Ухвала суду № 8582368, 11.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 р.Справа № 2-а-39802/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.

представника відповідача - Садовська І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2009р. по справі№2-а-39802/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" <Список ><Текст >

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000912340/1 від 09.06.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року зазначений позов задоволено.

Скасовано повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000912340/1 від 09.06.2009 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" 3,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №1118/234/33120146 від 02.03.2009 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 35008,00 грн.

На підставі даного акту перевірки Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000912340/0 від 14.04.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 35008грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17504,00грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, якою згідно з рішенням про результати розгляду первинної скарги від 09.06.2009 р., № 8776/10/25-009 податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято нове за №0000912340/1 від 09.06.2009 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій позивача та ТОВ «Буд-монтажсервіс», оскільки операції були оформлені відповідно до закону, мета укладених договорів досягнута, ремонт виконаний, естакада побудована, роботи оплачені, загальні вимоги ст.203 ГК України сторонами дотримані, а тому немає ніяких правових підстав уважати договори, що укладені між позивачем та ТОВ «Буд-монтажсервіс» нікчемними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням норм чинного законодавства, а тому наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської областіпро нікчемність правочину, укладеного між ТОВ "Харків Хімпром" та ТОВ «Буд-монтажсервіс».

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»достатньою підставою для отримання відшкодування визначає відомості податкової декларації за звітний період.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість" платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення суми податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Харків Хімпром" та ТОВ "Буд-монтажсервіс" 22.05.2008 року укладено договір № 10 на будівництво естакади складського приміщення та договір № 11 на ремонт побутових приміщень цеху пластмасових виробів, тобто договори підряду.

Нікчемність зазначених договорів відповідач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, серед іншого, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених між ТОВ "Харків Хімпром" та ТОВ "Буд-монтажсервіс". Відсутність юридичної особи за юридичною адресою не може слугувати доказом вчинення нею дій, не спрямованих на реальне настання наслідків.

Отже, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції щодо хибності доводів відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ "Буд-монтажсервіс" угод.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем також не надано доказів оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту, з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Цивільним кодексом України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2009р. по справі№2-а-39802/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.