Ухвала суду № 8589843, 16.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-13087/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Пилипчук Н.Г.

           Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову господарського суду Донецької області від 27.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007

у справі          № 34/439а

за позовом          Приватного підприємства „Агро - Бізнес”

до          Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

про          визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Агро - Бізнес” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0008052342/0 від 27.11.2006.

Постановою господарського суду Донецької області від 27.02.2007 позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 постанову господарського суду Донецької від 27.02.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 та постанову господарського суду Донецької області від 27.02.2007, ухвалити по справі нове рішення яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного на іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2006 та складено акт № 2064/23/30432602 від 14.11.2006.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008052342/0 від 27.11.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року в сумі 24188 грн., за січень 2006 року в сумі 8776 грн., за червень 2006 року в сумі 22179 грн., а разом 55143 грн., нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 14871 грн., та нарахування штрафних санкцій в сумі 7435, 50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2005 року підтверджена довідкою № 779/23-4/3043602 від 16.12.2005, яка складена відповідачем за результатами позапланової документальної перевірки позивача за період з 01.09.2005 по 30.09.2005 за результатами позапланової виїзної перевірки як засобу реалізації відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ( а. с. 46).

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

Зменшення суми бюджетного відшкодування у січні 2006 року в сумі 8776 грн., то стосовно і цієї суми висновок акту перевірки від 26.11.206 спростовується, як встановлено судом першої інстанції, довідкою за Хе 529/23 від 04.04.2006 по результатах позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування на розрахунковий рахунок за період з 01.01.06 року по 31.01.2006, відповідно до якого порушень відповідачем встановлено не було.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову господарського суду Донецької області від 27.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 у справі № 34/439а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити.

постанову господарського суду Донецької області від 27.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 у справі № 34/439а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

          О.В. Карась

Н.Г. Пилипчук

А.О. Рибченко Суддя М.О. Федоров