Постанова № 8576077, 29.03.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2010 р. Справа № 9/5-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Шкуренко Л.О.

за участю представників сторін:

позивача – Приходько Д.В. (дов. б/н від 11.11.2009р.),

відповідача – Кисельова В.М. (дов. №1 від 26.01.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 513 С/3-9) на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2010р. у справі № 9/5-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотекс-спецмонтаж-плюс", м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія", м. Суми,

про стягнення 1674 485,41 грн.,

встановила:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Вотекс-спецмонтаж-плюс", 14 січня 2010 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія", на свою користь 1674 485,41 грн. заборгованості за укладеними між ними договорами: поставки №0073-09 від 28.05.2009р., виконання будівельних робіт №СП0004-09 від 03.03.2009р., виконання будівельних робіт №СП0020-09 від 05.05.2009р., виконання будівельних робіт №СП0011-09 від 06.05.2009р., виконання будівельних робіт №СП0023-09 від 23.06.2009р., а також судові витрати покласти на відповідача.

21 січня 2010 року позивачем було надано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача, а саме: на об'єкт незавершеного будівництва, багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул.Прокоф'єва,38; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 4120 АЕ; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 4123 АЕ; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 0159 АН; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 0158 АН; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 0160 АН. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що ним отримана інформація стосовно зміни власника та керівництва товариства відповідача, а також: передачі майна товариства у власність іншої юридичної особи, що підтверджується довідкою КП «Сумського міського бюро технічної інвентаризації»б/н від 20.01.2010р. та довідкою Управління Державної автомобільної інспекції Сумського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи №10/166 від 20.01.2010р. Вищевказані обставини дають підстави вважати позивачеві, що такі обставини в діяльності товариства відповідача можуть в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22 січня 2010 року у справі №9/5-10 (суддя Лущик М.С.) накладено арешт на заявлене позивачем вищевказане майно ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія".

Відповідач з зазначено ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області від 22січня2010 року у даній справі скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, така ухвала винесена необґрунтовано та без наявності будь-яких правових підстав. Відповідач, зокрема, стверджує, що наклавши арешт на майно ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія", суд першої інстанції дійшов невірного висновку, який суперечить змісту довідок КП «Сумського міського бюро технічної інвентаризації»та УДАІ УМВС України в Сумській області і не відповідає дійсності, оскільки ці довідки лише підтверджують наявність у власності відповідача рухомого та нерухомого майна, але ніяким чином не підтверджують наміри відповідача щодо його відчуження. Разом з цим і зміна власника та керівництва відповідача не свідчить про те, що відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань за господарськими договорами. Не зважаючи на вищенаведене, оскаржуваною ухвалою за заявою позивача суд першої інстанції необґрунтовано і незаконно наклав арешт на нерухоме та рухоме майно відповідача, загальна вартість якого складає 7 514 681,00 грн., що перебільшує заявлену до стягнення суму у 4,5 рази. Таким чином, суд першої інстанції не взявши до уваги, що позивач жодним чином не довів підстав необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, наклав арешт, на майно ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія", що перешкоджає господарській діяльності товариства та обмежує господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, порушуючи законні інтереси інших юридичних та фізичних осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні просить залишити ухвалу господарського суду Харківської Сумської області від 22 січня 2010 року у даній справі щодо задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія" - без задоволення, оскільки вона, на його думку, необґрунтована та така, що не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства України та положенням законодавства України, що регулюють спірні відносини, які склалися між сторонами на момент подання позову про стягнення існуючої заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги, зокрема, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти, а арешт на майно слід застосовувати тоді, коли кошти у боржника відсутні.

Колегія суддів зазначає, що при вирішення питання про обрання того чи іншого заходу до забезпечення позову, суд не оцінює подані стороною докази для вирішення спору по суті.

Разом з тим, господарський суд повинен перевірити подану позовну заяву на предмет її відповідності формальним умовам прийняття, зокрема, вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, в тому числі наявності викладення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюється; законодавство на підставі якого подано позов.

Стосовно предмету доказування у справі на стадії вжиття заходів до забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати ймовірність припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись на момент виконання рішення.

У розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень. Наведене стосується й вимоги про забезпечення позову.

Позивач, звертаючись до господарського суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову, просив вжити заходів у вигляді накладання арешту майно відповідача, що йому належить. Проте, як свідчать матеріали справи, позивач жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не навів жодних підстав, які б підтверджували необхідність вжиття заходів до забезпечення позову саме у вигляді накладання арешту на майно відповідача, що йому належить, а лише послався на положення чинного законодавства, які регулюють відповідне питання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти чи майно, які є у відповідача, на момент пред‘явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Позивачем взагалі не надано будь-яких доказів щодо наявності чи відсутності у відповідача будь-яких грошових коштів. Господарський суд, задовольняючи клопотання позивача, також не витребував відповідних доказів ані у позивача, ані у відповідача та, наклавши арешт на майно відповідача, що йому належить, не врахував, що такі заходи не співпадають з предметом спору (предметом спору є стягнення грошових коштів) та не співрозмірні позовній вимозі, оскільки вартість арештованого майна перебільшує ціну позову у 4,5 рази. Надана суду апеляційної інстанції копія оголошення, опублікованого у газеті «Данкор» про продаж рухомого та нерухомого майна відповідача, на яке позивач просив накласти арешт, також не є належним доказом необхідності вжиття заходів здійснених оскаржуваною ухвалою суду, оскільки дана публікація датована 24 березня 2010р., тобто –після винесення даної ухвали і свідчить про те, що на момент її винесення такого доказу не існувало. Більше того, такий доказ є не належним у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки такі оголошення має право давати будь-яка особа. Надання таких оголошень товариством відповідача у будь-яку газету заперечувалось і представником відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Крім того, посилання позивача на зміну власника та керівництва відповідача також не може бути підставою для накладання арешту на майно відповідача, оскільки даний факт є внутрішнім кадровим питанням товариства відповідача та його засновників і жодним чином не впливає на існування відповідача як юридичної особи та на його зобов'язання за господарськими правовідносинами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані заходи до забезпечення позову місцевим господарським судом ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально, тобто застосовані неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи, вони не співпадають з предметом спору, а тому підлягають скасуванню, оскільки ні позивачем, ні судом не наведено достатніх правових обґрунтувань того, що невжиття таких заходів призведе до того, що виконання рішення суду по даній справі може бути утрудненим, або взагалі неможливим.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визнається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке намагається накладення арешту.

При цьому цими заходами не повинна блокуватись господарська діяльність товариства, застосовуватися обмеження, не пов’язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладання арешту на все майно підприємства. Якщо у господарського суду є підстави вважати, що діями може бути погіршено фінансовий стан господарського товариства, суд вправі забезпечити позов шляхом заборони відчуження основних засобів, нерухомого майна та іншого визначеного майна товариства, чітко визначивши в ухвалі про забезпечення позову перелік майна, відчуження якого забороняється.

Проте, судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання вартості майна, на яке накладається арешт. Зазначені дії господарського суду фактично обмежують можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що є перешкоджанням господарської діяльності юридичної особи.

Крім того колегія суддів зазначає, що накладання арешту господарським судом Сумської області на майно відповідача, що йому належить, прямо суперечить приписам ст.67 ГПК України і не узгоджується з принципами розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову.

До того ж колегія суддів враховує, що згідно з наданими відповідними доказами, за якими постійно з січня 2009р. по грудень 2009р. відповідачем здійснювалися оплати грошових коштів на користь позивача (що не заперечується і самим позивачем), є підставою стверджувати про наявність грошових коштів у відповідача, і як наслідок –відсутність підстав для накладання арешту на майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Сумської області від 22.01.2010р. у справі № 9/5-10 про накладання арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія".

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст.ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 22.01.2010р. у справі № 9/5-10 про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати та звільнити з-під арешту майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрунзе - Будіндустрія" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58 код 34013232) згідно з переліком: об'єкт незавершеного будівництва, багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул.Прокоф'єва,38; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 4120 АЕ; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 4123 АЕ; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 0159 АН; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 0158 АН; транспортний засіб КРАЗ 65055 ВМ 0160 АН.

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Справу № 9/5-10 передати на розгляд господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя