Рішення № 85897501, 18.11.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2019 Справа №607/10071/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі : головуючого Братасюка В.М.

за участю секретаря Созанської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

АТ «Універсал банк» звернулось в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по нарахованих відсотках за Кредитним договором №11/501-К від 15.12.2006року в розмірі 12 551,34 доларів США, що еквівалентно 330169,67грн., з яких 193353,31грн.- відсотки, 136816,36грн. – пеня/підвищені відсотки, а також 61063,12грн. втрат від інфляції по несплаченій заборгованості з квітня 2015року по березень 2018року та 9449,42грн – три проценти річних. В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 листопада 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3984, шляхом її продажу спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів) за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а вилучені кошти спрямувати в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором №11/501-К від 15 грудня 2006 року, котра становить 13171 доларів США 68 центів, що еквівалентно 105281 грн. 24 коп. Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 08 квітня 2014 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 105281,24 грн. боргу, що еквівалентно 13171,68 доларів США, а також судовий збір у розмірі 526,40 грн. з кожного. З моменту ухвалення рішення відповідачі борг в розмірі 105281,24 грн. не повернули, тому з моменту ухвалення рішення були донараховані відсотки згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №11/501-К від 15 грудня 2006 року. Крім того зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржниками, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржників від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.526,599 ЦК України. З огляду на викладене просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача АТ «Універсал банк» у судове засідання не з`явився, подано суду заяву про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, щодо позовних вимог заперечують, подано відзив на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних обставин.

15 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", укладено кредитний договір №11/501-К, за умовами якого Банк надав кредит у розмірі 26307 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором строком до 14 грудня 2016 року.

Як вбачається із меморіального валютного ордера №20_5 від 15 грудня 2006 року, ВАТ "Універсал Банк" надав ОСОБА_1 26307 доларів США, що еквівалентно 132850,35 грн, чим виконав умови договору в частині надання кредиту.

Додатковою угодою №1 від 13 серпня 2009 року до кредитного договору №11/501-К від 15 грудня 2006 року (про зміну умов кредитного договору), засвідченою підписом ОСОБА_1 , встановлено, що з дати укладення даної додаткової угоди до даного кредитного договору процентна ставка за користування грошовими коштами (кредитом) встановлюється в розмірі 12,95% річних. Складено Графік погашення за кредитним договором в новій редакції.

Вказаний кредитний договір забезпечено договором поруки від 15 грудня 2006 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 ; договором іпотеки між Банком та ОСОБА_1 на нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

28 листопада 2013 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3984, шляхом її продажу спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів) за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а вилучені кошти спрямувати в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором №11/501-К від 15 грудня 2006 року, котра становить 13171 доларів США 68 центів, що еквівалентно 105281 грн. 24 коп.

08 квітня 2014 року рішенням Апеляційного суду Тернопільської області рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 105281,24 грн. боргу, що еквівалентно 13171,68 доларів США, а також судовий збір у розмірі 526,40 грн. з кожного.

В подальшому 08.04.2019року Тернопільським апеляційним судом винесена постанова, якою заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2013 року скасовано; рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 квітня 2014 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 105281,24 грн. боргу, що еквівалентно 13171,68 доларів США та 1052,81 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено

При винесенні постанови судом встановлено:

«13.08.2009 року до кредитного договору №11/501-К від 15 грудня 2006 року було укладено додаткову угоду №1, якою було внесено зміни у розмір процентної ставки за користування грошовими коштами, а саме збільшено процентну ставку до 12,95% річних. Дана додаткова угода підписана Банком і ОСОБА_1 .

Із вищенаведеними змінами (підвищеннями) процентної ставки за користування кредитними коштами, відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_2 , котру не було повідомлено про збільшення процентної ставки, і відповідні зміни до договору поруки у зв`язку зі змінами до кредитного договору не вносилися, про що свідчать матеріали справи у яких відсутні докази як внесення таких змін, так і повідомлення ОСОБА_2 про зміни до кредитного договору в частині збільшення процентних ставок.

За змістом ч.1 ст.559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком і тягне припинення поруки.

Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги про те, що порука припинилася 15.07.2008 року, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором №11/501-К від 11.07.2013 року, оскільки ОСОБА_2 не надавала своєї згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Апеляційний суд приходить до висновку про відмову у позові про стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 , позаяк порука ОСОБА_2 є припиненою з підстав, визначених ч.1 ст.559 ЦК України.»

Вказані обставини встановленні рішенням суду, а тому в силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Таким чином позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, внаслідок припинення дії договору поруки від 15.12.2006року, і не можуть бути задоволені судом.

З урахуванням того, що на даний час рішення суду не виконане, заборгованість по кредитному договору №11/501-К від 15 грудня 2006 року не сплачена, позивачем здійснено розрахунок заборгованості по нарахованих відсотках за Кредитним договором №11/501-К від 15.12.2006року в розмірі 12 551,34 доларів США, що еквівалентно 330169,67грн., з яких 193353,31грн.- відсотки, 136816,36грн. – пеня/ підвищені відсотки, а також нараховано 61063,12грн. втрат від інфляції по несплаченій заборгованості з квітня 2015року по березень 2018року та 9449,42грн. – три проценти річних. З урахуванням того, що кредит був виданий в іноземній валюті доларах США, на момент стягнення заборгованості за рішенням суду борг був визначений в гривнях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018року в справі №310/11534/13-ц прийшла до наступних висновків:

«Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разіпорушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується.Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене можна зробити такі висновки.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.»

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що у позивача АТ «Універсал Банк» відсутнє право на нарахування відсотків (в тому числі пені/ підвищених відсотків) по кредитному договору №11/501-К від 15 грудня 2006 року, після ухвалення рішення судом про стягнення заборгованості.

Щодо застосування до даних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов`язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані три проценти річних, згідно розрахунку заборгованості від 27.04.2018року представленого позивачем сума 3% річних становить 9449,42 гривень (105281,24 грн. х 3% : 366 х 1095=9449,42).

Крім цього, позивачем нараховано і суму інфляційний втрат за період з квітня 2015року по березень 2018року, яка складає 61063,12 грн.

Однак, суд зазначає, що застосування до простроченої суми грошового зобов`язання встановленого індексу інфляції за час прострочення за своєю правовою природою є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв`язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі 638/10417/15-ц, зазначивши, що оскільки предметом грошового зобов`язання за вказаним договором позики є грошові кошти, визначені у доларах США, і втрати від знецінення національної валюти відновлені шляхом застосування еквіваленту іноземної валюти за курсом, встановленим НБУ на час вирішення справи про стягнення боргу, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного повернення позики відсутні.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення в користь позивача 61063,12 грн.втрат від інфляції до задоволення не підлягають, оскільки кредит видавався у доларах США, розрахунок боргу здійснювався у вказаній валюті в еквіваленті до гривні.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом наведених норм, позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між сторонами, відповідачем у справах позовного провадження є особа - учасник цивільних правовідносин, яка порушує, не визнає або оспорює відповідні права позивача.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України – суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Враховуючи вище наведене, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Універсал Банк» 9449,42 гривень - 3% річних та 1762грн. судового збору.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

Стороною відповідача, а саме ОСОБА_2 суду заявлено до стягнення з позивача АТ «Універсал Банк» 10500 гривень витрат на отримання професійної правничої допомоги.

Розмір професійної правничої допомоги відповідач підтверджує договором про надання правової допомоги від 05.10.2018року №6/18, Актом прийому передачі наданих правничих послуг від 31.07.2019року, квитанцією №7411_2 від 23.08.2019року.

Актом прийому передачі наданих правничих послуг від 31.07.2019року узгоджено обсяг виконуваних робіт: ознайомлення та вивчення матеріалів справи 1година - 1000грн.; вивчення судової практики для підготовки та складення відзиву на позов та заперечень на відповідь 2 години – 2000грн.; складення відзиву на позов 4 години – 4000грн.; складення заперечень на відповідь АТ «Універсал Банк» 1 година – 1000грн.; участь у судових засіданнях Тернопільського міськрайонного суду 08.10.2018р, 16.05.2019р., 31.07.2019р. – 1500грн.

Новою редакцією ЦПК (частиною 2 статті 137) встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Разом з тим, згідно ч.4 ст 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на наведене, з врахуванням складності справи, поведінки учасників, обсягу виконаних робіт, принципу пропорційності та розумності, суд вважає, що з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, в задоволенні решти вимог слід відмовити, оскільки відсутній реальний звіт обсягу виконаних робіт та документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг, що унеможливлює співставлення обсягу взятого представником відповідача на себе зобов`язання і ціни договору, з видами та ціною робіт, вказаних в акті.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 599, 625 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь акціонерного товариства «Універсал банк» 9449,42 гривень 3% річних та 1762 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня cкладання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач АТ «Універсал Банк», м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19, код ЄДРПОУ 21133352.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк