Ухвала суду № 85882392, 26.11.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4193/19

Провадження № 2-з/0203/99/2019

УХВАЛА

26 листопада 2019 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію та визнання спадщини відумерлою,

у с т а н о в и в:

22 листопада 2019 року до суду звернулась Дніпровська міська рада позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – приватний нотаріус ДМНО Кононенко С.А., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію та визнання спадщини відумерлою.

Разом з позовом подано заяву про забезпечення зазначеного позову, в якій позивач просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо її відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на спірне майно. Також просить заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії щодо зазначеної спірної квартири, окрім дій з виконання ухвали суду про забезпечення даного позову. Заяву обґрунтовано тим, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08.02.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну квартиру, однак в подальшому дане рішення скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2019 року. ОСОБА_1 здійснила розпорядження спірним майном шляхом укладення договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_2 , яка в свою чергу уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 . Отже, фактично ДМР була позбавлена можливості визнати спадщину відумерлою.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні цього клопотання суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як розяснено в п. 1, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Так, позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову

Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, на даний час відповідачка ОСОБА_3 значиться в єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно як власник зазначеної спірної квартири, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактично, з можливим відчуженням спірного майна, позивачка повністю позбавляється можливості відновити свої права, втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, мають бути задоволені, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України, підстави для зустрічного забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258 – 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , (РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу № 430 (бланки ННЕ479941-479942) від 04.05.2019 р. виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононекно С.А.

Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та ін.) з відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів щодо квартири АДРЕСА_1 .

Заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію, перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій з виконання даної ухвали суду про забезпечення даного позову.

Направити копію ухвали сторонам у справі та до відповідного відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.

Ухвала набрала законної сили:

Суддя М.О. Католікян