Постанова № 8575784, 03.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2010                                                                                           № 11/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від прокуратури: прокурор відділу прокуратури м. Києва Дьогтяр А.О. (за посвідченням),

від позивача: Краснов П.В. (за дов.),

від відповідача 1: Касьяненко А.М. (за дов.),

від відповідача 2: Юрчернко А.І. (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва, апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК»

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2009

у справі № 11/383 ( )

за позовом                               Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів

до                                                   1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК»

про                                                   визнання недійсним рішення № 44/705 від 25.01.2007 та договору

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року Заступник прокурора м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» про визнання недійсним рішення Київради №44/705 від 25.01.2007 «Про передачу ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на проспекті Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва» та визнання недійсним з моменту укладення Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2007 №62-6-00417, укладеного між ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» та Київською міською радою.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2009 у справі № 11/383 позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Київради №44/705 від 25.01.2007 «Про передачу ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на проспекті Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва».

Присуджено до стягнення з Київської міської ради в доход Державного бюджету України 85, 00 грн. – державного мита та 59, 00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва з вернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, з посиланням на те, що висновки, викладені в рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Апеляційне подання обґрунтоване тим, що судом визнано недійсним спірне рішення Київської міської ради №44/705 від 25.01.2007, оскільки воно прийняте з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, за відсутності позитивного висновку експертизи Державного комітету України із земельних ресурсів. Таким чином, Договір оренди, укладений на підставі спірного рішення, підлягає визнанню недійсним (аналогічна позиція викладена у листі Вищого господарського суду України від 30.11.2007 №01-8/918).

Не погодившись з прийнятим рішенням , Київська міська рада також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його в частині задоволених вимог та припинити провадження у справі, з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарги Київської міської ради обґрунтована тим, що суд першої інстанції повторно вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2008 у справі №36/419 було відмовлено в задоволенні позову Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, за участю третіх осіб: ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК», Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 25.01.2007 №44/705. Зазначене рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 та Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009. Ухвалою Верховного суду України від 02.07.2009 було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2009 у справі №36/419.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» обґрунтована тим, що в силу статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Так, рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2008 у справі №36/419 містить повний правовий аналіз обставин прийняття відповідачем-1 спірного рішення та, зокрема, дає правову оцінку всім фактам, які визначені в оскаржуваному рішенні у справі №11/383 щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради №44/705 від 25.01.2007.

У відзиві на апеляційне подання відповідач-1 просив залишити його без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційне подання та апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

25.01.2007 Київською міською радою прийнято рішення № 44/705 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на просп. Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва» (далі – рішення №44/705).

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення внесено зміни до Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам, земельну ділянку площею 18,07 га між просп. Генерала Ватутіна і вул. Закревського у Деснянському районі м. Києва.

Пунктами 2, 3 рішення № 44/705 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на просп. Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва та передано відповідачу-2 у довгострокову оренду на 9 років земельну ділянку загальною площею 18,07 га для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на просп. Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва.

Згідно положень статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування визначено у Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженому наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434.

Вказаним порядком визначено, що природоохоронним органом, який погоджує проекти відведення земельних ділянок в м. Києві Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві Міністерства екології та природних ресурсів України.

Крім того, у пункті 7.5 рішення Київської міської ради «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві» від 14.03.2002 №313/1747 (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) зазначено, що висновки про відведення земельних ділянок надає Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві.

Також у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 1911452 від 29.12.2006 зазначено, що Головне управління не заперечує проти відведення відповідачу-2 земельної ділянки, за умови додержання вимог, зазначених у даному висновку, зокрема, отримання висновку Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» не погоджений Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві, який є місцевим виконавчим органом з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 земельна передана в оренду відповідачу-2 за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування і має статус - парк культури і відпочинку «Троєщина».

Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 071/04-4-19/240 від 18.01.2007 не заперечило проти відведення земельної ділянки відповідачу-2 згідно чинного законодавства, при умові виконання особливих умов та вимог даного листа, зокрема не вилучати територію, призначену до відводу із «Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста».

Однак, всупереч вказаним вимогам, пунктом 1 рішення № 44/705 внесено зміни до Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 та виключено з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам, земельну ділянку площею 18,07 га між просп. Генерала Ватутіна і вул. Закревського у Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення підлягають обов'язковій державній експертизі.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст. 50 Земельного кодексу України).

У листі № 242 від 17.01.2007 Головного управління охорони культурної спадщини зазначено, що відповідно до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів №920 від 16.07.1979, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 спірна земельна ділянка входить до зони охоронюваного природного ландшафту.

Відповідно до пункту 4 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 № 391 у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення, до відання Державного комітету України по земельних ресурсах належить проведення обов'язкової державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (у тому числі тих, цільове призначення яких не змінюється) із особливо цінних земель, земель природоохоронного призначення, оздоровчого та рекреаційного призначення, земель водного та лісового фондів (площею 10,0 га і більше), історико-культурного призначення.

В порушення зазначених норм, експертиза проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» земельної ділянки площею 18,07 га проведена Київським міським головним управлінням земельних ресурсів Державного комітету України із земельних ресурсів (висновок землевпорядної експертизи №8/03-01а від 24.01.2007), а не Державним комітетом України по земельних ресурсах, як вимагає вищевказана Методика.

Зазначене порушення також підтверджується тим, що наказом Головного управління Держкомзему у місті Києві № 22 від 02.02.2009 було скасовано висновок державної експертизи землевпорядної документації Київського міського головного управління земельних ресурсів від 24.01.2007 № 8/03-01а по проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на просп. Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази здійснення експертизи проекту землеустрою Державним комітетом України по земельних ресурсах, наявність якої є обов’язковою для прийняття Київської міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги Заступника прокурора м. Києва про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 44/705 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС-2004 РІК» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на просп. Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва».

Відмовляючи в задоволенні вимоги Заступника прокурора м. Києва про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки №62-6-00417 від 09.07.2007, суд першої інстанції послався на те, що в момент укладення спірного договору рішення Київської міської ради №44/705 від 25.01.2007 було чинним, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним Договору, Заступник прокурора м. Києва зазначає, що оскільки спірний Договір укладено на виконання спірного рішення, тому, з посиланнями на статтю 215 Цивільного кодексу України та статтю 207 Господарського кодексу України, він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено вище, при прийнятті рішення №44/705 від 25.01.2007 Київською міською радою було порушено норми чинного законодавства України щодо проведення державної експертизи земельної ділянки Державним комітетом України із земельних ресурсів, а саме, стаття 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та пункт 4 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 № 391.

Договір оренди земельної ділянки №62-6-00417 від 09.07.2007 було укладено на виконання спірного рішення №44/705, тому вони є пов’язаними юридичними фактами.

Отже, при укладенні Договору не було дотримано вимог чинного законодавства України, а саме, статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та пункту 4 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації. Таким чином Договір оренди земельної ділянки від 09.07.2007 № 62-6-00417 підлягає визнанню недійсним.

          Твердження відповідачів про те, що суд першої інстанції у даній справі повторно вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, у зв’язку з чим в позові необхідно відмовити, судова колегія вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідачі посилаються на рішення, прийняті у справі №36/419. Однак, як вбачається з позовної заяви Заступника прокурора м. Києва у справі №36/419 (копія в матеріалах справи, подана Київською міською радою), підставою визнання недійсним рішення Київської міської ради № 44/705 від 25.01.2007 є те, що в порушення вимог висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА від 29.12.2006 року № 1911452, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС - 2004 РІК» для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на проспекті Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва не було погоджено з Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві.

Підставою визнання недійсним рішення Київської міської ради № 44/705 від 25.01.2007 у справі №11/383 є нездійснення експертизи проекту землеустрою Державним комітетом України по земельних ресурсах, наявність якої є обов’язковою для прийняття Київської міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Отже, у справах №36/419 та №11/383 різні підстави позовних вимог, тому Заступник прокурора м. Києва правомірно звернувся з позовом до суду про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 44/705 від 25.01.2007.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заступником прокурора м. Києва доведено порушення Київською міською радою вимог чинного законодавства України в момент прийняття спірного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2009 у справі № 11/383 підлягає зміні, позов Заступника прокурора м. Києва – задоволенню в повному обсязі.

Апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» залишити без задоволення.

Апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2009 у справі 11/383 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним рішення Київради №44/705 від 25.01.2007 «Про передачу ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-розважального комплексу на проспекті Генерала Ватутіна у Деснянському районі м. Києва».

Визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди земельної ділянки від 09.07.2007 №62-6-00417, укладеного між ТОВ «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» та Київською міською радою.

Стягнути солідарно з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ22883141) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» (01133, м. Київ, вул. Лихачова, 1/27, код ЄДРПОУ 33229968) в доход Державного бюджету України 85, 00 грн. – державного мита та 118, 00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»

Стягнути солідарно з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ22883141) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНЕЦІЯ ПЛЮС – 2004 РІК» (01133, м. Київ, вул. Лихачова, 1/27, код ЄДРПОУ 33229968) в доход Державного бюджету України 42, 50 грн. – державного мита. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 11/383 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

15.03.10 (відправлено)