Рішення № 85922204, 14.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003090

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник – Бєлановський В.П.

відповідача: представники – Гурняк О.О., Коваль Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 05 травня 2019 року №0007051308;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області 05 травня 2019 року №0007071308;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 05 червня 2019 року №0008271402;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області 05 червня 2019 року №0008281402;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Львівській області від 30.05.2019 року №10-0006711308;

- рішення №0006721308 Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 травня 2019;

- судові витрати стягнути з відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з винесеними ГУ ДФС у Львівській області рішеннями за наслідками проведеної перевірки, що оформлені актом від 07.05.2019 року №674/14.2/40520152. Позивач наголошує, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на підставі даних, що містяться в інформаційних системах відповідача та без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій з контрагентами позивача ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ», в той же час, відповідачем під час перевірки не прийняті до уваги надані первинні документи та інші матеріали, що відображають реальність господарських операцій та факт виконання робіт з даними контрагентами.

Крім цього позивач вказує, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Окрім того, позивач зазначає, що акт виконаних робіт (форма №КБ-2в) не є актом на підставі, якого визначається фонд заробітної плати, а є лише документом розрахунку з замовником щодо виконання будівельних робіт. У свою чергу, позивачем виконані усі зобов`язання з нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору.

01.08.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому додатково зазначено, що визначальним для нарахування податків та зборів на заробітну плату є нарахування роботодавцем даної заробітної плати щодо конкретних працівників та/або виплата цієї заробітної плати конкретному працівнику (отримання заробітної плати конкретними працівниками), а без нарахування та доведення даних умов (нарахування та/або отримання (виплати) заробітної плати) нарахування податків та зборів щодо заробітної плати є безпідставним та протиправним.

Також позивач наголосив, що акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) є документом виключно для розрахунків між підрядником, генпідрядником, та замовником, але в жодному разі акт приймання виконаних будівельних робі (примірна форма № КБ-2в) не є документом, на підставі якого нараховується та виплачується заробітна плата, а отже донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ щодо заробітної плати на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) є необґрунтованим та неправомірним.

Саме тому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 0007051308 від 05 травня 2019 року, № 0007071308 від 05 травня 2019 року, № 0008271402 від 05 червня 2019 року, № 0008281402 від 05 червня 2019 року, вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0006711308 від 30.05.2019 року та рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0006721308 від 30 травня 2019 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, що оформлена актом від 07.05.2019 року №674/14.2/40520152 зафіксовано допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства.

В ході перевірки встановлено, що специфіка робіт згідно укладених Позивачем з ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» договорів потребує значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу, необхідної наявності спеціальних знань (фаху) працівників для їх виконання. Таким чином, відповідні роботи повинні здійснюватися із залученням стороннього трудового ресурсу, так як наявний у контрагентів позивача трудовий ресурс є недостатнім для виконання таких робіт. Отже, перевіркою не підтверджено наявності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів для фактичного виконання робіт в обмежені проміжки часу в різних містах та областях України. У зв`язку з цим, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з даними контрагентами і складено первинні документи всупереч вимог чинного законодавства.

Представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуги, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір отримати дохід лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувались.

Крім цього, відповідач зазначив, що згідно договорів на виконання будівельно-ремонтних робіт та актів виконаних робіт форми КБ-2в заробітна плата працівників позивача в окремих місяцях суттєво різниться з фондом зарплати за відповідні місяці, що спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб за травень, червень, липень, серпень, вересень, та грудень місяці 2018 року, отже, різниця між нарахованою сумою заробітної плати на ТОВ «Спецавтономбуд» згідно відомостей нарахування заробітної плати по підприємству та відповідно заробітної плати по актах виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) становить 5927780,48 грн., внаслідок чого відповідачем визначено податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Отже, у контролюючого органу були підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0006711308 від 30.05.2019 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0006721308 від 30 травня 2019 року, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представниця відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 26 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 1 серпня 2019 року було зупинено провадження у справі, яке поновлено ухвалою суду від 19.09.2019 року.

В підготовчому судовому засіданні 19.09.2019 року ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання замінено відповідача Головне управління ДФС у Львівській області правонаступником - Головне управління ДПС у Львівській області, також частково задоволено клопотання представника позивача про допит свідків та вирішено допитати в якості свідків головного бухгалтера ТОВ «Спецавтономбуд» ОСОБА_1 та старшого державного ревізора Петрову Н.П.

В судовому засіданні 10.10.2019 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, показання свідків, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Спецавтономбуд» код ЄДРПОУ 40520152, місцезнаходження юридичної особи: 79066, м. Львів, вул. Кавалерідзе, 16/66. Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1713504500185 ТОВ «Спецавтономбуд» є платником податку на додану вартість з 01.08.2016.

ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Спецавтономбуд» податкового законодавства за період з 31.05.2016 р. по 31.12.2018 р., валютного - за період з 31.05.2016 р. по 31.12.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 31.05.2016 р. по 31.12.2018 р., про що складено акт від 07.05.2019 року №674/14.2/40520152.

Перевіркою підприємства позивача, серед іншого, встановлені порушення:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та п.5 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», внаслідок чого не сплачено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1047069 грн., у числі за 2017 рік в сумі 277473 грн., 2018 рік в сумі 769596 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п.200.1 п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 1054549 грн., в тому числі за червень 2017 року в сумі – 60000,00 грн., за жовтень 2017 року в сумі - 93631,34 грн., за грудень 2017 р. - в сумі 112171,50 грн., за лютий 2018 р. - в сумі 34166,67 грн., за березень 2018 року - в сумі 211746,62 грн., за травень 2018 р. в сумі - 83333,33 грн., за серпень 2018 року в сумі - 324500,01 грн., за вересень 2018 року в сумі - 75000,00 грн., за жовтень 2018 р. в сумі - 25000,00 грн. за листопад 2018 р. в сумі - 35000,00 грн.;

пп.168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст.168, п. 167.1 ст.167, п.171.1, п.171.2 «а» ст.171, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 1067000,49 грн.;

пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п.п.1.5, п.п.1.6 п.16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України донараховано до бюджету військовий збір в розмірі 88916,71 грн.;

п. 1 ст. 1 розділу 1, абз.1 п.1 ст.7, п.2 п.3 ст.9, п.1 ч.4 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 1309224,23 грн.

ГУ ДФС у Львівській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2019 року №0007051308, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1716177,14 грн. (за податковим зобов`язанням (збільшення) 1067000,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 19176,65 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2019 року №0007071308, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору на суму 143014,76 грн. (за податковим зобов`язанням (збільшення) 88916,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 54098,05 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року №0008271402, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на суму 1308836,25 грн. (за податковими зобов`язаннями 1047069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 261767,25 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року №0008281402, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 1318186,25 грн. (за податковими зобов`язаннями 1054549,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 263637,25 грн.);

- вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 30.05.2019 року №Ю-0006711308 в сумі 1309224,23 грн.;

- рішення №0006721308 від 30 травня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 654612,11 грн.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, саме тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі – ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1. стаття 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті, податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІ (далі Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту ст. 1 Закону України № 996-ХІ слідує, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов`язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Разом з тим, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 01.08.18 № 39, укладеного у м. Львові, згідно з умовами якого ТОВ «Спецавтономбуд» - Замовник, в особі директора Кіптика Андрія Богдановича, що діє на підставі статуту, з однієї сторони та ТОВ «Комвестбуд» - Підрядник, в особі директора Тропа В.В., що діє на підставі статуту, з іншого боку, уклали цей договір про виконання робіт.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Підрядник зобов`язаний на свій ризик виконати комплекс будівельних робіт на об`єкті замовника: «будівельні роботи з будівництва житлового будинку, розташованого за адресою м. Львів, вул. Карманського, 21, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Роботи.

Пункт 3.2 передбачає, що з метою підтвердження факту виконання робіт сторони підписують відповідний Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з підрядником за виконані ним роботи.

Пункт 4.1 визначає, що загальна вартість робіт за умовами договору визначається в Актах виконаних робіт та Довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Пунктом 5.1.1. даного договору визначено, що до початку виконання робіт надати Підряднику будівельний майданчик, а також за запитом Підрядника необхідну для виконання робіт інформацію та документацію.

На підтвердження реальності операцій за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено копії: актів приймання виконаних будівельних робіт отриманих від ТОВ «Комвестбуд», на загальну суму 2757000 грн., в т. ч. ПДВ 459500 грн. які підписані та скріплені печатками Постачальника та Покупця від 28.09.2018 року, 30.11.2018 року.

Також позивачем на підтвердження вчинення наведених вище господарських операцій подано копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумкові відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат;

податкових накладних №6 від 13.07.2018 року, №5 від 13.07.2018 року, №7 від 13.07.2018 року, №8 від 13.07.2018 року, №13 від 21.08.2018 року, №12 від 21.08.2018 року, №14 від 21.08.2018 року, №15 від 21.08.2018 року, №11 від 23.08.2018 року, №17 від 21.08.2018 року, №18 від 21.08.2018 року, №3 від 28.08.2018 року, №16 від 21.08.2018 року, №12 від 23.08.2018 року, №65 від 31.08.2018 року, №4 від 19.09.2018 року, №14 від 13.09.2018 року, №15 від 13.09.2018 року, №5 від 19.09.2018 року, №6 від 18.10.2018 року. №34 від 31.10.2018 року, №35 від 31.10.2018 року.

Суми податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних, зареєстрованих ТОВ «Комвестбуд» в ЄРПН для ТОВ «Спецавтономбуд» включено до складу податкового кредиту за серпень 2018 року - 324500,01 грн., за вересень 2018 року - 75000,00 гривень, за жовтень 2018 року - 25000,00 грн. та за листопад 2018 р. - 35000,00 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Комвестбуд» відображено наступним проведенням: 731 К-т 631 - 2 297 500 грн.; 631 К-т 311 -2 207 000 грн.; 631 К-т 631 - 550 000 грн.; 6442 К-т 631 - 459 500 грн.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом рахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку проведенням Д-т 631 К-т 311 на суму 2207000 грн.:

-платіжне доручення від 21.08.2018 № 1165 на суму 50 000 грн.

-платіжне доручення від 21.08.2018 № 1159 на суму 120 000 грн.

-платіжне доручення від 21.08.2018 № 1157 на суму 135 000 грн.

-платіжне доручення від 21.08.2018 № 1162 на суму 140 000 грн.

-платіжне доручення від 21.08.2018 № 1158 на суму 145 000 грн.

-платіжне доручення від 21.08.2018 № 1163 на суму 150 000 грн.

-платіжне доручення від 21.08.2018 № 1161 на суму 160 000 грн.

-платіжне доручення від 23.08.2018 № 1179 на суму 225 000 грн.

-платіжне доручення від 28.08.2018 № 1195 на суму 160 000 грн.

-платіжне доручення від 31.08.2018 № 1216 на суму 112 000 грн.

-платіжне доручення від 13.09.2018 № 1290 на суму 250 000 грн.

-платіжне доручення від 19.09.2018 № 1312 на суму 200 000 грн.

-платіжне доручення від 31.10.2018 № 1470 на суму 210 000 грн.

-платіжне доручення від 18.10.2018 № 1427 на суму 150 000 грн.

Щодо господарських операцій ТОВ «Спецавтономбуд» з ТОВ «АК «Трудові ресурси» суд встановив наступне.

ТОВ «Спецавтономбуд» уклав з ТОВ «АК «Трудові ресурси» (Підрядник) договори на виконання будівельних робіт № 28/02 від 28.02.2018, № 02/03 від 02.03.2018 та № 25/03 від 25.03.2018.

У відповідності з умовами зазначених договорів Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт (п. 1.1 Договору). Початок виконання робіт:протягом двох робочих днів після отримання авансу (п.1.2 Договору).

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах, визначених цим Договором (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору Підрядник бере на себе зобов`язання:

виконати усі роботи, що визначені в Договорі по договірній ціні, у повному обсязі та у встановлені терміни, при умові безперебійного фінансування робіт і передати Замовнику об`єкт, готовий до експлуатації;

- забезпечити в період виконання робіт необхідні протипожежні заходи, умови режиму на об`єктах та дотримання вимог щодо техніки безпеки та охорони навколишнього середовища;

- забезпечувати в процесі проведення робіт систематичне прибирання будівельного майданчика, а після закінчення робіт і здачі об`єкта звільнити протягом 5-ти робочих днів будівельний майданчик від матеріалів та інструментів.

Відповідно до п. 2.2 Договору Замовник бере на себе зобов`язання:

- передати Підряднику на час виконання робіт будівельний майданчик (об`єкт);

- забезпечити прийняття від Підрядника не пізніше двох днів після закінчення роботи проводити з ним розрахунки у порядку, передбаченому цим Договором;

У відповідності до п.3.1 Договору проміжні розрахунки з Підрядником за виконані - боти здійснюються Замовником на підставі оформлених актів виконаних робіт протягом 3- ох робочих днів після підписання актів.

Вид розрахунків-безготівковий (п. 3.2 Договору).

Роботи виконуються протягом 45 календарних днів з моменту підписання договору та лати авансового платежу (п.5.1 Договору).

При умові відсутності оплати коштів, терміни виконання робіт можуть бути переглянуті (п.5.2 Договору).

На підтвердження реальності операцій за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено копії: актів приймання виконаних будівельних робіт отриманих від ТОВ «АК «Трудові ресурси», на загальну суму 2373642 грн., в т. ч. ПДВ 395 607 грн., які підписані та скріплені печатками Постачальника та Покупця від 28.02.2018 року, 15.03.2018 року, 27.03.2018 року, 28.03.2018 року, 30.04.2018 року, 14.05.2018 року, 07.05.2018 року, 15.05.2018 року.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини між позивачем та ТОВ «АК «Трудові ресурси» відображено наступним проведенням: Д-т 231 К-т 631 -1 978 035 грн.; Д-т 631 К-т 311 -2373642 грн.; Д-т 6442 К-т 631 - 395607 грн.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахvвaння коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському проведенням Д-т 631 К-т 311 на суму 2373642 грн. відповідно до платіжних доручень від 28.02.2018 №666, від 15.03.2018 №734, від 27.03. від 28.03.2018 №801, від 28.03.2018 №800, від 28.03.2018 №802, від 28.03.2018 №803, від 28.03.2018 №804, від 28.03.2018 №805, від 29.03.2018 № 812, від 29.03.2018 № 816 на суму 135 000 грн., від 29.03.2018 № 818 на суму 142 000 грн., від 29.03.2018 № 819 на суму 136 500 грн., від 29.03.2018 № 820 на суму 148 000 грн., від 15.05.2018 № 924 на суму 75 000 грн., від 15.05.2018 № 923 на суму 125 000 грн., від 15.05.2018 № 921 на суму 145 000 грн., від 15.05.2018 № 922 на суму 155 000 грн.

Також позивачем на підтвердження вчинення наведених вище господарських операцій подано копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумкові відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат;

податкових накладних №9 від 28.02.2018 року, №2 від 15.03.2018 року, №1 від 27.03.2018 року, №1 від 28.03.2018 року, №5 від 28.03.2018 року, №2 від 28.03.2018 року, №3 від 28.03.208 року, №4 від 28.03.2018 року, №6 від 28.03.2018 року, №7 від 28.03.2018 року, №6 від 29.03.2018 року, №7 від 29.03.2018 року, №8 від 29.03.2018 року, №9 від 29.03.2018 року, №10 від 29.03.2018 року, №4 від 15.05.2018 року, №5 від 15.05.2018 року, №7 від 15.05.2018 року.

Суми податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних зареєстрованих ТОВ «АК «Трудові ресурси» в ЄРПН для позивача, включено до складу податкового кредиту за лютий 2018 року - 16666,67 грн., за березень 2018 року - 211746,62 грн., за травень 2018 року - 83 333,33 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Також на підтвердження реального виконання господарських операцій за договорами № 28/02 від 28.02.2018, № 02/03 від 02.03.2018 та № 25/03 від 25.03.2018., Позивач долучив копію договору підряду № 28-12-17 від 28.12.2017, згідно якого ТОВ «Спецавтономбуд» на замовлення ПП «Каптрансбуд» зобов`язався виконати будівельні роботи з будівництва житлового будинку, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Карманського, 21. Крім того, Позивач долучив копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ – 3 та акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ – 2.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Центрбудпостач», судом встановлено, що відповідно до умов договору про виконання будівельних робіт ТОВ «Центрбудпостач» виконано роботи з надання послуг з ремонтів, реконструкцій демонтажу складових окремих підрозділів ТОВ «Радехівський цукор», будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. Жовтанецької с/р.

На підтвердження реальності операцій за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено копії: актів приймання виконаних будівельних робіт отриманих від ТОВ «Центрбудпостач» на загальну суму 1849817,04 грн., в т. ч. ПДВ 308302,85 грн. які підписані та скріплені печатками Постачальника та Покупця від 01.07.2017 року, 01.08.2017 року, 01.09.2017 року, 29.11.2017 року, 30.11.2017 року, 15.12.2017 року, 28.12.2017 року.

В бухгалтерському обліку взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Центрбудпостач» відображено наступним проведенням: Д-т 231 К-т 631 -1541514,19 грн.; Д-т 631 К-т 3711, 311 - 1849817,04 грн.; Д-т 6442 К-т 631 - 283 302,85 грн.

Оплата здійснена підприємством у відповідності до банківських виписок шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку проведенням Д-т 631 К-т 311, 3711 на суму 1389817 грн. :

-платіжне доручення від 14.12.2017 № 493 на суму 200 000 грн.

-платіжне доручення від 28.12.2017 № 576 на суму 473 029,04 грн.

-платіжне доручення від 12.07.2017 № 154 на суму 170 000 грн.

-платіжне доручення від 19.07.2018 № 175 на суму 191 788 грн.

-платіжне доручення від 22.06.2017 № 133 на суму 100 000 грн.

-платіжне доручення від 17.11.2017 № 433 на суму 45 000 грн.

-платіжне доручення від 22.11.2017 № 445 на суму 150 000 грн.

-платіжне доручення від 29.11.2017 № 464 на суму 60 000 грн.

Також позивачем на підтвердження вчинення наведених вище господарських операцій подано копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумкові відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат;

податкових накладних №4 від 14.06.2017 року, №3 від 16.06.2017 року, №3 від 29.06.2017 року, №26 від 22.06.2017 року, №6 від 21.07.2017 року, №4 від 12.07.2017 року, №4 від 19.07.2017 року, №108 від 30.11.2017 року, №45 від 14.12.2017 року, №44 від 14.12.2017 року, №13 від 17.11.2017 року, №30 від 29.11.2017 року, №75 від 28.12.2017 року, №19 від 22.11.2017 року.

Суми податку на додану вартість згідно вищевказаних податкових накладних, зареєстрованих ТОВ «Центрбудпостач» в ЄРПН для ТОВ «Спецавтономбуд», включено до складу податкового кредиту за червень 2018 року - 60000 грн., за жовтень 2018 року - 93631,34 грн. за грудень 2018 р. - 112171,50 грн. та за лютий 2018 р.- 17500 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

В акті перевірки №674/14.2/40520152 від 07.05.2019 року, відповідачем зафіксовано наступне:

Так, специфіка робіт згідно укладених позивачем з ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» договорів потребує значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу, необхідної наявності спеціальних знань (фаху) працівників для їх виконання, а перевіркою не підтверджено наявності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів для фактичного виконання робіт в обмежені проміжки часу в різних містах та областях України. У зв`язку з цим, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з даними контрагентами і складено первинні документи всупереч вимог чинного законодавства.

Також відповідач наголошував, що згідно даних ЄРПН встановлено розбіжність в номенклатурі товарів (робіт, послуг) під час здійснення придбання та продажу, а саме обрив ланцюга постачання товарів, встановлено формування податкових зобов`язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про порушення позивачем податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що господарські операції з ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» не мали реального характеру. Наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, проте не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв`язку з тим, що відомості, які містяться у таких податкових накладних є недостовірними.

Представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факт виконання робіт, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір отримати дохід лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. З огляду на наведене, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбувались.

Крім цього, відповідач зазначив, що згідно договорів на виконання будівельно-ремонтних робіт та актів виконаних робіт форми КБ-2в заробітна плата працівників позивача в окремих місяцях суттєво різниться з фондом зарплати за відповідні місяці, що спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб за травень, червень, липень, серпень, вересень, та грудень місяці 2018 року, отже, різниця між нарахованою сумою заробітної плати на ТОВ «Спецавтономбуд» згідно відомостей нарахування заробітної плати по підприємству та відповідно заробітної плати по актах виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) становить 5927780,48 грн., внаслідок чого відповідачем визначено податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Врахувавши встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини та висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки позивача від 07.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Щодо безпідставного документального оформлення взаємовідносин позивача з контрагентами, суд зазначає, що відповідач під час перевірки не прийняв до уваги надані позивачем перинні документи та інші матеріали, що відображають реальність господарських операцій та факт виконання робіт з ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ».

Суд за результатами дослідження долучених до матеріалів справи доказів, в тому числі вищевказаних первинних документів, дійшов висновку про належність та допустимість доказів, наданих позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ».

Водночас, суд застосовує при розгляді цієї справи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2018 у справі № 826/16435/16, згідно якої аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту та не може ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманої від податкових органів стосовно контрагента позивача.

При цьому, позивач не несе відповідальності за невідповідність інформації щодо кількості працюючих у контрагента осіб. Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення сум до складу валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Суд також враховує доводи позивача про те, що відсутність інформації про власні або орендовані фонди, трудові ресурси, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, і звертає увагу, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами та не може ґрунтуватися на висновках контролюючого органу, що мають характер припущень.

Суд також зазначає, що використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Крім того, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, що є невірним, оскільки відповідач виключив можливість контрагентів придбавати послуги та роботи в інших суб`єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.

Таким чином посилання на неможливість здійснення господарських операцій по ланцюгах постачання ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» може створювати відповідні наслідки лише для них і жодним чином не впливає на операції з позивачем. Відтак якщо у контролюючого органу є претензії до відповідних контрагентів, він має право на проведення перевірок стосовно дотримання ними вимог податкового законодавства та застосування відповідних заходів впливу. У будь-якому разі відповідальність за можливі порушення таких осіб повинні нести вони - самі, а не позивач.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17 та від 02 квітня 2019 року № 811/1772/13-а, від 18.09.2019 року №620/3607/18.

Разом з тим, контрагенти позивача - ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» зареєстровано платниками податку на додану вартість, установчі документи підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про виконання робіт, належне виконання яких підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумковими відомостями ресурсів та розрахунками загальновиробничих витрат, податковими накладними, а сплата коштів - відповідними платіжними дорученнями. Отримання вказаних робіт також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності ТОВ «Спецавтономбуд», а необхідність залучення субпідрядників підтверджена первинними документами, долученими до матеріалів справи, а саме: Договори підряду з ТОВ «Радехівський цукор», Відділом освіти Жовтонецької Сільської ради Львівської області, ТОВ «Лемберг», довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, що у свою чергу відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Вищенаведене спростовує позицію відповідача щодо «нереальності» вказаних господарських операцій та «відсутності ділової мети при їх здійсненні». Таким чином рух активів по операціях позивача з ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» спричинив реальні зміни майнового стану позивача, що спростовує доводи контролюючого органу.

Слід зазначити, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо тлумачення розумної економічної причини (ділової мети).

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Податкові накладні по взаємовідносинах ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» із позивачем були оформлені згідно з усіма вимогами, наведеними у ст. 201 ПК України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах встановлених законодавством строків.

Таким чином, на підставі проведених господарських операцій та належним чином складених та оформлених первинних документів позивачем було правомірно визначено фінансовий результат до оподаткування відповідно до чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Відтак, не відбулося заниження суми податку на прибуток підприємств, що спростовує висновки, викладені в акті перевірки.

Враховуючи вищенаведене, віднесення сум податку на додану вартість, що були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» є правомірним.

Суд повторно зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, тому доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів для фактичного виконання робіт в обмежені проміжки часу в різних містах та областях України та покликання на дані ЄРПН не спростовують доводи позивача щодо реальності господарських операцій з ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ».

Крім цього, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Щодо різниці між нарахованою сумою заробітної плати на ТОВ «Спецавтономбуд» згідно відомостей нарахування заробітної плати по підприємству та відповідно заробітної плати по актах виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в), внаслідок чого відповідачем визначено податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування та військового збору, суд враховує наступне.

Так, судом встановлено та підтверджено показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні головного бухгалтера ТОВ «Спецавтономбуд» Дацко М.М. та старшого державного ревізора Петрову Н.П., ході перевірки відповідачем досліджено документи бухгалтерського обліку, а саме штатних розписів, відомостей нарахування та виплати заробітної плати, табелів обліку часу за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. на ТОВ «Спецавтономбуд».

За період з січня по грудень 2018 р. на ТОВ «Спецавтономбуд» загальний фонд заробітної плати склав 3483966,75 грн. (згідно відомостей нарахування з/п), в тому числі: за січень - 88694,49 грн., лютий - 112879,13 грн., березень - 153370,75 грн., квітень – 159370,75 грн., травень - 194837,87 грн., червень - 280057,68 грн., липень - 364397,83 грн., серпень - 367790,59 грн., вересень - 380034,00 грн., жовтень - 449237,25 грн., листопад – 456408,81 грн., грудень - 476887,60 грн. Дана обставина не заперечувалась сторонами.

Згідно договорів на виконання будівельно-ремонтних робіт та актів виконаних форми №КБ-2в заробітна плата працівників товариства в окремих місяцях різниться з фондом зарплати за відповідні місяці, що, на думку відповідача суперечить нормам п. 171.1, п 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України.

Проте, з такими висновками відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Статтею 23 ПК України визначено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Згідно із пунктом 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб (а також військовим збором) є загальний оподатковуваний дохід, що визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1. ст. 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Тобто для правильного визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором позивачу як податковому агенту необхідно встановити суму нарахованого доходу на кожного окремого платника податку, адже податковий агент відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1ст. 14 ПК України здійснює відповідні перерахування до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у п. 1 ч. 1ст. 4 цього Закону (підприємства, які використовують працю фізичних осіб), єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З аналізу наведених норм законодавства, для правильного визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором податковому агенту необхідно встановити суму нарахованого доходу на кожного окремого платника податку, адже податковий агент відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснює відповідні перерахування до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджено показаннями свідків, що під час перевірки податковим органом не було встановлено фактів використання праці найманих працівників без укладення трудових угод, також, в акті перевірки не наведено, яким саме працівникам та в якому розмірі виплачена заробітна плата.

Водночас, суд зазначає, що Розділом 1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 05.07.2013 року №293 «Правила визначення вартості будівництва», передбачено, що кошторис, який визначає вартість виконаних будівельних робіт за період, встановлений у договорі (щомісячно, за етап тощо), та складається за примірною формою № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та примірною формою № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», а при фінансуванні за рахунок коштів міжнародних фінансових установ за міжнародними договорами.

Таким чином, акт приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в визначає вартість виконаних будівельних робіт, та не може вважатися касовим чи розрахунковим документом, а тому не може підтверджувати факту виплати та розміру виплаченої заробітної плати.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що акти форми №КБ-2в складались позивачем для контрагентів позивача і відображали не лише витрати позивача на виплату заробітної плати, але і витрати субпідрядних організацій на виплату заробітної плати їх працівникам, що цілком відповідає вимогам у сфері містобудівного законодавства та ніяк не співвідноситься із виникненням податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб (військового податку).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи, суд погоджується із доводами позивача, про те, що визначення сум нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам підтверджується документами, які укладені відповідно до трудового законодавства: трудового договору, контрактів, в яких і зазначається розмір заробітної плати, а не документами, які складаються при визначенні ціни будівельних робіт відповідно до певних формул Міністерства праці, даних Держбуду, індексів, тарифів тощо.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2019 року №0007051308, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1716177,14 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Оскільки об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України), а судом під час розгляду справи встановлено протиправність висновків контролюючого органу щодо необхідності нарахування податку з доходів фізичних осіб, спірне податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2019 року №0007071308, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору на суму 143014,76 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, як слідує із матеріалів справи, висновки акту планової виїзної документальної перевірки від 07.05.2019 року №674/14.2/40520152 слугували також підставою для прийняття рішення №0006721308 від 30 травня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 654612,11 грн. Разом із тим, враховуючи те, що дані висновки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що таке рішення про застосування штрафних санкцій також підлягає скасуванню.

З аналогічних підстав підлягає скасуванню і вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0006711308 від 30.05.2019 року.

Суд також не приймає також до уваги доводи відповідача, який обґрунтовує свої висновки з покликанням на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.04.2019 року у відношенні директора ТОВ «Центробудпостач» ОСОБА_2 .В. з мотивів того, що наявність вироку, суду який не стосується даної справи, не є достатніми та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарських операцій. Такі докази не спростовують факту зміни майнового стану позивача, як добросовісного платника податків внаслідок здійснення господарських операцій із контрагентом-постачальником.

До того ж, даний вирок підтверджує лише протиправні дії посадової особи контрагента позивача щодо зазначення в реєстраційних документах ТОВ «Центрбудпостач» місця фактичної та юридичної діяльності підприємства. Однак вироком не спростовано того, що дане підприємство у перевірений посадовими особами відповідача період здійснювало фактичну господарську діяльність. Невідповідність місця такої діяльності тому, що відображений в реєстраційних документах контрагента позивача, не впливає жодним чином на реальність здійснених ним господарських операцій.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

З наведених підстав не враховуються і доводи відповідача щодо наявності ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів у справі №464/933/19.

Наведена позиція повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанова Верховного Суду від 20.11.2018 року №810/3948/17, від 02.04.2019 року №826/6245/18, від 05.03.2019 року №814/569/16, від 28.10.2019 року №826/8779/16.

Крім того, суб`єктом владних повноважень під час розгляду справи будь-якої інформації щодо наявності кримінальних проваджень стосовно контрагента позивача до суду першої інстанції контролюючим органом не надавалось. Посилання на такі обставини відсутні і в акті, складеному за наслідками проведеної перевірки позивача, тому суд не враховує посилання представника відповідача на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.05.2019 року у справі № 449/485/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Відтак, висновки акта перевірки від 07.05.2019 року №674/14.2/40520152 не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Належні та допустимі докази на спростування позиції відповідача щодо відсутності факту здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» у матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, зокрема, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податку повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Враховуючи вищенаведене, на переконання суду позивачем надано у повному обсязі належно оформлені первинні документи, зокрема накладні, платіжні доручення, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0007051308 від 05 травня 2019 року, № 0007071308 від 05 травня 2019 року, № 0008271402 від 05 червня 2019 року, № 0008281402 від 05 червня 2019 року, вимога № Ю-0006711308 від 30.05.2019 року та рішення № 0006721308 від 30 травня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 19210,00 грн. згідно платіжного доручення №2315 від 12 червня 2019 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов – Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» (79066, м. Львів, вул. Кавалерідзе, 16/66) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0007051308 від 05 травня 2019 року, № 0007071308 від 05 травня 2019 року, № 0008271402 від 05 червня 2019 року, № 0008281402 від 05 червня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0006711308 від 30.05.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0006721308 від 30 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» (79066, м. Львів, вул. Кавалерідзе, 16/66, код ЄДРПОУ 40520152) 19210,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 25.11.2019 року.

Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_4