Рішення № 85899532, 18.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2019 року № 640/11654/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом Акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Акціонерне товариство «Піреус банк МКБ» (надалі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м Києві (надалі також - відповідач), про визнання протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення- рішення №0019081406 форми "Р" від "15" квітня 2019 року та податкове повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20.06.2019р. в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017, РК №310730 від 31.07.2018, РК 310841 від 31.08.2018 в загальній сумі 5556,68 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що під час перевірки позивачем не було надано контролюючому органу первинних бухгалтерських документів в повному обсязі, а отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності вимог законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 28.01.2019 р. по 11.03.2019 р. на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві: від 15.02.2019 р. №268/26-15-14-06-01, Алєскеровим Русланом Бахадуровичем, заступником начальника управління - начальником, радником податкової та митної справи П рангу, відділу контролю за банківськими установами управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; від 28.01.2019 р. №117/26-15-14-06-01, Шишкіним Артуром Олеговичем, головним державним ревізором-інспектором, радником податкової та митної справи Ш рангу, відділу контролю за банківськими установами управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; від 28.01.2019 р. №118/26-15-14-06-01, Стульківським Юрієм Михайловичем, головним державним ревізором-інспектором, інспектор податкової та митної справи І рангу, відділу контролю за банківськими установами управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; від 28.01.2019 р. №119/26-15-14-06-03, Петрук Оленою Едуардівною, головним державним ревізором-інспектором, радником податкової та митної справи ПІ рангу, відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління фінансового контролю та операцій у сфері ; ЗЕД Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; від 28.01.2019 р. №126/26-15-42-08, Солодкою Людмилою Юріївною, головним державним ревізором-інспектором, інспектором податкової та митної справи II рангу, відділу перевірок юридичних осіб з податку на доходи фізичних осіб та сплати єдиного внеску управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб ГУ ДФС у м. Києві; від 28.01.2019 р. №177/26-15-14-03-04, Рагиківським Віктором Івановичем, головним державним ревізором-інспектором, радником податкової та митної справи ПІ рангу, відділу контролю за місцевими, ресурсними податками та неподатковими платежами управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві; від 28.01.2019 р. №182/26-15-14-03-05, Мартиненком Андрієм Васильовичем, заступником начальника відділу, радником податкової та митної справи II рангу, відділу контролю за трансфертним ціноутворенням управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 статті 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 09.01.2019 р. №122, проведена планова виїзна документальна перевірка Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» (далі - АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» , банківська установа або Банк) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р. та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р.

За результатом перевірки складено акт від 18.03.2019 р. №252/26-15-14-06-01/20034231 (надалі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

п. 188.1 ст. 188, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2016 року в сумі 376174 грн; п. 69.1, п. 69.2 та п. 69.4 статті 69 Податкового кодексу України - відкриття та закриття резидентам рахунків у кількості 36 з порушенням строків повідомлення про таке відкриття/закриття органів ДФС; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу У країни - несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в загальній кількості 6 накладних; ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, несвоєчасне надходження на територію України товару на суму 636,51 дол. США (еквівалент 16 223,80 грн.) за імпортним договором від 29.03.2016р. №200003575-В з компанією "GALLUP EMPLOYEE ENGAGEMENT CENTER" (США).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки позивачем подано заперечення до контролюючого органу, листом від 12.04.2019 р. №69186/10/26-15-14-06-01, яким залишено без змін висновка акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 р.: №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 470218,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 376174,00 грн та штрафними санкціями на суму 94044,00 грн; №0019091406 форми «Н», яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та застосовано штрафні санкції: в розмірі 10% у сумі 786,65 грн, в розмірі 20% у сумі 4764,65 грн, в розмірі 40% у сумі 40,80 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 14.06.2019 р. №27528/6/99-9418-04-01-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 р. №0019091406 у частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 20,42 грн застосованих за несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної, а в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення- рішення від 15.04.2019 р. № 0019081406 - залишено без змін, а скаргу позивача без задовільнити частково.

На підставі акту перевірки та рішення ДФС України від 14.06.2019 р. №27528/6/99-9418-04-01-25 прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 р. №0019091406/1 форми «Н», яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та застосовано штрафні санкції: в розмірі 10% у сумі 766,23 грн, в розмірі 20% у сумі 4764,65 грн, в розмірі 40% у сумі 40,80 грн.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 р. №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 470218,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 376174,00 грн та штрафними санкціями на суму 94044,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, між АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (Продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_3 (Покупець), з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.09.2016 р.

Предметом договору є нерухоме майно - вбудовано-прибудоване приміщення площею 135,9 кв.м. під магазин непродовольчих товарів на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ціна Приміщення становить 1065319,04 грн., крім того ПДВ на суму 213 063,81 грн., загальна сума 1 278 382,85 грн., що еквівалентно 48 000 доларів США.

Зазначене майно Банком придбано згідно з договором купівлі-продажу від 03.07.2008 р., укладеного з фізичною особою - ОСОБА_4 , ціна нерухомого майна визначається сторонами у розмірі 7 505050 гривень.

Нежитлове приміщення в попередніх періодах використовувалось в господарській діяльності Банку, а саме, в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, в розташовувалось відділення №10 АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ».

Після припинення діяльності відділення (з початком АТО 13.04.2014 р.), зазначене приміщення на дату початку періоду перевірки (01.01.2015 р.), вже обліковувалось на балансовому рахунку НОМЕР_1, як інвестиційна нерухомість балансовою вартістю 2 946 187,54 гривень.

Згідно з протоколом засідання Правління АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» від 09.02.2016 р. №11/02-К вирішено: Затвердити розрахунок переоцінки та зменшення корисності об`єктів основних засобів групи «Будівлі та споруди» та Інвестиційної нерухомості станом на 31.12.2015 р.; Визнати зменшення корисності за приміщення, що залишились на території проведення антитерористичної операції (АТО) в зв`язку із неможливістю їх використання та існування ризиків щодо їх фізичної втрати.

Згідно з випискою по рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р. перевіркою встановлено, що: вхідне сальдо за вказаним об`єктом станом на 01.01.2015 р. становить 2 946 187,54 грн.; 31.12.2015 р. в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків Дт 74992001980173 - Кт НОМЕР_1 (визнано зменшення корисності балансової вартості інвестиційної нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, станом 31.12.2015) в сумі 2 946 187,54 гривень.

Протоколом засідання Правління Банку від 29.02.2016 р. №19/02-к вирішено: затвердити Розрахунок переоцінки об`єктів основних засобів групи «Будівлі та споруди» та Інвестиційної нерухомості станом на 31.12.2015 р. в новій редакції; відсортувати зменшення корисності за приміщеннями, що залишились на території проведення антитерористичної операції (АТО) в зв`язку із неможливістю їх використання та існування ризиків щодо їх фізичної втрати; відображення в балансі Банку уцінки окремих об`єктів інвестиційної нерухомості здійснити річними коригуючими проводками за 2015 рік.

Відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено, що Банком віднесено до складу витрат за 2015 рік суму в розмірі 2946187,54 грн, як витрати від переоцінки балансової вартості приміщення лише на підставі Протоколу засідання Правління Банку від 29.02.2016 р. №19/02-к, який належить до управлінських документів Банку, та не є первинним документом про зміст господарської операції в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інші документи щодо визначення вартості об`єкту відсутні.

Для проведення оцінки майна застосовуються такі методи: витратний, прибутковий і порівняльний (п.38 Національного стандарту №1, затвердженого Кабінетом міністрів України постановою від 10.03.2003 №1440).

Також, при виборі методів оцінки слід враховувати принцип обачності, закріплений у п. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: у бухгалтерському обліку повинні застосовуватись методи оцінки, що запобігають заниженню оцінки зобов`язань і витрат і завищено оцінки активів і доходів підприємства.

Обчислену величину справедливої вартості потрібно зафіксувати в акті оцінки вартості основних засобів (інвестиційної нерухомості) посилаючись на форму акта оцінки майна, наведеною в додатку 2 до Методики оцінки майна, затвердженою Постановою Кабінети Міністрів України від 10.12.2013 №1891.

В своїх поясненнях щодо визначення бази оподаткування ПДВ при реалізації нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Банком зазначено наступне: «На момент продажу зазначене приміщення обліковувалось у складі інвестиційної нерухомості.».

Відповідно до Постанови Правління Національного банку від 20.12.2005 р. №480 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України» інвестиційна нерухомість відноситься до необоротних активів. Відповідно до облікової політики Банку, інвестиційна нерухомість обліковується за справедливою вартістю з визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку, амортизація та зменшення корисності не визнаються.

Таким чином, балансова вартість зазначеного приміщення за даними бухгалтерського обліку визначається на рівні його справедливої вартості.

У зв`язку з тим, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на тимчасово окупованій території, Банк не міг провести інвентаризацію за місцем його знаходження, забезпечивши безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до цього активу.

Відповідач зазначає, що позивачем в Протоколі засідання Правління від 29.02.2016 р. №19/02-К прийнято рішення, що у зв`язку із неможливістю використання та існування ризиків щодо його фізичної втрати, станом на кінець 2015 року Банком було прийнято рішення щодо уцінки зазначеного об`єкту до нульової вартості.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в п. 1, п. 3 Протоколу засідання Правління від 29.02.2016 р. №19/02-К зазначено про необхідність затвердити Розрахунок переоцінки об`єктів основних засобів групи «Будівлі та споруди» та Інвестиційної нерухомості станом на 31.12.2015 р. (додаток 1) в новій редакції. Відображення в балансі Банку уцінку окремих об`єктів інвестиційної нерухомості здійснити річними коригуючими проводками за 2015 р.

В матеріалах справи наявний Висновок ТОВ «Експертінвест», в якому зазначено, що станом на 01.09.2016 р. вартість нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, становить 998221,24 грн, еквівалено 45928,22 дол. США та 34381,53 Євро.

Згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.09.2016 р. щодо продажу нерухомого майна - приміщення площею 135,9 кв.м. під магазин непродовольчих товарів на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визначено: приміщення, що відчужується, візуально оглянуто покупцем до підписання цього договору, сторони вважають, що воно знаходиться у стані, який є повністю придатним для його використання. Покупець стверджує, що володіє достатньою інформацією про відчужуване приміщення та ознайомлений із всією документацією, що стосується приміщення. Претензій до продавця щодо якісних характеристик приміщення не має, та вважає, що приміщення знаходиться у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо нежитлових приміщень та умовами цього договору, та приміщення не має будь-яких дефектів або недоліків, а також будь-яких самовільних переобладнань чи перепланувань.

Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу, ціна приміщення, що купується покупцем за цим договором, становить 1065319,04 грн, крім ПДВ - 213063,81 грн, всього 1278382,85 грн, що еквівалентно 48000,00 доларів США, в тому числі ПДВ, виходячи з офіційного обмінного курсу Національного банку України.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що Банком не проведено у лютому 2016 року всі необхідні заходи щодо уцінки до нульової вартості (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1), при цьому, у вересні 2016 року укладено правочин щодо відчуження нерухомості як контрольованого об`єкту, що не має ушкоджень, що суперечить принципам обачності, закріплених у п. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки, як встановлено судом, Банком проведено оцінка майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та продано його за більшою вартістю, чим визначено у Висновку ТОВ «Експертінвест».

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.05.2000 за N 288/4509 (надалі - П(С)БО 7), основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Документів щодо використання товариством зазначених квартир в якості основних засобів в період 2015-2017 роки у процесі надання послуг, здавання в оренду, здійснення адміністративних функцій до перевірки не надано.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 липня 2007 року N779 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 р. за N 823/14090 інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Стандартом передбачено відображення у фінансовій звітності інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації. Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю повинна застосовуватися до дати вибуття, переведення інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості та такої, що утримується для продажу, або, якщо стає не можливим достовірно визначити її справедливу вартість на дату балансу.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний документ щодо проведення Банком відповідних заходів із залучення суб`єктів оціночної діяльності для визначення справедливої вартості об`єкта нерухомості, яке знаходить в зоні АТО.

Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» зареєстровано в Міністерстві юстиції Україні від 28 лютого 2013 року за N 336/22868 зазначено що, суттєва інформація - інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та керівництвом підприємства.

Під час розгляду справи відповідачем зазначено, що позивачем занижено вартість нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 376174 гривень,

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки нерухоме майно придбано в 2008 р., а реалізовано в 2016 року за даний період майно має властивості зносу та знаходить на території АТО.

Згідно з п. 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. N 879, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 р. за N 1365/26142 (надалі - Положення N 879), у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов`язково проводиться інвентаризація активів та зобов`язань, що перебувають на балансі суб`єкта господарювання.

При цьому згідно з п. 8 Положення N 879 підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 1-ше число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Порядок документального оформлення інвентаризації активів та зобов`язань, що перебувають на балансі суб`єкта господарювання, визначено у Положенні N 879.

Враховуючи викладене, лише після встановлення факту ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів суб`єкт господарювання має право на застосування положень п. 146.16 ст. 146 та п. 189.9 ст. 189 Кодексу.

При цьому якщо така ліквідація відбулась у зв`язку з викраденням, знищенням або зруйнуванням основних виробничих або невиробничих засобів внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджено відповідно до законодавства, для такого суб`єкта господарювання не розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами відповідно до абзацу другого п. 189.9 ст. 189 ПК України.

З аналізу матеріалів справи та норм законів вбачається, що Позивачем на підставі вищезазначених документів після відображення результатів проведеної річної інвентаризації за 2015 рік, інвентаризації по відділенням, які територіально знаходилися в зоні АТО і здійсненні відповідні корегування та продаж майна за продаж майна за ціною не нижчої зазначеної в експертному висновку (оцінці майна), що в свою чергу свідчить, що Позивачем не з власної ініціативи прийнято рішення про продаж нерухомого майна, а внаслідок непереборної сили, а саме, знаходження відділення в зоні АТО.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 р. №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 470218,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 376174,00 грн та штрафними санкціями на суму 94044,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправни та скасування податкове повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20.06.2019р. в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017, РК №310730 від 31.07.2018, РК 310841 від 31.08.2018 в загальній сумі 5556,68 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, пунктом 1201.1 статті 1201Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Системний аналіз статті 201, пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, до графи 8 податкових накладних вноситься код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

У справі, що розглядається, суд встановив, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), містили код ставки податку на додану вартість, що зазначається у графі 8, "20", тобто, підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Проте, позивачем подано коригуючі податкові накладні, в яких відображено про помилковість зазначення код ставки податку на додану вартість, що зазначається у графі 8, "20" та виправлення даних помилок, коригуючі податкові накладні прийнято контролюючим органом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20.06.2019р. в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017, РК №310730 від 31.07.2018, РК 310841 від 31.08.2018 в загальній сумі 5556,68 грн.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 р. №0019081406 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 470218,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 376174,00 грн та штрафними санкціями на суму 94044,00 грн

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019091406/1 форми "Н" від 20.06.2019р. в частині визначення штрафних санкцій, передбачених п. 1201.1 ст. 120 ПК України за порушення граничних строків реєстрації РК № 310527 від 31.05.2017, РК №310730 від 31.07.2018, РК 310841 від 31.08.2018 в загальній сумі 5556,68 грн.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) судові витрати у розмірі 7136,62 грн (сім тисяч сто тридцять шість гривень 62 копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій