Рішення № 85765774, 31.10.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3117/2019 Справа № 490/9695/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Дудник Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та кредит", третя особа - Центральний відділ ДВС м. Миколаїв ГТУ у Миколаївській області про виключення майна з під арешту, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом з подальшим уточненням про виключення майна з під арешту. В обґрунтування вимог посилається на те, що останній позбавлений можливості реалізувати своє право на володіння та розпорядження своїм майном за наявності чинних арештів за виконавчими провадженнями, які були відкриті на підставі виконавчого листа по справі № 2ц – 4 – 953/10 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 07.09.2010 року, які наразі є завершеними, та до них мають бути застосовані наслідки, передбачені ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 07.03.2018 року. Також позивачем зазначено, що строк пред`явлення виконавчого листа№2ц – 4 – 953/10 до виконання, станом на день звернення із зазначеною позовною заявою, є пропущеним та не може бути повторно пред`явлений стягувачем до виконання.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність та просив про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Третя особа надала пояснення по справі, якими заперечувала проти задоволення позовних вимог із тих підстав, що відповідно Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження це сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Також зазначила, що діючим законодавством передбачені випадки зняття арешту з майна за завершеним виконавчим провадженням без звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.10.2018 р., постановами Центрального ВДВС м. Миколаїв від 10.02.2014 р. накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , серія та номер 41727210. та від 13.10.2010 р. Центрального ВДВС ММУЮ, зареєстрованого за №10578988 07.12.2010.

Згідно повідомлення Центрального ВДВС м. Миколаїв від 27.04.2018, за даними АСВП виконавче провадження №37285579 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2ц-4-953/10, виданого 07.09.2010 Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитного договору в розмірі 495171,22 грн., знаходилось на примусовому виконанні у відділі з 01.04.2013. 23.04.2013 р. вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1. ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення вказане виконавче провадження знищено.

Відповідно до повідомлення Центрального ВДВС м. Миколаїв від 12.06.2018, обтяження №4740035 накладено постановою державного виконавця від 10.02.2014 по виконавчому провадження №41727210 з примусового виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.09.2010 №2ц-4-953/10 про стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» боргу в сумі 496991,22 грн. Виконавче провадження завершено 23.06.2014 на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Обтяження №10578988 накладеного постановою державного виконавця від 13.10.2010 по виконавчому провадженню №23076966 з примусового виконання виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.09.2010 №2ц-4-953/10 про стягнення на користь ПАТ «банк «Фінанси та кредит» боргу в сумі 496991,22 грн. Виконавче провадження завершено 21.12.2012 на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

У відзиві на позовну заяву Центральний ВДВС м. Миколаїв зазначив, що за даними АСВП відносно боржника ОСОБА_1 на виконанні у відділі знаходились виконавчі провадження у кількості 21 шт., які повернуті без виконанні у 2008-2014 р. Останнє виконавче провадження завершено 27.02.2017 (ВП №48994821), і станом на 19.06.2019 вказані виконавчі документи на виконанні у відділі не знаходяться.

Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а також якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника та, місце його проживання.

У ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Отже, враховуючи викладене, у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було неодноразово винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з тих підстав, що стягувач матиме право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду.

Проте,з гідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що визначено у статті 391 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

На підставі викладеного, вимоги про звільнення майна з – під арешту шляхом припинення чинності обтяжень, що були накладені у виконавчих провадженнях, які наразі є завершеними підлягають задоволенню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст.256,261,267,526,530,553,554,559 ЦК України, ст.ст.10,60,213-215,224-226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та кредит", третя особа - Центральний відділ ДВС м. Миколаїв ГТУ у Миколаївській області про виключення майна з під арешту– задовольнити.

Припинити обтяження у вигляді арешту майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за № 4740035, накладеного 10.02.2014 року Постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в рамках виконавчого провадження № 41727210.

Припинити обтяження у вигляді арешту майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )за № 10578988, накладеного 13.10.2010 року Постановою державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника в рамках виконавчого провадження № 23076966.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Гуденко