був укладений договір застави, предметом якого є вищезазначений автомобіль, д/н НОМЕР_2 . Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором не виконує. Заборгованість за кредитним договором №1651/2016 від 24.06.2016 р. становить 202 940,01 грн.

26.11.2019 року позивач надав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , які належать на праві власності поручителю за даним кредитним договором ОСОБА_2 , яка також і є правонаступником померлого позичальника ОСОБА_1 , оскільки за рахунок її майна в майбутньому буде наявність виконати рішення суду належним чином.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2019 року позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на транспортний засіб Hyundai Tucson, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , р/н НОМЕР_4 , який належить позичальнику, та на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 41,9 кв.м., яка належить на праві власності поручителю ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 26.06.2019 р. заяву АТ «Кредобанк» задоволено частково та накладено обтяження у вигляді арешту на транспортний засіб марки Hyundai, модель Tucson, 2016 р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , р/н НОМЕР_2 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Згідно п.1 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) – «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача , на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

Згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За такого, оскільки судом вже вирішено питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , і нових обставин не встановлено, то вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про накладення арешту ( та на квартиру АДРЕСА_1 ) на квартиру АДРЕСА_2 , то вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Заборгованість відповідача перед позивачем кредитний договір №1651/2012 для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Hyundai Tucson, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 від 24.06.2016 р. становить 202 940,01 грн.

Відповідно до договору застави від 24.06.2016 р., заставна вартість транспортного засобу марки Hyundai Tucson, 2016 року випуску, заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 548 000,00 грн.

Тобто, у разі задоволення позову, реалізація предмета застави зможе задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.149-151 ЦПК України, суд дійшов висновку про безпідставність твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Керуючись ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Кредобанк» про забезпечення позову по справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.