Рішення № 85949170, 27.11.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13520/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, -

у с т а н о в и в :

23.08.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 19781,60 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що, 06 грудня 2017 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL8071 відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 доларів США. Зі встановленням щорічної відсоткової ставки в розмірі 24%, щорічною підвищеною процентною ставкою (у разі прострочення платежу) у розмірі 72%, зі строком на 60 місяців, з кінцевою датою погашення кредиту 01.12.2012 року. Оскільки, станом на 17.02.2010 року позичальником було прострочено повернення за Кредитним договором строкових платежів на суму 1455,81 доларів США, банк вимушений був звернутись до суду з заявою про видачу судового наказу для захисту своїх прав. 26 березня 2010 року, Дніпровським районним судом міста Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» основний борг за кредитним договором у сумі 34980,73 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 174,90 грн., та 30,00 грн., витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. В подальшому, позивач звернувся до відповідного відділу ДВС для примусового виконання вказаного судового наказу. Оскільки відповідач покладені на нього обов`язки з відшкодування кредитної заборгованості виконав лише 27.02.2018 року, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач вимушений звернутись до суду про стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 19781,60 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами була прийнята поштовим відділенням для пересилання відповідачу 09.09.2019 року та 11.10.2019 року було проставлено відмітку поштового відділення про повернення поштової кореспонденції до суду «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду заперечень щодо розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений Договір №CL8071, відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 доларів США. Зі встановленням щорічної відсоткової ставки в розмірі 24%, щорічною підвищеною процентною ставкою (у разі прострочення платежу) у розмірі 72%, зі строком на 60 місяців, з кінцевою датою погашення кредиту 01.12.2012 року. (а.с. 8-13)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Оскільки, станом на 17.02.2010 року позичальником було прострочено повернення за Кредитним договором строкових платежів на суму 1455,81 доларів США, банк вимушений був звернутись до суду з заявою про видачу судового наказу для захисту своїх прав.

26 березня 2010 року, Дніпровським районним судом міста Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» основний борг за кредитним договором у сумі 34980,73 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 174,90 грн., та 30,00 грн., витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. (а. с. 17)

27 лютого 2018 року, головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кущ Вірою Валеріївною винесено постанову про закінчення виконавчогопровадження з примусового виконання судового наказу №2-н-106/10 виданого 26 березня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва. (а. с. 18)

Виходячи з предмету позовних вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 19781,60 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання судового наказу №2-н-106/10, виданого 26 березня 2010 року Дніпровським районним судом міста Києва, за період з 08.03.2015 року по 08.02.2018 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 та ч.5 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За приписом частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Отже, відсутність реального виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Результат аналізу наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Крім того, позикодавець має право отримати проценти від суми позики згідно зі ст. 1048 ЦК України, які нараховуються за період із дати отримання коштів позичальником до дня повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.

Факт часткового повернення суми позики з порушенням встановленого договором позики строку повернення не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст. ст. 625, 1048 ЦК України.

Виходячи з наведеного, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що має місце неналежне виконання відповідачем умов договору кредиту в частині своєчасного повернення грошових коштів, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, яка передбачена вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, тому позивачем правомірно заявлене вимоги про застосування до відповідача заходів відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, в частині нарахування на суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення з ОСОБА_2 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 19781,60 грн. за період з 08.03.2015 року по 08.02.2018 року, при визначенні суму боргу, суд бере за основу наданий позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством, та перевірений судом, в той же час відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив до позовної заяви та спростувати наданий позивачем розрахунок.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., які сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 625, 626, 628,629, 639, 634, 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 19781 (дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.11.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська. Буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя -