Рішення № 85895961, 22.11.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5528/19

Справа № 760/13118/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участю секретаря - Хліменкової А.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя та на виїзд з тимчасово окупованої території України (Автономної Республіки Крим) та на в`їзд на тимчасово окуповану територію України (Автономної Республіки Крим) неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без нотаріально посвідченої згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною 16 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі матері ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає на тимчасово окупованій території України за адресою: АДРЕСА_1 , довідки переселенця не оформляла, іншого місця проживання не має. Останнє відоме місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 проживає разом із сином ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України.

29.03.2005 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2017 розірвано.

В шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У ОСОБА_1 є батьки, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які проживають в АР Крим, Бахчисарайський район, село Віліне.

27.09.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюб. Наразі чоловік позивача постійно проживає в Україні у м. Дніпро. ОСОБА_7 бажає виховувати сина позивача як свого рідного.

ОСОБА_4 - 11 років, є потреба у оформленні довідки переселенця та віддані дитини до школи на підконтрольній території України, але батько дитини не бажає їхати до підконтрольної території України та в подальшому надати дозвіл на виїзд дитини, вказуючи що ним загублено паспорт. Позивач позбавлена можливості виїзду з дитиною з окупованої території, бо не має від відповідача дозволу на виїзд дитини у її супроводі без батька. Зазначає. що у відповідача втрачено паспорт громадянина України, тому батько дитини не може та не хоче виїжджати на не окуповану територію України разом з нею та дитиною.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.04.2019 визначено Солом`янський районний суд м. Києва для забезпечення розгляду матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон та тимчасово окуповану територію неповнолітньої дитини без згоди батька до досягнення дитиною повноліття.

07.05.2019 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон та тимчасово окуповану територію неповнолітньої дитини без згоди батька до досягнення дитиною повноліття - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон.

Згідно ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзиву у встановлений ухвалою судді строк відповідачем не надано.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку..

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.03.2005 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб Вілінською сільською радою Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, Україна, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №04. Після шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого Вілінською сільською радою Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, Україна, серія НОМЕР_2 , актовий запис №08.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 19.07.2017 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Вілінською сільською радою Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, Україна, актовий запис №04 - розірвано.

28.09.2017 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , актовий запис №765.

Відповідно до копій доданих документів до позовної заяви, а саме паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Бахчисарайським РВГУ МВС України в Криму, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки виданої загальноосвітнім закладом «Вілінською середньою загальноосвітньою школою №1» Бахчисарайського району Республіки Крим від 04.04.2019, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 5-Б класі.

В позовній заяві позивач зазначає, що теперішній чоловік ОСОБА_1 постійно проживає на території України у м. Дніпро та бажає виховувати сина позивача як свого рідного та вказує, що бажає оформити довідку переселенця для дитини та віддати до школи на підконтрольній території України. Однак, позбавлена можливості виїхати з дитиною з окупованої території, бо не має дозволу на виїзд дитини у її супроводі без згоди батька. Крім того, остання не має можливості поїхати за кордон з дитиною на оздоровлення так як батько дитини втратив паспорт громадянина України.

Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 2 ст.141 Кодексу визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.154 СК України, батьки дитини мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів неповнолітньої дитини.

Пунктом 3 ч.3 ст.313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків /усиновлювачів/, піклувальників та в їхньому супроводі, або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367, де зазначено, що в`їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї громадян України, що не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Відповідно до положень ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документу дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або закон них представників. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Правилами оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначено, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадян України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у якій, відповідно до правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16 років здійснюється лише за згодою батьків /усиновлювачів/ та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду за кордон досягли повноліття. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріальною згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, як виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, так і їх в`їзд на територію України з території інших країн не потребують наявності згоди другого з батьків дитини.

Судом береться до уваги, що сторони не перебувають у шлюбі, дитина проживає з позивачем, перебуває на її утриманні.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України, до якої належить: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; повітряний простір над вказаними територіями, - є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону, громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду - виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Однак, ч.1 ст.4 зазначеного Закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 3 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Суд може прийняти рішення про надання згоди на тимчасовий виїзд дитини за межі України, без врахування її права на спілкування з іншим з батьків, позбавивши останнього можливості щодо реалізації свого батьківського обов`язку, виключно у разі необхідності (наприклад для лікування, участі у міжнародних олімпіадах, музичних, художніх та інших творчих конкурсах, екологічних, наукових, технічних, художньо-естетичних, туристичних, освітньо-культурних заходах, міжнародних дитячих змаганнях) або для забезпечення оздоровлення та відпочинку дитини, якщо відмова у наданні дозволу на це іншого з батьків необґрунтована.

Діючим законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд, а не на постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі.

Позивач звертаючись до суду з вимогами про дозвіл на виїзд за межі України дитини без супроводу та згоди відповідача, не зазначила країни до якої вона має намір здійснити виїзд, не зазначено конкретний проміжок часу таких виїздів.

Чинним законодавством передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька (одноразовий), з визначенням його початку і закінчення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року № 712/10623/17, 14-244цс18.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що позивачем не зазначено країни до яких має намір виїзду та час перебування в даних країнах, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в цій частині.

Враховуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, позивачем не доведено факт ігнорування відповідачем прохання позивача про нотаріальне посвідчення згоди на виїзд їхнього сина.

Відтак, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки пересування дитини з України на окуповану територію (АР Крим) відповідає її інтересам та бажанням, за своєю метою мають сприяти її загальному розвитку та оздоровленню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати (судовий збір) в сумі 384,20 гривень.

Керуючись ст.ст.141, 150 СК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон - задовольнити частково.

Надати дозвіл на неодноразові тимчасові виїзди неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим, без нотаріально посвідченої згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною 16 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Г.О. Козленко