Рішення № 8575487, 15.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2010 р. Справа № 37/23-10

вх. № 533/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Волковова О. О. за довіреністю № 4/25 від 02.01.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПП "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ

до ТОВ "Оріль", с. Сомівка

про стягнення 22667,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Хімагромаркетинг 2000" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 22667,68 грн. за договором поставки від 02.09.2008 р. № Х2-12-0180.

Відповідач про судове засідання був повідомлене належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 15.03.2010 р. за вх. № 4572, надав клопотання, згідно якого просить суд долучити до матеріалів справи копію довідки про знаходження відповідача у ЄДРПОУ. Дане клопотання господарським судом задовольняється та надана копія довідки залучається до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки від 02.09.2008 р. № Х2-12-0180 (далі - договір) про поставку засобів захисту рослин.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався поставити засоби захисту рослин загальною вартістю 45900,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти даний товар та сплатити його вартість частинами, у строк не пізніше 12.09.2008 р. в розмірі 13770,00 грн., решту не пізніше 01.11.2008 року в розмірі 32130,00 грн., відповідно до пункту 2.1. договору.

Також, 23.09.2008 року, у відповідності до п. 7.5 договору, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № Х2-12-0180 ДС 1, відповідно до умов якої сторони домовилися доповнити договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин, а саме, дикватом у кількості 120 літрів загальною вартістю 6120,00 грн. Покупець зобов'язався провести розрахунок за вказаний товар частинами у строк не пізніше 03.10.2008 р. в розмірі 1836,00 грн., решту не пізніше 01.11.2008 року в розмірі 4284,00 грн.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивачем фактично було поставлено товар на загальну суму 52020,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, а саме: видатковою накладною № Х2-12-0206 від 03.09.2008 р. та довіреністю № 640766 від 03.09.2008 р.; видатковою накладною Х2-12-0213 від 24.09.2008 р. та довіреністю № 640783 від 24.09.2008 р.

Відповідачем на виконання умов договору було сплачено 44020,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме: № 240 від 12.09.2008 р.; № 44 від 28.11.2008 р. та № 48 від 04.12.2008 р.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 28.12.2009 р. становить 8000,00 грн.

Згідно з п. 5.2 договору відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 7.6. договору сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановили її тривалість у п'ять років, що стосується виконання зобов'язань по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за невчасне виконання зобов'язань.

У п. 5.3. договору сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки після дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Таким чином сума пені нараховується на весь період прострочення та складає 2737,24 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору, у випадку прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф в розмірі 15 % від ціни договору, що складає - 7803,00 грн.

Згідно п. 5.5 договору розмір процентної ставки, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, змінений за згодою сторін договору і встановлений у розмірі 15% річних, що складає згідно розрахунку - 1793,72 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи положення викладені у пунктах 5.2.-5.5. договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 226,68 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 503, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" (64433, Харківська область, Зачепилівський район, село Сомівка, код ЄДРПОУ 31601546, р/р 260043012519 в Зачепилівському ТВБВ № 10020/0349, МФО 351823) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м. Київ, пр. Воззєднання,15, код ЄДРПОУ 30369454, р/р 26006010071701 в ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" у м. Києві) суму основного боргу у розмірі 8000,00 грн., пеню у розмірі 2737,24 грн., 15% річних у розмірі 1793,72 грн., штраф у розмірі 7803,00 грн. та інфляційні у розмірі 2333,72 грн., всього 22667,68 грн.; витрати по сплаті державного мита у розмірі 226,68 грн. та витрати за інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 22.03.2010 р.