Ухвала суду № 8582452, 05.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2009 р.Справа № 2-а-30349/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С. ,

за участю представника позивача Малахової Ю.А., представника відповідача Маслієвої С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2009р. по справі№2-а-30349/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Список ><Текст >

до Приватного підприємства "Технотрейдцентр", Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ - ФЕД" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТЗ-ФЕД» на користь приватного підприємства «Технотрейдцентр» все отримане по угоді, а саме -590901, 60 грн.; стягнути з приватного підприємства «Технотрейдцентр» на користь держави грошові кошти у сумі 590901,60 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від24.06.2009 року по справі№2а-30349/09/2070 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач 06.07.1009р. подав заяву про апеляційне оскарження, а 22.07.2009р. апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ДПІ у Київському районі м. Харкова задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч.1 ст. 208 Господарського Кодексу України, ч.1 ст.203, ч.1 ст. 208, 228, 239, 250, ч.4 ст. 258, ст. 8 Конституції України.

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ - ФЕД" подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію, ТОВ "МТЗ-ФЕД" (код ЄДРПОУ 34757430) є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.01.2007 р. за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132 (а. с. 49). Відповідно довідки від 10.01.2007 р. № 12, ТОВ "МТЗ-ФЕД" взято на облік, як платника податків у ДПІ Київського району м. Харкова (а. с. 53-54).

ПП "Технотрейдцентр" ( код ЄДРПОУ 34665386) зареєстровано як юридична особа 06. 10. 2006 р. за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 41, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 64-65). Відповідно до свідоцтва № 07310787 від 19.10.2006 р. ПП "Технотрейдцентр" перебуває на обліку як платник податків в ДПІ Ворошиловського району м. Донецька, Донецької області (а. с. 66).

Згідно ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Укладені юридичною особою угоди за межами її правоздатності є недійсними.

Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного Державного Реєстру запису про її припинення. Факт вилучення юридичної особи з державного реєстру підтверджується відповідною довідкою.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 03. 06. 2009 року за № 513345 ПП "Технотрейдцентр" значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, і на час укладання договору, і на час розгляду справи в суді, та має ознаки юридичної особи з відповідними правами та обов'язками.

19.09.2007 року між ТОВ "МТЗ-ФЕД" (продавець) укладено договір з ПП "Технотрейдцентр" (покупець) №15М/07 на поставку агрегатного станка 483902М у кількості 1 шт., вартістю 590901,60 грн., в тому числі ПДВ - 98483,60. Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору загальна сума складає 590901,60 грн. За вказаним договором ТОВ «МТЗ ФЕД» здійснювала продаж, а ПП "Технотрейдцентр" купівлю вказаного станка. ДПІ у Київському районі м. Харкова у позові просить суд стягнути з ПП «Технотрейдцентр» на користь держави грошові кошти у сумі 590901,60 грн., посилаючись на ч. 1 ст. 208 ГК України, оскільки позивач вважає, що господарські зобов'язання, які виникли на підставі договору поставки від 19.09.2007 року за № 15м/07, укладеним між ТОВ «МТЗ ФЕД» та ПП «Технотрейдцентр», є недійсними, а сама угода -нікчемною, оскільки згідно ст. 228 ЦК України, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін по спірним угодам здійснені з дотриманням порядку проведення господарських відносин. Зі змісту угоди не випливає мета на ухилення від сплати податків та намір сторін діяти відповідним чином, а зі змісту ст. 207 ГК України саме мета, завідомо суперечлива інтересам держави і суспільства, є підставою для можливого визнання угоди недійсною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи на виконання умов договору з ПП "Технотрейдцентр" № 15М/07 на поставку агрегатного станка 483902М у кількості 1 шт., у вересні 2007 р. ПП «Технотрейдцентр» було отримано агрегатний станок на суму 590901,60 грн. Здійснення господарської операції не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: видатковою накладною № 2-00000044 від 21.09.2007 року (а. с. 37); податковою накладною ТОВ «МТЗ Фед» № 47 від 21.09.2007 року (а. с. 39); копією довіреності на отримання товару від 21.09.2007 року (а. с. 38). Розрахунок по даній господарський операції було проведено у грошовій формі на суму 10875,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 27.12.2007 року (а. с. 40), а на залишок суми у розмірі 580026,00 грн. ПП «Технотрейдцентр» передані прості векселя, емітовані ТОВ "МТЗ-ФЕД", що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 03.12.2007 року (а. с. 41).

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до абз. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

В частині 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" визначено поняття, відповідно до якого вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Сторони у договірних відносинах самостійно визначають порядок припинення зобов'язань. Закон передбачає можливість припинення грошових зобов'язань за договором шляхом видачі векселів, компенсуючи їх грошовим зобов'язанням щодо платежу за векселем. Право вимоги про сплату певної грошової суми за векселем належить векселедержателю. Не пред'явлення векселедержателем до сплати векселя не породжує негативних наслідків для зобов'язаної за векселем особи і не змінює вартісні показники документів, наданих при продажу товару, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Крім того, в акті перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.07.2008 р. №3766/23-506/34757430 відсутні посилання на нікчемність та недійсність угоди, укладеної між ПП "Технотрейдцентр" та ТОВ "МТЗ-ФЕД" від 19.09.2007 року №15М/07. Дане питання при перевірці взагалі не досліджувалось та не обґрунтовувалось.

Позивач також зазначив, що під час проведення перевірки він направив запит на проведення зустрічної перевірки ПП "Технотрейдцентр". Листом ДПІ Ворошилівського району м. Донецька від 24. 06. 2008 року повідомило, що провести зустрічну перевірку ПП "Технотрейдцентр" немає можливості у зв'язку з тим, що не встановлено місцезнаходження підприємства.

Аналіз наданих доказів свідчить про те, що дії сторін по спірним угодам здійснені з дотриманням порядку проведення господарських відносин. Зі змісту угоди не випливає мета на ухилення від сплати податків та намір сторін діяти відповідним чином, а зі змісту ст. 207 ГК України саме мета, завідомо суперечлива інтересам держави і суспільства, є підставою для можливого визнання угоди недійсною.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано доказів направлення ним запиту для проведення зустрічної перевірки та отримання відповідей від ДПІ Ворошилівського району м. Донецька, тому доводи позивача, які ґрунтуються на результатах акту перевірки, у ході судового засідання не знайшли свого документального підтвердження.

Зі змісту наданих позивачем до матеріалів справи копій постанови про порушення кримінальної справи від 25.04.2008 року (а. с. 42-44) та протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_1 від 03.06.2008 року (а. с. 45-47) вбачається, що слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Донецькій області капітаном податкової міліції Сітінським В.Ф. були взяті свідчення у громадянки ОСОБА_1, яка зазначила, що фактично фінансово-господарською діяльністю ПП «Технотрейдцентр» не займалася, установчий фонд підприємства не формувала, про місцезнаходження підприємства їй не відомо, ніяких фінансово-господарських, платіжних документів не підписувала, де знаходиться печатка підприємства їй не відомо, податкову звітність до ДПІ за місцем реєстрації не складала та не підписувала. Також, ОСОБА_1 зазначила, що протягом 2006-2007 років отримувала винагороду за реєстрацію на своє ім'я підприємства.

У зв'язку з наведеними фактами, позивачем зроблений висновок про те, що у відповідності до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання по спірній угоді між ТОВ «МТЗ ФЕД» та ТОВ «Технотрейдцентр» вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на протокол допиту від 03. 06. 2008 року не може бути взято до уваги, оскільки оригінал вказаного протоколу на огляд суду надано не було, крім того, суду не надано докази винесення вироку у вказаній кримінальній справі. Також, суд вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Позивач вбачає в укладеному договорі порушення публічного порядку, посилаючись на ст. 228 Цивільного кодексу України, і посилається на недійсність угоди. За змістом ч. «Г» ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визнається недодержання певних вимог законодавства (ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України), саме в момент вчинення правочину. Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам м суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином, приписи ст. 215 Цивільного кодексу України встановлюють, що підставою недійсності правочину визначає недодержання певних вимог законодавства (ч. 1-3, 5 та 6 ст. 103 ЦК України) саме в момент вчинення правочину. Недодержання вимог закону у момент вчинення правочину повинно підтверджуватися певними доказами.

Слід відмітити, що відповідно приписам ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведеної норми випливає, що кваліфікуючою ознакою для її застосування є обов'язковість протиправності мети у учасників (учасника) господарського зобов'язання.

Проте, надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що обидва відповідачі в повному обсязі виконали зобов'язання по договору:

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем укладення усного договору поставки станка між ТОВ «МТЗ ФЕД» та ПП «Технотрейдцнтр» з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Стосовно вимог позивача про необхідність застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, а саме стягнення в дохід держави з ПП «Технотрейдцнтр» грошових коштів у сумі 590901,60 грн., суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для стягнення цих санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України.

Суд зазначає, що встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивачем строки застосування адміністративно-господарських санкцій пропущено. Крім того, оскільки, як встановлено судом першої інстанції господарське зобов'язання, укладене між ТОВ «МТЗ ФЕД» та ПП «Технотрейдцетр» щодо поставки станка, відповідає вимогам законодавства, то застосування санкцій, передбачених ст. 208 ГК України, не відповідає діючому законодавству.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2009р. по справі№2-а-30349/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Дюкарєва С.В.

Судді< підпис >

< підпис >Катунов В.В. Зеленський В.В. < Список >< Текст > Повний текст ухвали виготовлений 10.11.2009 р.