Рішення № 85960037, 22.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 листопада 2019 р. № 520/8875/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

позивача Голубки ОСОБА_1 .

представника відповідача Гнатченко О.О.

розглянувши за правилами спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ДФС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

визнати бездіяльність ДФС України щодо нездійснення дій по встановленню, нарахуванню та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 6 статті 23 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 року №565-ХІІ, в редакції, яка діяла до 07.11.2015 року, (далі - Закон №565) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності І групи, 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи, 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом доля працездатних осіб, у разі встановлення ІІІ групи інвалідності в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, неправомірною;

зобов`язати ДФС України видати наказ, яким встановити одноразову грошову допомогу в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму , встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення інвалідності ІІ групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення зі служби після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до ч.6 ст.23 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 р. № 656-ХІІ, в ред., яка діяла до 07.11.2015 у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності І групи, 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи, 150 кратного прожиткового мінімуму , встановленого законом доля працездатних осіб, у разі встановлення ІІІ групи інвалідності в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України та здійснити її виплату;

допустити рішення до негайного виконання.

Ухвалою від 09.09.2019 у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою від 09.10.2019 з метою з`ясування всіх обставин у спірних правовідносинах у справі призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав у повному обсязі , просив позовні вимоги задовольнити , пославшись на те, що відповідачем тривалий строк протиправно не виплачується грошова допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, пославшись на те, що позивач звільнений зі служби у 2012 році, інвалідність встановлена у 2012 році, отже до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення постанови КМУ від 12.05.2017 № 707 , якою затверджені Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції; позивач не набув права нарахування та виплати допомоги на підставі ч.6 ст.23 Закону України « Про міліцію» від 20.12.1990 в ред., яка діяла до 07.11.2015.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

З 21.05.2012 позивач на підставі наказу ДПС України від 21.05.12р. № 1100-о звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки при Державній податковій службі у Харківській області Управління внутрішньої безпеки ДПС України та з органів податкової міліції у відставку за п. п. "б" п. 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29.07.1991р. № 114.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі 2а-13675/12/2070 адміністративний позов ОСОБА_2 до ДФС України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, в т.ч. зобов`язано Державну фіскальну службу України прийняти рішення про призначення виплати грошової допомоги у разі установлення позивачу 2 групи інвалідності, яка настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання, що сталося у період проходження служби, - у 70 відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначено медико-соціальною експертною комісією довідкою серія ХАР - 05 №003392 від 11.07.2012 року.

Долученим до матеріалів справи Висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із законами України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» підтверджено, що позивачу призначена одноразова грошова допомога на підставі постанови КМУ від 12.05.2007 № 707, якою затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції у розмірі 60409.44 грн.

Платіжним дорученням від 03.04.2013р. № 660 грошова допомога в сумі 60409.44 грн., яка передбачена Постановою КМУ від 1.005.2007 №707, якою затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції перерахована на картковий рахунок позивача, відкритий у філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (а.с.118).

Вказана обставина також встановлена ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі 2а-13675/12/2070 (а.с.82-85).

В судовому засіданні представник відповідача повідомила суду , що інших рішень , в тому числі наказів, стосовно призначення та виплати позивачу грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності не приймалося.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 365.1 ст.365 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст.ст.20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

На час встановлення позивачу інвалідності ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» було визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

В подальшому Законом України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» в зазначену статтю внесені зміни, яким передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі в т.ч. в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про національну поліцію». Водночас, абз.3 пункт 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 року «Про Національну поліцію» передбачає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Отже, передбачені в Законі України «Про міліцію» гарантії соціального та правового захисту для працівників міліції продовжують поширювати свою дію на працівників податкової міліції та реалізуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, а також податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію"

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 року затвердив «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» (далі - Порядок №707). На даний час Порядок №707 є діючим, однак регулює зазначені вище правовідносини лише щодо працівників податкової міліції.

Долученими до матеріалів справи заявами позивача від 14.06.2019, 27.08.2019 (а.с.37-45) підтверджено, що позивач звернувся до відповідача з заявами щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з подією, що сталася у період проходження служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Листом 6327Г/99-99-04-06-14 від 30.07.2019 (а.с.99) позивача повідомлено про те, що за результатами розгляду його звернення від 14.06.2019 до ГУ ДФС України в Харківській області направлено відповідний лист, про результати розгляду порушених у зверненні питань його буде проінформовано після отримання відповіді.

Крім того, листом від 07.08.2019 № 6571/Г/99-99-04-06-14 від 07.08.2019 позивача додатково повідомлено про відсутність підстав для оплати ГУДФС у Харківській області рахунку за стаціонарне лікування у госпіталі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» (а.с.102)

Також листом від 06.09.2019 № Г/99-99-22-05-14 позивача повідомлено, що на його звернення від 27.08.2019 є аналогічним зверненням від 28.01.2019 та від 14.06.2019 на які надано відповіді листами від 08.02.2019 № 939/Г/99-99-22-01-03-14 та від 30.07.2019 № 6327/Г-99-99-04-06-14 (а.с.98)

Наявними у матеріалах справи заявами від14.06.2019 та 27.08.2019 встановлено, що вони подані з питань призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до положень ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року у 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму та до них долучені документи відповідні документи: довідки № 003392 від 11.07.2012 про встановлення 2 групи інвалідності та визначення ступеня втрати професійної працездатності у 70 % у зв`язку із хворобою, пов`язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ, довідка МСЕК та ідентифікаційний код.

Як вже зазначалося, законом України "Про міліцію" встановлені загальні підстави та розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті працівнику міліції чи податкової міліції у зв`язку з встановленням інвалідності, тоді як механізм підготовки та розгляду документів для призначення такої допомоги працівнику податкової міліції передбачений Порядком №707.

За наслідками розгляду документів працівника податкової міліції щодо виплати одноразової грошової допомоги податковий орган приймає відповідне рішення. За умови достатності підстав та документів для виплати одноразової грошової допомоги, висновок про призначення такої допомоги затверджується першим заступником Голови ДФС України та подається до регіонального підрозділу ДФС України, в якому проходив службу працівник податкової міліції, для проведення виплати. За відсутності передбачених законодавством підстав для виплати одноразової грошової допомоги податковий орган приймає рішення про відмову у виплаті такої допомоги працівнику податкової міліції. При цьому повернення матеріалів без розгляду можливе лише у випадку неналежного оформлення документів.

Зі змісту зазначених вище листів ДФС України встановлено, що вказане питання відповідачем не розглянуто, як не надана інформація про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги згідно Висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із законами України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію», наявність або відсутність підстав для призначення та виплати допомоги у 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Приймаючим рішення суд зважає на наявність у відповідача у спірних правовідносинах дискреційних повноважень, як сукупності прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Це надає можливість представникові влади здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення для конкретної ситуації. У даному визначенні йдеться про дії органу державної влади вибирати рішення виключно в межах закону

Оскільки питання призначення допомоги по встановленню інвалідності у 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, яке ініційоване позивачем у заявах від 14.06.2019 та від 27.08.2019 відповідачем не розглядалося, а суд не може підміняти собою орган державної влади та приймати у даному випадку рішення про наявність або відсутність підстав для призначення допомоги у розмірі вказаному позивачем по справі, суд, враховуючи положення ст.9 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути вказані вище заяви та додані до них документи та прийняти за ними відповідні рішення.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині зобов`язання відповідача розглянути заяви про призначення допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності і у 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму, що в силу положень п.10 ч.2 ст.245 КАС України є найбільш дієвим способом захисту порушеного права позивача та, відповідно, поглинає вимогу про визнання бездіяльності неправомірною.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача здійснити виплати допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності є похідною від вимоги про зобов`язання нарахувати таку допомогу, то вона також задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання позивача щодо винесення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами відповідача суд зазначає наступне.

Вимоги до оформлення та подання клопотань з процесуальних питань, подання доказів врегульовані ст.9 ст. 79, ст.ст.166-167 КАС України , які визначають можливість направити/надати докази іншим учасникам справи та не передбачають обов`язку направлення клопотань з процесуальних питань на адресу позивача/відповідача по справі. Подання відзиву на адміністративний позов в силу положень ст.ст.3-4 ст.159 КАС України є правом відповідача по справі.

В судовому засіданні представник відповідача мала намір вручити позивачу клопотання про закриття провадження у справі та додані до нього документи, внаслідок відмови в їх отриманні вказані документи були направлені на адресу позивача поштою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Аналізуючи вказані приписи чинного процесуального законодавства щодо порядку та підстав винесення судом окремої ухвали, суд приходить до висновку, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.

Суд зазначає, що постановлення окремої ухвали про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, інститут постановлення окремої ухвали є крайньою мірою і може застосовуватися лише у випадках, коли є очевидним порушення закону та з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли такому порушенню.

У даному випадку суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними, оскільки суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача здійснити розгляд заяви позивача про призначення допомоги внаслідок встановлення інвалідності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України та Законом України «Про судовий збір»

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати ДФС України розглянути та прийняти рішення за заявою ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 6 статті 23 Закону України “Про міліцію” від 20.12.1990 року №565-ХІІ, в редакції, яка діяла до 07.11.2015 року.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 27.11.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.