Рішення № 85957531, 27.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 р. № 400/2249/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, Управління ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку розміру грошового забезпечення для призначення пенсії та виплати пенсії з 14.10.2016 року з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, щомісячної винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та індексації відповідно до витягу з роздавальних відомостей грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/905/ПС, витягу з роздавальних відомостей одноразових видів грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/2 з яких сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, те неприйняття відповідного рішення (розпорядження)

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести підполковнику запасу ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення для призначення пенсії та виплачувати пенсію з 14.10.2016 року з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, щомісячної винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та індексації відповідно до витягу з роздавальних відомостей грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/905/ПС, витягу з роздавальних відомостей одноразових видів грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/1 та довідки про сплату єдиного соціального внеску підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/2, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти відповідне рішення (розпорядження) про проведення перерахунку розміру грошового забезпечення підполковника запасу ОСОБА_1 для призначення йому пенсії та виплати пенсії з 14.10.2016 року з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, щомісячної винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та індексації відповідно до витягу з роздавальних відомостей грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/905/ПС, витягу з роздавальних відомостей одноразових видів грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/1 та довідки про сплату єдиного соціального внеску підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/2, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 4. Зобов`язати Головне у правління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити однією сумою різницю пенсії за вислугу років підполковнику запасу ОСОБА_1 з 14.10.2016 року з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та індексації відповідно до витягу з роздавальних відомостей грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/905/ПС, витягу з роздавальних відомостей одноразових видів грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/1 та довідки про сплату єдиного соціального внеску підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/2, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби у Військовій частині А2183, в період з 01.10.2014 року по 13.10.2016 року ним було отримано додаткову грошову винагороду, грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції та індексацію, однак при нарахуванні пенсії не були враховані ці виплати. Листом , від 05.10.2018 року відповідача № 3297-11-07 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для перерахунку пенсії.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі. В своєму відзиві відповідач зазначив, що ним було призначено позивачу пенсію з 16.10.2016 на підставі комплекту документів, що були надані структурним підрозділом Міністерства оборони України -військовою частиною А2183, а саме, грошового атестату від 13.10.2016 ЗУ 139020, довідки про додаткові грошові забезпечення для обчислення пенсії від 17.10.2016 з розрахунку 70% грошового забезпечення. Крім того, відповідач зазначив, що не наділений правом самостійно визначати розмір складових грошового забезпечення позивача, а може лише використовувати відомості, надані державним органом, з якого позивач був звільнений зі служби.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 14.10.2016 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII (далі-Закон №2262-XII).

02 10.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою у якій просив провести підполковнику запасу ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення для призначення пенсії та виплачувати пенсію з 14 10.2016 року з врахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та індексації відповідно до витягу з роздавальних відомостей грошового забезпечення позивача в період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28 09.2018 року 350/174/308/905/ПС, витягу з роздавальних відомостей одноразових видів грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/1 та довідки про сплату єдиного соціального внеску позивача за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/2, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Листом Управління ПФУ в Миколаївській області від 05.10.2018 року 3297-Н-07 у задоволенні заяви позивача було відмовлено у зв`язку з тим, що перелік додаткових видів грошового забезпечення визначений ст.43 Закону № 2262-ХІІ та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року 393 є вичерпним.

Не погодившись з такими доводами відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Отже, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, не підлягають включенню до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки їх виплата здійснювалася не щомісячно та вказані виплати не входять до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Правова позиція щодо відсутності підстав для включення вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно позовної вимоги щодо щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013р. №161, встановлено для військовослужбовців Збройних Сил України щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду.

Постійний характер цієї допомоги безпосередньо визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161.

Так, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ №889, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (п.2 вказаної постанови).

Як встановлено судом, позивач під час проходження служби з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року кожного місяця отримував щомісячні додаткові грошові винагороди, з яких, до того ж, нараховані і сплачені страхові внески, що підтверджується витягом з роздавальних відомостей грошового забезпечення за період з 01.10.2014 року по 13.10.2016 року у Військовій частині А2183 від 28.09.2018 року №350/174/308/905/ПС та довідкою про сплату єдиного соціального внеску за період з 01.10.2014 року по 13.10.2016 року у Військовій частині А2183 від 28.09.2018 року №350/174/308/904/ПС/2, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, оскільки позивач під час проходження служби кожного місяця з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року отримував щомісячні додаткові грошові винагороди, з яких нараховані і сплачені страхові внески, то, відповідно, вказані допомоги носили системний характер, і це дає підстави для включення їх до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Щодо позовної вимоги, стосовно щомісячної грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції суд зазначає про таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 20 січня 2016 року «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Отже, доводи позивача стосовно того, що він отримував вказану винагороду не приймаються судом до уваги, оскільки винагорода за безпосередню участь в АТО не входить до структури і складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та поліцейських для нарахування пенсій. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим особам, які включені до сил антитерористичної операції, беруть безпосередню участь в АТО, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а відноситься до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення винагороди за участь в антитерористичній операції була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.04.2019 року (справа №431/703/17) та від 12.09.2019 року (справа №235/6160/16-а).

В частині позовних вимоги про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, суд зазначає таке.

Так, статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

У відповідності до ст.9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, згідно ст.1 вказаного Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Як передбачено ст.2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, оскільки індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №638/9697/17, від 15.04.2019 року у справі №522/9659/16-а, від 21.08.2019 року у справі №344/9530/16-а.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач у своєму відзиві, з чим погоджується суд, зазначає, що позивач із заявою про перерахунок пенсії не звертався, тому відповідач вважає, що вимога про зобов`язання прийняти відповідне рішення (розпорядження) про проведення перерахунку пенсії є необґрунтованою та передчасною.

Стосовно клопотання позивача про допущення негайного виконання рішення суду відповідно до ч.2 ст.371 КАС України, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що в даному випадку не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.

Також, позивачем заявлено вимогу про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст.382 КАС України.

Як вбачається зі змісту приписів ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов`язок суду зобов`язати суб`єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести підполковнику запасу ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення для призначення пенсії та виплачувати пенсію з 14.10.2016 року з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації відповідно до витягу з роздавальних відомостей грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/905/ПС, витягу з роздавальних відомостей одноразових видів грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/1 та довідки про сплату єдиного соціального внеску підполковника ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2016 року у військовій частині А2183 від 28.09.2018 року 350/174/308/904/ПС/2, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник