Ухвала суду № 85950163, 28.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.11.2019

ЄУН 320/400/16-ц

6/320/151/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

04.11.2019 року від представника заявника – адвоката Антонова О.Т. надійшло клопотання про за залучення до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області – Проценка Д.Ю., мотивоване тим, що за даними реєстру боржників триває виконавче провадження щодо стягнення тотожної суми боргу на користь АТ «Укрсоцбанк».

Крім того, 26.11.2019 року від представника заявника – адвоката Антонова О.Т. до суду надійшло ще одне письмове клопотання про зупинення виконання та заборону приймати виконавчий документ – виконавчий лист, виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 16.11.2017 оку №320/400/16ц на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у виконавчому провадженні ВП 60397653.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Антонов О.М. на задоволенні заявленого клопотання наполягав у повному обсязі.

Повноважний представник АТ «Укрсоцбанк» був відсутній у судовому засіданні, АТ «Укрсоцбанк» про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, доходить висновку, що заявлені клопотання не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 вказаної статті суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

З урахуванням викладеного, розгляд заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відбувається лише за участю стягувача та боржника, їхня неявка не є перешкодою для розгляду даної заяви, тому клопотання про залучення до участі у справі приватного виконавця є безпідставним, а також, зважаючи на встановлений законом десятиденний строк розгляду даної заяви, ще й таким, що сприятиме затягуванню розгляду справи.

Крім того, наведені у клопотанні представника заявника доводи не свідчать про те, що будь-яке ухвалене у даній справі рішення може вплинути на права або обов`язки приватного виконавця щодо однієї зі сторін.

Враховуючи викладене вище, клопотання про за залучення до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання представника заявника про зупинення виконання та заборону приймати виконавчий документ суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача так і боржника.

Згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Таким чином, зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що доводи вказаного клопотання про зупинення виконання за виконавчим листом є аналогічними доводам по суті заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, будь-яких інших доводів, які б вказували на необхідність задоволення клопотання, заявником не наведено, тому вказане клопотання представника заявника суд вважає необґрунтованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, у разі задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, боржник не позбавлений можливості повернути безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 54, 258, 260, 432 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотань представника заявника – адвоката Антонова О.Т. про залучення до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області – Проценка Д.Ю. та про зупинення виконання за виконавчим документом – відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна