Постанова № 8575779, 18.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2010                                                                                           № 22/63-6/558

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача Литвиненко Л.І. – за дов. № юр-148/д від 17.03.2010,

Івахненко І.В. – за дов. № юр-615/д від 11.12.2009

від відповідача           Чеботарьова І.Г. – за дов. № 14-018 від 04.01.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2005

у справі № 22/63-6/558 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

до                                                   Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про                                                   стягнення 299259349,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.02.2004 Відкрите акціонерне товариство „Укрнафта” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” за поставлений по договору № 29/152-г від 18.04.2003 природний газ 115 828 880,41 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 6 364 304,37 грн. пені та трьох процентів річних в розмірі 1 363 779,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений природний газ за період з квітня по грудень 2003 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2004 було порушено провадження у справі № 22/63.

Також Відкрите акціонерне товариство „Укрнафта” звернулося до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” з позовом про стягнення 142 142 520,17 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 17 804 547,79 грн. пені та трьох процентів річних в розмірі 5 036 021,89 грн. за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений природний газ за період з липня 2002 року по березень 2003 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2004 було порушено провадження у справі № 22/64.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2004 справи № 22/63 та № 22/64 було об'єднано та присвоєно номер 22/63.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2005 позов було задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 142 142 520,17 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 17 804 547,79 грн. пені, три проценти річних в розмірі 5 036 021,89 грн. за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000, 1 700 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 115 828 880,41 грн., пені в сумі 6 364 304,37 грн. та трьох процентів річних у сумі 1 363 779,52 грн. за договором № 29/152-г від 18.04.2003 провадження у справі було припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 у справі № 22/63 рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2005 було змінено та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 142 142 520,17 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 8 902 273,89 грн. пені, три проценти річних в розмірі 5 036 021,89 грн., 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2005 справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суддів. Підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало не надання належної оцінки ряду платіжних документів, що свідчать про часткове погашення відповідачем боргу, та відсутність даних щодо періоду стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2005 справі присвоєно новий номер № 22/63-6/558.

Під час нового розгляду позивач подав суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог від 01.11.2005, в якої просив стягнути з відповідача за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 та додатковими угодами до нього 121046682,43 грн. боргу, 30 488 699,67 грн. збитків від інфляції, 17 804 547,79 грн. пені, три проценти річних в розмірі 6 362 455,72 грн. Вимоги про стягнення заборгованості за договором № 29/152-г від 18.04.03 залишились незмінними: 115 828 880,41 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 6 364 304,37 грн. пені та три проценти річних в розмірі 1 363 779,52 грн. Також позивач просить покласти на відповідач судові витрати (25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 21.11.2005 позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 та додатковими угодами до нього та просив стягнути з відповідача 121 046 682,44 грн. боргу, 30 488 699,66 грн. збитків від інфляції, 17 804 547,79 грн. пені, три проценти річних в розмірі 6 362 455,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2005 у справі № 22/63-6/558 позов Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задоволено частково.

Стягнуто з Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” 151 535 382,10 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в розмірі 6 362 455,72 грн., 8 900 244,63 грн. пені, 24 207,15 грн. державного мита та 112,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позову мотивовано тим, що за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 заборгованість в сумі 121 046 682,44 грн. підтверджується наданими доказами, також внаслідок прострочення виконання зобов’язання з відповідача підлягають до стягнення 3% річних, сума боргу з урахуванням індексу інфляції, а також на підставі пункту 6.3. зазначеного договору з відповідача підлягає до стягнення за перерахунком суду пеня в сумі 8 900 244,63 грн. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пеня в сумі 8 904 303,16 грн. за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що нарахування пені за період, що перевищує 6 місяців, є таким, що не відповідає вимогам закону, а також не підлягають до стягнення грошові кошти за договором № 29/152-г від 18.04.2003, оскільки зазначений договір визнаний недійсним у судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2005 у справі № 22/63-6/558, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ „Укрнафта” у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, суд не надав правової оцінки специфіці взаємовідносин між сторонами, а також факту порушення зобов’язань позивачем в частині передачі відповідачу природного газу, договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 не було встановлено розміру пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2006 провадження у справі № 22/63-6/558 було зупинено до закінчення перегляду Апеляційним судом м. Києва рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2004 у цивільній справі № 2-7608/2004 № 2-7603/2004 та закінчення судово-бухгалтерської експертизи, призначеної у справі № 15/207-42/395.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 провадження у справі № 22/63-6/558 поновлено.

Відповідачем подано клопотання, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2005 в частині задоволення позовних вимог скасувати та припинити провадження у справі № 22/63-6/558, оскільки судово-бухгалтерська експертиза, призначена ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 у справі № 15/207-42/395, встановила відсутність заборгованості НАК „Нафтогаз України” перед ВАТ „Укрнафта” за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000, в іншій частині рішення залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити, рішення суду першої інстанції по даній справі залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

29.12.2000 між Відкритим акціонерним товариством „Укрнафта” (продавцем) та Національною акціонерної компанію „Нафтогаз України” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 29/419-г/14/83 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передати покупцю в 2001 році природний газ власного видобутку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Згідно з пунктом 3.2. Договору фактичні обсяги поставленого газу оформляються актами приймання-передачі газу, які підписуються до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, представниками продавця та покупця на основі раніше до 5-го числа місяця, наступного за звітнім) укладених актів приймання-передачі газу, складених структурними одиницями продавця по кожному ПВГ, які підписуються представниками продавця, газотранспортної та газорозподільчої організацій і кінцевого споживача.

Ціна на газ визначена у розділі третьому Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок покупця 100% вартості кожного місячного об'єму газу платіжним дорученням у строк до 10 банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі уповноваженими представниками покупця та продавця.

У подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору, у яких досягнуто згоди щодо ціни за газ, кількості газу, що поставляється, та строку дії договору (додаткова угода № 1 від 07.05.2002, додаткова угода № 2 від 07.08.2002, додаткова угода № 1/3 від 29.12.2000, додаткова угода № 3 від 03.02.2003, доповнення № 1 від 07.02.2003 до додаткової угоди № 3 від 03.02.2003).

За період з січня 2001 року по березень (включно) 2003 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 3 742 790,454 тис. м. куб. загальною вартістю 474 574 845,51 грн. Факт поставки вказаної кількості газу підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу (копії - у матеріалах справи), та не заперечується відповідачем.

Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання частково, заборгувавши за Договором суму 121 046 682,44 грн. Зокрема, відповідачем не оплачений газ, отриманий ним протягом липня 2002 року - березня 2003 року. При визначенні періоду, за який існує заборгованість, колегія суддів погоджується з порядком припинення зобов'язань відповідача щодо оплати отриманого природного газу, починаючи з моменту укладення Договору та здійснення поставок, оскільки як вбачається з наданих суду доказів оплати, при проведенні розрахунків відповідач не зазначав періоду, за який погашається заборгованість за даним Договором.

З огляду на це, твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення вартості газу, отриманого в січні 2001 року у розмірі 21 557 166,34 грн. є необґрунтованими та правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги. Газ, отриманий у січні 2001 року, виходячи з викладеного, відповідачем оплачено, і вказаний період не пов'язаний з підставами позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжили існувати після набрання ним чинності, а тому правовідносини за Договором регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу за Договором в розмірі 121 046 682,44 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

28.02.2005 відповідно до норм статей 601, 602 Цивільного кодексу України ВАТ „Укрнафта” заявою № юр.-434-198 заявило про припинення зобов’язання ВАТ „Укрнафта” перед НАК „Нафтогаз України” по сплаті 121 046 682,44 грн., що виникло на підставі договору № 29/103-Г від 28.03.2003 та відповідних додаткових угод до нього шляхом зарахування зобов’язання НАК „Нафтогаз України” перед ВАТ „Укрнафта” по сплаті 121 046 682,44 грн., що виникло відповідно до договору № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 та відповідних додаткових угод до нього. У зв’язку з чим зобов’язання НАК „Нафтогаз України” перед ВАТ „Укрнафта”, що виникли на підставі договору № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 та відповідних додаткових угод до нього вважаються припиненими повністю.

Висновком № 5125/5126 судово-бухгалтерської експертизи у справі № 15/207-42/395 від 30.01.2007 підтверджено відсутність заборгованості між сторонами за договорами купівлі-продажу від 28.03.2003 № 28.03.2003 № 29/103-Г та від 29.12.2000 № 29/419-г/14/83 на підставі припинення ВАТ „Укрнафта” зобов’язань зарахуванням в односторонньому порядку на підставі заяви останнього.

Факт проведення зарахування між сторонами по Договору на підставі заяви ВАТ „Укрнафта” від 28.02.2005 № юр-434-198 підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 у справі № 15/207-42/395-6/540-37/129. Ухвалою Верховного Суду України від 19.02.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2008 у даній справі.

Відповідно до пункту 10 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки правопорушення відповідачем було допущено до набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року, підлягають застосування правила про відповідальність за порушення договору, встановлені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

Згідно статті 151 Цивільного кодексу Української РСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею) (стаття 178 Цивільного кодексу Української РСР).

Відповідно до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних.

З відповідача підлягає до стягнення інфляційні в розмірі 30 488 699,66 грн. та 6 362 455,72 грн. 3% річних.

Пунктом 6.3 Договору передбачено обов'язок відповідача на вимогу позивача сплатити в разі несвоєчасної оплати поставленого газу штраф, крім суми заборгованості, та пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з норм Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, умови Договору, якими передбачено розмір пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, кореспондуються з нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” і, оскільки ставка НБУ не є сталою величиною, однак має цифрове вираження, розмір пені залежить від розміру ставки НБУ, тобто він носить конкретний виражений характер.

Враховуючи положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням строку позовної давності для стягнення пені, становить 8 900 244,63 грн.

Вимоги про стягнення 8 904 303,16 грн. пені за Договором є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що з НАК „Нафтогаз України” підлягають стягненню суми збитків від інфляції, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та пені, як виду забезпечення виконання зобов’язання, оскільки дані суми були нараховані позивачем до дати проведення зарахування, за період, коли зобов’язання відповідача по оплаті за природний газ згідно Договору № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 існували.

Посилання відповідача на неможливість виконання договірних зобов'язань належним чином у зв'язку з тим, що існує заборгованість перед ним населення, бюджетних установ тощо правомірно не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки згідно з положеннями чинного законодавства невиконання стороною своїх зобов'язань за договором не може ставитись в залежність від виконання її контрагентом своїх зобов'язань за іншим договором, крім того, сторонами проведено залік взаємних вимог. Відповідач не звільняється від відповідальності також і з тих мотивів, що позивачем було поставлено покупцю меншу кількість газу, ніж обумовлено договором, оскільки останній не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися до суду на загальних підставах з позовом про відшкодування збитків тощо.

Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу Української РСР (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України), боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості та санкцій за договором № 29/152-г від 18.04.2003, виходячи з наступного.

Договір № 29/152-г було укладено 18.04.2003 між Відкритим акціонерним товариством „Укрнафта” (продавцем) та Національною акціонерної компанію „Нафтогаз України”, предметом якого є купівля-продаж природного газу.

Вказаний договір рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-7608/2004р. № 2-7603/2004р. від 13.09.2004 було визнано недійсним з застосуванням наслідків, що передбачені частиною 2 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14.06.2006 згадане рішення залишено без змін. Таким чином, судове рішення є чинним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2005 у справі № 18/49 між тими ж сторонами було повністю задоволено позов Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” та зобов'язано Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України” повернути позивачеві 1390115597 куб. м. природного газу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 дане рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2005 вказану постанову також залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 19.09.2005 відповідачеві було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови касаційної інстанції від 26.07.2005.

Відповідно до положень законодавства недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2005 підлягає зміні, позовні вимоги частковому задоволенню, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 121 046 682,44 грн. слід припинити, до стягнення з відповідача підлягає 30 488 699,66 грн. індексу інфляції, три проценти річних в розмірі 6 362 455,72 грн., а також 8 900 244,63 грн. грн. пені за договором № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000. У задоволенні вимог про стягнення 8 904 303,16 грн. пені за цим же договором, а також грошових коштів за договором № 29/152-г від 18.04.2003 слід відмовити. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись пунктом 1-1 статті 80, статтями 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2005 у справі № 22/63-6/558 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2005 у справі № 22/63-6/558 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2005 у справі № 22/63-6/558 викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 121 046 682,44 грн.

Стягнути з Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 код 20077720, рахунок 260053012609 в ГОУ Промінвестбанку України, м. Київ, МФО 300012) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” (м. Київ, Несторівський провулок, 3-5, код 00135390, рахунок 260099301255 в ГОУ Промінвестбанку України, м. Київ, МФО 3000012) 30488699,66 грн. індексу інфляції, 6 362 455,72 грн. три проценти річних, 8 900 244,63 грн. пені, 24 207,15 грн. державного мита та 112,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 22/63-6/558 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді