Рішення № 85957145, 11.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року № 320/4211/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

визнати бездіяльність відповідача, яка полягає в не перерахунку розміру пенсії позивача за додатковими документами на підставі довідки Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019, якою визначено розмір грошового забезпечення за відповідною посадою у сумі 28704,50 грн., поданою із заявою №2 від 22.04.2019 про перерахунок пенсії;

зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі 59% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019 у сумі 28704,50 грн., починаючи з 01 січня 2018 року;

звернути рішення суду до негайного виконання на підставі п.1 ч.1 та п.1 ч.2 ст.371 КАС України;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області видано позивачу довідку №1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019 якою визначений розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.03.2018 в загальній сумі 28704,50 грн., у зв`язку з чим 22 квітня 2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Київській області з заявою про перерахунок пенсії через збільшення грошового забезпечення за посадою, яку він займав до звільнення з військової служби. При цьому, до зазначеної заяви позивачем додано оригінал вказаної довідки. Проте, листом від 17 травня 2019 року № 877/А-01 позивачу відмовлено в належному перерахунку пенсії, з огляду на що позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії, протиправною.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що позивачем пропущено 6-ти місячний строк звернення до суду. Зазначає, що Головне Управління здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 з урахуванням зазначених складових грошового забезпечення, відповідно до Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 (розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, встановленої на дату здійснення перерахунку). Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області жодних порушень прав та законних інтересів позивача, не здійснювало, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться перерахунок розміру пенсії, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній зазначив, що довідка Броварської ОДПІ складена у відповідності до вимог Постанови № 45, направлена відповідачу листом Броварської ОДПІ № 3306/10/10-06-05-25 від 08.04.2019 року та була 09.04.2019р.. Зазначає, що строки звернення не пропущені. Стверджує, що у відзиві відповідач детально обґрунтовує правові підстави та порядок попереднього перерахунку пенсії позивача, що взагалі не відноситься до предмету спору та підстав позовних вимог. Крім того, у своєму відзиві жодним чином не обґрунтував та не надав докази правомірності своєї відмови.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на посаді начальника слідчого відділу та мав спеціальне звання - полковник податкової міліції.

Наказом Державної фіскальної служби України від 22 вересня 2017 року № 2225-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади та податкової міліції ДФС 22 вересня 2017 року у запас Збройних Сил України за п. 64 пп. «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року № 114 (через хворобу) (далі - наказ № 2225-0).

Відповідачем була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 59% грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком пенсії позивача станом на 01.12.2017р., наданим відповідачем 24.05.2018р..

З 2017 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за вислугу років.

У відповідності до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області виготовлена та направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідка про змінене грошове забезпечення без врахування і включення до неї додаткових видів грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в адміністративній справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, що набрало законної сили, були визнані протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової : служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Броварською ОДПІ з урахуванням протиправності та нечинності окремих положень вказаних Постанов КМУ згідно п.3 Порядку № 45 була підготовлена нова довідка № 1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019р., якою визначений розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.03.2018 року в загальній сумі 28 704,50 грн. з включенням додаткових видів у його складову, який повинен використовуватись для перерахунку пенсії.

Вказана довідка направлена до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області листом Броварської ОДПІ № 3306/10/10-06-05-25 від 08.04.2019 року та була отримана відповідачем 09.04.2019р..

23.04.2019 року позивач особисто звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою № 2 від 22.04.2019 року про перерахунок пенсії через збільшення грошового забезпечення за відповідною досадою, яку позивач займав до звільнення з військової служби. При цьому, до зазначеної заяви додано засвідчену копію довідки Броварської ОДНІ № 1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019р. та супровідного листа органу проходження служби, який підтверджує отримання відповідачем оригіналу вказаної довідки.

Проте, листом вих. № 877/А-01 від 17 травня 2019 року ГУ ПФУ в Київській області позивачу відмовлено в належному перерахунку пенсії. Свою відмову відповідач пояснив відсутністю нормативно-правових актів, що визначають умови, порядок та розміри проведення перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям, та посиланням на п.4 Постанови КМУ № 103, який нібито унормовує продовження виплат вказаних пенсій у раніше встановлених розмірах до правового врегулювання цього питання.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо строків звернення до суду, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачаться з матеріалів справи, про бездіяльність відповідача щодо не перерахунку пенсії за заявою позивача, останній дізнався при отриманні від нього відповіді-відмови, що направлена листом вих. № 877/А-01 від 17 травня 2019 року поштовою кореспонденцією 29.05.2019 року.

З урахування подання позивачем позовної заяви до суду 05.08.2019 року, суд ввважає, що встановлений законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду останнім не пропущений.

Згідно з ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 статті 51 названого Закону перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок проведення перерахунку).

Цим нормативно-правовим актом визначено процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.

Так, згідно з п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку проведення перерахунку Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі (п. 4 Порядку проведення перерахунку).

Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок подання документів).

Відповідно до п. 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13.

Суд зазначає, що обгрунтування відповідачем своєї відмови посиланням на п.4 Постанови КМ України № 103 є невмотивованим, оскільки його положення регулюють правовідносини, що виникають після здійснення відповідного перерахунку за умови, коли перерахований розмір пенсії є нижчим за попередній.

Посилання ГУ ПФУ в Київській області у своїй відмові в перерахунку пенсії на відсутність відповідного правового механізму є необгрунтованим також з огляду на те, що Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, який передбачає виникнення в позивача права на перерахунок пенсії з 01.01.2018 року на підставі довідки Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019р., зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 рожу у адміністративній справі справа № 819/33/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 14) та розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (додаток 16).

Таким чином, збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, за висновком суду, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Крім того, згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718», яка набрала чинності 07 березня 2018 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 викладено в такій редакції: « 1. Затвердити співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби згідно з додатком. Посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.».

Отже, в силу вимог статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 4 Порядку проведення перерахунку, позивач отримав право на перерахунок пенсії, яким і скористався шляхом подання відповідачу відповідної заяви та довідки про розмір грошового забезпечення.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, як на підставу для відмови у перерахунку пенсії позивача,стосовно відсуність нормативно-правових актів, що визначають умови, порядок та розміри проведення перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям та посиланням на п.4 Постанови КМУ №103.

Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23).

Крім того, відповідно до п. 3 рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 у справі № 1-13/2004, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у розумінні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, в той час як невиплата таких сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Наведена правова позиція підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішеннях від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України» (заява №10972/05), згідно з яким поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (п. 22) та від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), в якому Суд нагадав, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача, яка полягає в неперерахунку розміру пенсії позивача за додатковими документами на підставі довідки Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019, якою визначено розмір грошового забезпечення за відповідною посадою у сумі 28704,50 грн., поданою із заявою №2 від 22.04.2019 про перерахунок пенсії, протиправними.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення зазначені положення втратили чинність, тобто виплата пенсії особам, які отримують її відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має здійснюватися без обмеження пенсії максимальним розміром.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду України та Верховного Суду, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Щодо вимоги позивача про перерахунок пенсії саме з 01.01.2018 року, то відповідно до ст.51 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Вказане також підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року по справі № 806/1952/18.

Стосовно ж вимоги позивача зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також зважаючи на приписи статті 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень, статті 287 КАС України щодо можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця в ході виконання судового рішення, та на відсутність об`єктивних обставин, які вказують на невиконання відповідачем рішення суду, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.

Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка полягає в не перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за додатковими документами на підставі довідки Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019, якою визначено розмір грошового забезпечення за відповідною посадою у сумі 28704,50 грн., поданою із заявою №2 від 22.04.2019 про перерахунок пенсії.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 59% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1360гр/10-06-05-25 від 08.04.2019 у сумі 28704,50 грн., починаючи з 01 січня 2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.