Рішення № 8595565, 28.07.2009, Апеляційний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.,

при секретарі

судового засідання Никончук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого

акціонерного товариства - далі (ВАТ) "Олевський завод електротехнічного

фарфору" Житомирської області про зобов'язання нарахувати невиплачену

заробітну плату та її стягнення за апеляційною скаргою відкритого

акціонерного товариства "Олевський завод електротехнічного фарфору"

Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської

області від 22 червня 2009 року, -

встановила:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом.

Позивачка просила зобов'язати відповідача нарахувати та стягнути на її користь заробітну плату, яка не була нарахована в період 2005 - 2008 років відповідно до колективних договорів і Галузевих угод. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах. 28 жовтня 2008 року звільнилась з роботи і їй стало відомо, що заробітну плату вона отримувала не в повному обсязі, а саме, меншу на 25% внаслідок порушення відповідачем умов колективних договорів та Галузевих угод.

В процесі розгляду справи позивачкою визначено розмір не нарахованої та невиплаченої їй відповідачем заробітної плати у сумі 18 400 грн. 97 коп., яку просить стягнути на її користь з відповідача.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 22 червня 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Олевський завод електротехнічного фарфору" Житомирської області з рахунку

Справа № 22ц/ 1920

Головуючий у суді її інст. Охрімчук І.Г.

Категорія 53

Суддя-доповідач Заполовський В.Й.

№260073269 відкритого в Олевському відділенні "Райффайзен банк Аваль" МФО 311528 код 00214675 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 18 400 грн. 97 коп. недоплаченої заробітної плати відповідно до колективних договорів та Галузевих угод. В решті позову відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Олевський завод електротехнічного фарфору" Житомирської області 184 грн. 01 коп. судового збору в прибуток держави та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в сумі 3698 грн. допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом не взято до уваги, що позивачка вдруге звертається до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі. Про це свідчить рішення Олевського районного суду Житомирської області від 17.12.2008 року, яким задоволено позовні вимоги позивачки про стягнення заборгованості по зарплаті та інших виплат.

Крім того, суд не врахував, що відповідач не був стороною галузевих угод. Тому є безпідставним висновок суду, що відповідач має зобов'язання за галузевими угодами.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оплату праці" та ст.ст.4, 13 КЗпП України слідує, що законодавство про оплату праці грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю, Закону України "Про колективні договори і угоди, Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Колективний договір встановлює взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Форми і системи оплати праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів встановлюються підприємством самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими / регіональними / угодами. Власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з

питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Як встановлено судом, позивачка перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем і наказом №125 28.10.2008 року була звільнена з роботи відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України. Тобто, позивачкою розірвано трудовий договір з відповідачем за власним бажанням по причині невиконання останнім законодавства про працю, умов колективного і трудового договорів ( а.с.5, 8, 11-17).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2008 року був задоволений позов ОСОБА_2 до відповідача про стягнення заборгованості по нарахованій їй заробітній платі.

Оскільки зазначений позов було заявлено позивачкою з інших підстав, ніж ті, що є предметом спору в даній справі, то безпідставними є доводи апеляційної скарги про необхідність закриття провадження в даній справі.

Відповідно до колективних договорів керівництво заводу відповідача і профспілкова організація у своїй діяльності керуються Законом про колективні договори і угоди, галузевою угодою, статутом галузевої профспілки, діючим законодавством України та колективними договорами. Галузеві угоди на відповідні роки передбачають посадові оклади, тарифні ставки та відрядні розцінки працівникам заводу - відповідача, але останнім при нарахуванні заробітної плати позивачці в період 2005 - 2008 років вони застосовані не були. Внаслідок чого заробітна плата позивачці нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі.

Зазначені обставини не спростовані представником відповідача та підтверджуються повідомленнями - приписами територіальної державної інспекції праці у Житомирській області (а.с.5, 8, 10 - 14), копією трудової книжки позивачки (а.с.15 - 16), із якої слідує, що позивачкою розірвано трудовий договір з відповідачем по причині невиконання ним законодавства про працю, умов колективного і трудового договорів.

Відповідно до розрахунку наданого позивачкою, їй не донараховано та не виплачено, з урахуванням компенсації, заробітну плату в сумі 18 400 грн. 97коп.(а.с.71-74).

Правильність вказаного розрахунку представником відповідача не оспорюється та цей розрахунок останнім не спростовано.

Таким чином, внаслідок допущення відповідачем порушень вимог Галузевих угод в галузі енергетики та електротехнічної промисловості, діючого законодавства України та колективних договорів, останнім не було донараховано та не виплачено позивачці заробітну плату у сумі 18 400 грн.97 коп., чим порушено її право на оплату праці та соціальний захист.

Тому, рішення суду першої інстанції про стягнення зазначеної суми коштів з відповідача на користь позивачки є правильним.

Із роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами

законодавства про оплату праці" слідує, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає зазначену суму без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Проте, постановляючи рішення про задоволення позову про стягнення недоплаченої заробітної плати, суд першої інстанції зазначених роз'яснень не врахував та помилково в резолютивній частині рішення не зазначив про стягнення зазначеної суми без утримання суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Тому, рішення в цій частині підлягає зміні, шляхом доповнення резолютивної частини рішення вище вказаним текстом.

В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Підстав для скасування рішення немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Олевський завод електротехнічного фарфору" Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 червня 2009 року змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення після слів "недоплаченої заробітної плати" словами "без утримання суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів".

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.