Рішення № 85846901, 25.11.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2142/19

Провадження №: 2-о/0343/51/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/2142/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вигодська селищна рада про встановлення факту проживання однією сім`єю,

за участю: заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Кажука В.Б.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій заявника та заінтересованої особи:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, вимоги якої уточнила та просить встановити юридичний факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом останніх п`яти років до його смерті, тобто в період з 08.06.2014 по 08.06.2019.

Свої вимоги мотивує тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . В її свідоцтві про народження мамою є ОСОБА_3 , а батьком записаний ОСОБА_4 , але з ним її мама ніколи не перебувала в шлюбі та разом не проживала, його подальша доля невідома була ні її мамі, ні їй. 6 лютого 1965 року мати одружилась з ОСОБА_2 , який до шлюбу з її матір`ю вже був один раз одружений, але від першого шлюбу дітей у нього не було, як не було в нього спільних дітей і з її мамою. Після укладення шлюбу мама разом з нею перейшла жити у будинок по АДРЕСА_1 , власником якого був ОСОБА_2 23 лютого 1966 року він зареєстрував маму та її в цьому будинку. 10 жовтня 1994 року вона змінила місце реєстрації через отримання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , проте навіть після цього залишалась проживати разом з батьками, бо спочатку в квартирі робили ремонти, а після одруження там жила її дочка з сім`єю. У неї, її мами та ОСОБА_2 утворилась досить міцна сім`я. Він дуже добре відносився до них, називав її «дочкою», а вона його «батьком», адже іншого батька, крім нього, вона ніколи не знала. ОСОБА_2 любив її як рідну дочку, можливо, ще й тому, що своїх рідних дітей у нього не було. Їх сімейні відносини ґрунтувались на любові і взаємоповазі. Разом однією сім`єю (батько, мама і вона) вони прожили в одному будинку по АДРЕСА_1 40 років, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки членів сім`ї, тобто як батько, мати та донька. У 2013 році вона за власні кошти провела капітальний ремонт будинку, в тому числі, поміняла вікна на пластикові, оббила хату сайдингом. Ще живі на той час мати і батько не були ні ініціаторами даного ремонту, ні не вкладали кошти в нього зі своєї невеличкої пенсії, які, як правило, використовували на лікування і частково на їжу. В останні роки їх життя вона з чоловіком в них гроші не брала навіть на сплату комунальних послуг, робили це виключно за свої гроші, хоча у книжках по сплаті за електроенергію та газ платником вказувався власник будинку - ОСОБА_2 Протягом квітня-жовтня 2015 року вона з чоловіком здійснили капітальний ремонт у середині будинку, зокрема, зняли стару штукатурку і по новому пошпаклювали та вирівняли стіни; у двох кімнатах встановили підвісні стелі з гіпсокартону; частково поміняли електропроводку; купили котел і по всіх кімнатах встановили опалення; на стінах кухні поміняли плитку; у двох кімнатах поміняли підлогу і застелили ламінат; поремонтували огорожу. Вказані роботи виконувалися протягом одного року запрошеними майстрами за її з чоловіком кошти, а також частково фінансово їм допомагали їх дочка із зятем заробленими коштами за кордоном. Ремонт проводили звичайно зі згоди її батьків, зокрема, і власника будинку ОСОБА_2 . На той час здоров`я її матері було досить погане, у ОСОБА_2 теж воно погіршилося через вже досить поважний вік. За таких обставин в період ремонтів всі будівельні матеріали, котел, батереї, труби вона купляла з чоловіком за власні кошти, самі наймали майстрів і платили їм за роботу. Протягом останніх років вона постійно страхувала будинок, за страхівку платила власні кошти, хоча в договорах вказувала власника будинку ОСОБА_2 . Від початку проживання в цьому будинку (з 1967 року) вони разом з батьками жили як одна сім`я, вели спільне господарство: обробляли земельну ділянку біля хати, а коли батьки знемогли через поважний вік, вона продовжувала обробляти городи і робить це до тепер. Протягом всіх років вони спільно тримали корову, свиню, курей, качок. Коли батьки почали хворіти, їй довелося більше уваги приділити саме їм, тому навесні 2015 року корову продали. Качки та кури в господарстві були постійно і є до сих пір, догляд за ними був і є на її відповідальності. За вказаних обставин, незважаючи на те, що вона в останні роки була зареєстрована у квартирі в смт Вигода, яку вона з чоловіком отримала, з 1967 року і по сьогоднішній день постійно, в тому числі останні п`ять років перед смертю ОСОБА_2 , проживала у його будинку разом з ним, матір`ю та своїм чоловіком, спільно доглядали за будинком, спільно вели господарство, що є свідченням проживання однією сім`єю. Однією із головних ознак проживання однією сім`єю (чоловіка-жінка, батька-дочки) є факт спільного ведення господарства. ІНФОРМАЦІЯ_4 її мати померла, вона організувала їй похорони, після чого продовжувала доглядати за батьком ОСОБА_2 аж до його смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вона також здійснила його поховання. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно - будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке належало йому на праві особистої власності. З метою отримання спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Депутат О.З., проте в усній формі їй повідомили, що вона не має права на спадщину, оскільки не являється офіційною дочкою покійного. За життя ОСОБА_2 неодноразово заявляв про свій намір удочерити її, але через побутові клопоти цього так і не зробив. Заповіту за свого життя він не складав. Враховуючи той факт, що в будинку, який належав ОСОБА_2 , разом з ним і її мамою вона спільно прожила більше 40 років аж до їхньої смерті, спільно з ними вела господарство, за власні кошти провела капітальний ремонт будинку, здійснила їх поховання, то має всі підстави вважатись такою, що проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю. Оскільки право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, то вона має намір успадкувати майно, яке належало ОСОБА_2 - будинковолодіння по АДРЕСА_1 для чого, для чого їй необхідно встановити вищевказаний факт.

Від заінтересованої особи - Вигодської селищної ради надійшов відзив, в якому проти задоволення заяви вони не заперечують. Вказано про те, що мати позивачки ОСОБА_5 (до одруження ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклала шлюб із ОСОБА_2 . Останній зареєстрував її та заявницю у своєму домоволодінні та виховував ОСОБА_1 як свою дочку. ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 з 23.0.1966 по 10.10.1994. На час смерті ОСОБА_2 заявниця проживала разом з ним, проводила за власний рахунок його поховання.

Заявниця та її представник в судовому засіданні заяву підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному обґрунтуванню у заяві. Представник позивачки додатково зауважив суду, що чоловік заявниці у 1994 році отримав квартиру у смт Вигода, в якій вони робили ремонт, вона ж продовжували проживати в будинку ОСОБА_2 . Зареєструвалася у новій квартирі, щоб в майбутньому мати змогу її приватизувати на всіх. Коли зробили ремонт підросла старша дочка, яка і пішла жити на нову квартиру, де живе з сім`єю по сьогоднішній час. Заявниця з чоловіком жили із ОСОБА_2 , вели спільне господарство, оплачували комунальні послуги, обробляли земельну ділянку. У 2016 році мати, яка хворіла, померла. Вони, живучи однією сім`єю, доглядали за нею. Після смерті матері нічого не змінилося, вони продовжували господарювати разом з батьком, який півроку перед смертю був лежачий і вона його доглядала. Крім того, саме заявниця за власний кошт утримувала господарство. У 2013 році було проведено капітальний ремонт будинку, у 2015 році - поміняно огорожу та проведено оздоблювальні роботи у будинку, поставлено плитку, санвузли тощо. Батьки фінансово не могли допомагати з ремонтом, але не заперечували щодо його проведення у їх будинку. Саме разом вони обговорювали, що робити. ОСОБА_2 перебував весь час з майстрами. Тобто, все вони робили, як одна сім`я. І по даний час заявниця живе у вказаному будинку.

Представник заінтересованої особи - Вигодської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак у поданому клопотанні просив, враховуючи відсутність заперечень щодо задоволення заяви, розглядати її у його відсутності.

Заяви та клопотання заявника та заінтересованої особи, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 11.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами окремого провадження з викликом заявника та представника заінтересованої особи.

29 жовтня 2019 року від заінтересованої особи на електронну адресу суду надійшов відзив та клопотання про розгляд справи за відсутності її представника (а.с.28,29).

19 листопада 2019 року заявниця подала заяву про уточнення позовних вимог та долучення копій документів до матеріалів справи. Протокольною формою ухвали суд ухвалив долучити копію свідоцтва про укладення шлюбу.

Фактичні обставини, встановлені судом:

6 лютого 1965 року ОСОБА_2 і ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.02.1965 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.06.1957, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 записані ОСОБА_7 , як мати, та ОСОБА_4 , як батько (а.с.9).

18 вересня 1981 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 19.09.1981, та взяла прізвище чоловіка ОСОБА_1 (а.с.33). Відповідну відмітку було зроблено і в паспорті заявниці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданому 15.04.199 Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області (а.с.4-7).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 09.03.2016 виконкомом Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матір заявниці - ОСОБА_5 (ас.11), а згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 12.06.2019 виконкомом Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_2 (а.с.10).

Заявниця ОСОБА_1 провела обряд похорону своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за власний рахунок, на підтвердження чого надала суду довідки вих. №64/02-14 від 09.03.2016 та вих. №658/02-14 від 14.06.2019, видані виконавчим комітетом Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с.19,15).

Відповідно до довідок виконавчого комітету Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області вих. №65/02-14 від 09.03.2016 та вих. №692/02-14 від 24.06.2019, на час смерті ОСОБА_5 та на час смерті ОСОБА_2 останні проживали разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 і вели спільне господарство (а.с.18,17).

Згідно з довідкою вих. №616 від 05.06.2019, виданою виконавчим комітетом Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_1 з 23.02.1966 по 10.10.1994 (а.с.16).

На підтвердження того, що ОСОБА_1 і надалі проживала в АДРЕСА_1 , хоча і зареєстрована у АДРЕСА_2 , в тому числі, що вона доглядала за важкохворим престарілим батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_5 до дня їх смерті, заявницею долучені акти обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 09.03.2016 та 24.06.2019 (а.с.14,13).

Свідок ОСОБА_11 , сусід заявниці, в судовому засіданні дав показання про те, що ОСОБА_1 постійно проживала біля батьків у с. Пациків. ОСОБА_1 неподалік від батьківського будинку працювала, тому постійно була з ними. Вони тримали худобу, робили ремонти в будинку, разом господарювали. Робили ремонт майстри з їхнього села, заявниця платила їм та готувала їсти. Кожен день бачив її на подвір`ї біля будинку. Діти ОСОБА_1 жили у смт Вигода на квартирі. ОСОБА_2 був хворий, тому вона не могла залишити його.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказала, що їхні із заявницею господарства у с. Пациків розмежовує огорожа з сітки. ОСОБА_1 працювала у селі Пациків, неподалік від батьківського будинку, в якому постійно разом з останніми проживала. Вона робітна, допомагала батькам по господарству. Вони разом тримали корову, обробляли городи, робили ремонти. Її мати померла у 2016 році, однак вона продовжувала доглядати за батьком. Вони постійно жили як одна сім`я, все у них було спільне, ніколи не ділилися.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося домоволодіння в АДРЕСА_1 - житловий будинок, яке належало йому на праві особистої власності, про що свідчить свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, видане на підставі рішення виконкому Вигодської селищної ради депутатів трудящих від 21.11.1962 (а.с.12).

У зв`язку з тим, що заповіту померлий ОСОБА_2 не залишив, заявниця бажає успадкувати після його смерті вказане домоволодіння, однак вона не являється офіційно його дочкою, тому позбавлена можливості успадкувати вказане майно, як його дочка, проте може успадкувати його як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлення факту проживання однією сім`єю має для заявниці юридичне значення, оскільки вона зможе реалізувати своє право на прийняття та оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Оцінка суду:

суд, вислухавши пояснення заявниці, її представника, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані заявницею на обґрунтування заяви, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги відсутність заперечень зі сторони заінтересованої особи, покази свідків, вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Як вбачається з ч. 2 ст. 3 СК України, особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - складають сім`ю.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що померлий ОСОБА_2 заповіт не складав, тому після його смерті спадкування здійснюється за законом.

Отже, встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем породжує для заявниці юридичні наслідки, вона зможе оформити свої спадкові права. Крім того, встановлення даного факту не пов`язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про право та чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) його встановлення.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків оглянути речові докази.

Правовий аналіз норм Сімейного кодексу України та вищевказане дає підстави вважати, що заявниця є членом сім`ї померлого ОСОБА_2 , оскільки вона з померлим спільно проживала, була пов`язана з ним спільним побутом, правами та обов`язками, вела спільне господарство, тобто вони були однією сім`єю.

Як вбачається з наданих суду документів та показів свідків, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як батько та дочка більше п`яти років, а точніше з моменту одруження її матері з спадкодавцем (з 1965 року). Спочатку ОСОБА_2 виховував дівчинку, як свою рідну дочку, а коли остання виросла, то вела з батьками спільне господарство, згодом здійснювала догляд за ними, не тільки брала участь в утриманні будинку, але й проводила ремонт у ньому за власні кошти, покращувала житлово-побутові умови сім`ї, членом якої був і ОСОБА_2 .

В ході судового розгляду факт, що має юридичне значення, а саме той факт що заявниця, як того вимагає положення ст. 1264 ЦК України, проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, знайшов своє підтвердження.

Тому з огляду на викладене, зважаючи на те, що заявниця немає іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 , суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 127, 1264, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13, 76,77, 78, 81, 229, 293, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вигодська селищна рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , понад п`ять років до його смерті, в тому числі, у період з 8 червня 2014 року по 8 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителька АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Вигодська селищна рада, вул. Д. Галицького, 75, смт Вигода Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04355875.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич