Рішення № 85922202, 13.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001800

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс», представник – ОСОБА_1 Т.В.до Червоноградської міської ради, представник – Цюпа В.П.про визнання частково протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ТОВ «Гравіс» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Червоноградської міської ради, в якому просив:

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.4 рішення №973 від 06.09.2018р. «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Червонограда» в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. для тих приміщень, де продаються підакцизні товари.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2018 року тридцять другою сесією сьомого скликання Червоноградської міської ради прийнято рішення №973 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Червонограда».

Додатком 1 до Рішення Червоноградської міської ради №973 від 06.09.2018р. передбачено встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1, 5 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. для тих приміщень, де продаються підакцизні товари (код 1230 Будівлі торговельні підкод 1230.1 Торгові центри, універмаги, магазини, які реалізують підакцизні товари). В той же час, під тим самим підкодом 1230.1 зазначено Торгові центри, універмаги, магазини і встановлено ставку податку в розмірі 0,5 та 0,75 %.

Позивач вважає п.1.4 рішення №973 від 06.09.2018р. «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Червонограда» в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. для тих приміщень, де продаються підакцизні товари, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Спірне рішення відповідача, зокрема пункт 1.4 в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. для тих приміщень, де продаються підакцизні товари не відповідає нормам чинного законодавства України, прийняте з порушенням принципу стабільності, встановленого згідно ст.4 ПК України та правомірних очікувань позивача щодо стабільності, незмінності податків протягом бюджетного року. Тим самим порушені можливості прогнозованої підприємницької діяльності внаслідок безпідставного протиправного втручання органу місцевого самоврядування в підприємницьку діяльність Позивача.

Встановлення різних ставок земельного податку з однаковим цільовим (функціональним) призначенням будівель (типів будівель) для суб`єктів господарювання є протизаконною дією органів місцевого самоврядування - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та забороненою законодавством формою непрямої дискримінації. Ці дії ставлять у нерівні умови різних суб`єктів господарювання.

На думку позивача, встановлення збільшення бази оподаткування для певної категорії негативно впливає на конкурентоздатність такого підприємця (підприємства) порівняно з іншими підприємцями (підприємствами) та не забезпечує визначені Податковим кодексом України рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначається об`єкт оподаткування. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, …, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив в задоволені позовних вимог позивача відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає:

Ухвалою судді від 17.04.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 08.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Судом встановлені наступні обставини:

23.06.2018 року тридцять другою сесією сьомого скликання Червоноградської міської ради прийнято рішення №973 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Червонограда».

Пунктом 1.4 згаданого рішення встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» відповідно до схеми розподілу зон містобудівної цінності території міста для визначення місцезнаходження об`єкта оподаткування, що додається.

Згідно додатку 1 до рішення Червоноградської міської ради №973 від 06.09.2018р. встановлено ставки податку за 1 квадратний метр (у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати) відповідно до кодів класифікації будівель та споруд, визначених Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим та введеним в дію наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507.

Додатком 1 до Рішення Червоноградської міської ради №973 від 06.09.2018р. передбачено встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1, 5 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. для тих приміщень, де продаються підакцизні товари (код 1230 Будівлі торговельні підкод 1230.1 Торгові центри, універмаги, магазини, які реалізують підакцизні товари).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправним та нечинним спірне рішення, оскільки таке порушує його права, свободи та інтереси, позивач є особою, щодо якого його застосовано, а також особою, яка є суб`єктами правовідносин, у яких застосовано спірний акт.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність та нечинність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень мають бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тощо.

Згідно ч. 2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, яка видана Головним управлінням ДФС у Львівській області, реєстраційний номер 13130311201802479, дата реєстрації 20.12.2018 року, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 , магазин 211,8 кв.м. та ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка видана Головним управлінням ДФС у Львівській області, реєстраційний номер 13130308201803222, дата реєстрації 20.12.2018 року, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 , магазин 211,8 кв.м.

Позивач є власником майна приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.08.2013 року, індексний номер витягу 7720674.

Факт порушення спірним рішенням прав, свобод та інтересів позивача підтверджено копією податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік.

Судом не враховуються запереченні відповідача, оскільки такі не спростовують наступні аргументи позивача:

Позивач є власником вищевказаних приміщень де здійснюється торгівля продуктами харчування, а також і підакцизними товарами.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються, зокрема, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового Кодексу України.

Згідно з ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно, міські ради наділені повноваженнями приймати рішення, зокрема, з питань встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, керуючись при цьому вимогами Податкового Кодексу України.

Згідно з п.п.12.3.1та п.12.3. ст.12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.266.2.1. ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.п.266.5.1. п.266.5. ст.266 Податкового Кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Таким чином, відповідач має право встановлювати ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, лише за критеріями щодо місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі. Вид діяльності (як продаж підакцизних товарів) в розумінні ПК України не є критерієм на підставі якого відповідач має право встановлювати вищевказані ставки податку.

Крім цього позивач зазначає, що на його думку при визначенні об`єктів житлової та нежитлової нерухомості необхідно дотримуватись вимог Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим та введеним в дію наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507.

Кодом 1230 розділу 2 «Класифікація будівель та споруд» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, визначено клас «Будівлі торгівельні», який включає в себе наступні типи будівель: торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті ринки, станції технічного обслуговування автомобілів тощо. Зокрема, Державним класифікатором визначено наступні типи будівель згідно таких кодів:

1230.1Торгові центри, універмаги, магазини1230.2Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків1230.3Станції технічного обслуговування автомобілів1230.4Їдальні, кафе, закусочні тощо1230.5Бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування1230.6Будівлі підприємств побутового обслуговування1230.9Будівлі торговельні іншіТобто, Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, не передбачено такого типу будівель торговельних, як Торгові центри, універмаги, магазини, які реалізують підакцизні товари. Кодом 1230.1 Державного класифікатора визначено «Торгові центри, універмаги, магазини» без жодних посилань на вид діяльності, в т.ч. і вид товарів, які реалізуються (підакцизні чи будь які інші).

Відповідач в оскаржуваному додатку 1 до Рішення №973 від 06.09.2018 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Червонограда» під кодом 1230.1 зазначив «Торгові центри, універмаги, магазини, які реалізують підакцизні товари», що не відповідає чинному законодавству.

Судом враховуються аргументи позивача про те, що у справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, у який тлумачиться і застосовує національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Так, у пунктах 50.51.56 рішення у цій справі від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд зазначив: «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Черкаської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейлер проти Італії» № 33202/96. пункт 109. ЄСПЛ 2000-1…».

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника».

Позивач вважає, що у зв`язку з прийняттям спірного Рішення Червоноградської міської ради №973 від 06.09.2018 року мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26.09.2014 року «Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Зокрема, як в даному випадку на позивача, а покладено додатковий тягар у вигляді підвищеної ставки податку на нерухоме майно через здійснення реалізації підакцизних товарів.

Судом враховуються аргументи позивач про те, що Червоноградською міською радою при прийнятті п. 1.4 Рішення №973 від 06.09.2018 року, яким встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. для тих приміщень, де продаються підакцизні товари, порушено вимоги наведених правових норм Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідачем спірним рішенням порушені вищевказані права позивача, а також позивач є особою яка мають право оскаржити спірний нормативно-правовий акт, оскільки є особою щодо яких його застосовано, а також особою, який є суб`єктом правовідносин, у яких застосовано цей спірний акт.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення представника відповідача.

Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати відшкодовуються позивачам в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (81100, Львівська область, м. Червонград, проспект Шевченка, 16а) до Червоноградської міської ради (80100, Львівська область, м. Червоноград, проспект Шевченка, 19) про визнання частково протиправним і скасування рішення, - задоволити повінстю.

Визнати протиправним та нечинним пункт 1.4 рішення Червоноградської міської ради №973 від 06.09.2018 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Червонограда» в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. для тих приміщень, де продаються підакцизні товари.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградської міської ради (ЄДРПОУ 26269722, Львівська область, м. Червоноград, проспект Шевченка, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (ЄДРПОУ 30463088, Львівська область, м. Червонград, проспект Шевченка, 16а) 1921,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього ж Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 25.11.2019 року.

Суддя ОСОБА_2 .В.