Ухвала суду № 85825318, 22.11.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/2165/19

Номер провадження: 1-кп/0343/193/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Долина матеріали кримінального провадження №:1-кп/0343/193/19 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

з участю : прокурорів – Гладій Є.В., Гаврищук Я.І.

захисників – Кукушкіна І.Л., Ошуст С.Є.

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України .

В Долинський районний суд поступило клопотання ОСОБА_2 про передачу арештованого майна на відповідальне збереження.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Матійчук Г.О. від 21 серпня 2019 року в справі №757/44462/19-к в кримінальному провадженні №62019100000000316 від 25.03.2019 року, накладено арешт з метою забезпечення конфіскації на автомобіль марки «Land Rover,» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить йому, ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 22.01.2019 року ТСЦ 2642 та ключ від даного автомобіля, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування .

Належний йому автомобіль з 17.08.2019 року і по даний час зберігається на відкритій місцевості на території Долинського РВ УСБУ в Івано-Франківській області по вул.Міцкевича,26 в м.Долина Івано-Франківської області і на нього впливають зовнішні фактори у вигляді вітру, дощу, а з настанням зими і снігу, що негативно впливає на технічний стан автомобіля.

Тому, вважає, що в таких умовах неможливе подальше зберігання автомобіля, оскільки Долинський РВ УСБУ не має можливості зберігати автомобіль належним чином, тобто в закритому приміщенні, окрім того, оскільки він проживає в гірській сільській місцевості та використовував даний автомобіль для власних потреб, тому просить передати належний йому автомобіль на відповідальне зберігання.

Зобов`язується забезпечити належні умови зберігання автомобіля до винесення судом рішення по кримінальному провадженню, а накладений арешт на автомобіль забезпечить завдання арешту майна.

Крім того даний автомобіль оглянутий в процесі досудового розслідування, він є законним власником, тому вважає за доцільне клопотати перед судом відповідно до ст. 173 ч. 4 КПК України та з урахуванням розумності і співрозмірності, застосування найменш обтяжливого способу арешту, щоб це не призвело до звуження певних прав та свобод людини, а саме залишити накладений арешт на автомобіль та передати його , ОСОБА_2 як законному власнику на відповідальне зберігання, визначивши мене відповідальною особою за збереження вище переліченого майна із забороною його відчуження з попередженням про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Кукушкін А.Л., Ошуст С.Є. просили задоволити клопотання ОСОБА_2 .

Прокурори Гладій Є.В., Гаврищук Я.І. заперечили щодо задоволення клопотання, оскільки вони важають, що незаважаючи на те що транспортний засід зареєстрований на ОСОБА_2 ним фактично користується обвинувачений ОСОБА_1 на кошти якого і куплено даний автомобіль.

Заслухавши ОСОБА_2 думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про передачу арештованого майна власнику на відповідальне збереження підлягає до задоволення виходячи з наступного:

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Ч. 2 ст.174 КПК України встановлено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 21.08.2019 року накладено арешт на: автомобіль марки Land Rover, д.н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 та ключ, який є знаряддям вчинення злочину із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном;

Звертаючись до суду з клопотанням про передачу в користування арештованого автомобіля ОСОБА_2 зазначає, що по даний час автомобіль зберігається на відкритій місцевості на території Долинського РВ УСБУ в Івано-Франківській області по вул.Міцкевича,26 в м.Долина Івано-Франківської області і на нього впливають зовнішні фактори у вигляді вітру, дощу, а з настанням зими і снігу, що негативно впливає на технічний стан автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зберігання автомобіля на відкритій місцевості призведе до пошкодження цього автомобіля, тому є підстави для передання його на зберігання власнику. Накладений арешт на автомобіль забезпечить завдання арешту майна.

Суд враховує, що власник автомобіля ОСОБА_2 , не є обвинуваченим по даному кримінальному провадженню, автомобіль оглянутий, всі необхідні процесуальні дії органом досудового слідства виконані , тому суд відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України, вважає за можливе змінити спосіб арешту майна, а саме передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , як власнику, із забороною останньому його відчуження, розпорядження ним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що клопотання слід задоволити та передати ОСОБА_2 , належний йому автомобіль марки «Land Rover,» державний номерний знак НОМЕР_1 та ключ від даного автомобіля на відповідальне зберігання, із позбавленням права на відчуження, розпорядження майном,попередивши його про відповідальність, передбачену ст. 338 КК України.

Керуючись ст.107,132,167,168,170,172,173,174,175 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_2 про передачу арештованого майна на відповідальне збереження - задовольнити.

Передати ОСОБА_2 автомобіль марки «Land Rover,» державний номерний знак НОМЕР_1 та ключ від даного автомобіля, на відповідальне зберігання, із позбавленням права на відчуження, розпорядження майном, до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку.

Попередити ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тураш В.А.