Рішення № 8575176, 22.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22.03.2010 справа № 5020-11/028 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція”

          (49083, м.Дніпропетровськ, пр. Газети „Правда”, 65/244)

в особі           Філії „Карат” Товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція”

          (49089, м.Дніпропетровськ, вул.Маршала Малиновського, 14-А)

          (49050, м.Дніпропетровськ, вул.Г.Пушкіна, 1, оф.38)

до:           Приватного підприємства „Еллада-Дринк”

(99000, м.Севастополь, вул.Надії Крайової, 15)

про           стягнення заборгованості у розмірі 55502,65 грн.

          Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Гнилиця О.О., довіреність № 109 від 01.02.2010, ТОВ "Алкогольна традиція",

відповідача - Логинова А.М., довіреність № 3 від 29.01.2010, ПП "Еллада-Дринк".

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя в особі Філії „Карат” товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція” з позовом до приватного підприємства „Еллада-Дринк” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 55502,65 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого за договором постачання № ДН/2-13 від 01.01.2009 товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.01.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/028.

У судовому засіданні представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги частково.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція” в особі Філії „Карат” (Постачальник) та приватним підприємством „Еллада-Дринк” (Покупець) було укладено договір постачання товару № ДН/2-13 (далі –Договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник поставляє і передає у власність покупця окремі партії товару згідно замовлення на поставку (додаток №1 до Договору), а покупець приймає товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним Договором. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, що діє на дату замовлення, у якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, що є невід’ємною частиною цього договору (додаток №2 до Договору).

Відповідно до пунктів 8.1-8.2 Договору він набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2009 року. В разі, якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору Сторона не виявить бажання розірвати його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов’язань, дія Договору продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 117846,66 грн., що підтверджується витратною накладною № 35546 від 16.04.2009, яка підписана представником відповідача, засвідчена його печаткою та долучена до матеріалів справи (а.с. 36).

За твердженням позивача, зобов’язання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент подання позовної заяви склала 50171,42 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.2 Договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника.

Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 50171,42 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнається наявна заборгованість, про що свідчить відзив на позовну заяву (а.с. 71-72), суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 Договору в редакції протоколу розбіжностей до Договору (а.с. 11) покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати постачальнику штрафної неустойки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 5331,23 грн. за період з 17.05.2009 по 12.11.2009.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з нього суми пені у розмірі 5331,23 грн., посилаючись на те, що Договір підписаний позивачем з використанням факсимільного відтворення підпису, а тому правовідносини між сторонами виникли не на підставі вказаного договору, а внаслідок фактичної поставки товару на підставі витратної накладної № 35546 від 16.04.2009.

Вказані заперечення відповідача судом не приймаються до уваги з урахуванням того, що станом на момент вирішення спору договір постачання товару № ДН/2-13 від 01.01.2009 не визнаний недійсним, дійсність вказаного Договору не є предметом спору по справі № 5020-11/028, крім того, умови зазначеного Договору виконувались сторонами, про що свідчить витратна накладна № 35546 від 16.04.2009, підписана уповноваженим представником відповідача та скріплена печаткою останнього.

За таких обставин, перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Еллада-Дринк” (99000, м.Севастополь, вул.Надії Крайової, 15, код ЄДРПОУ 30195093, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція” (49083, м.Дніпропетровськ, пр. Газети „Правда”, 65/244, код ЄДРПОУ 35340990, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в особі Філії „Карат” Товариства з обмеженою відповідальністю „Алкогольна традиція” (49089, м.Дніпропетровськ, вул.Маршала Малиновського, 14-А; 49050, м.Дніпропетровськ, вул.Г.Пушкіна, 1, оф.38, код ЄДРПОУ 35394894, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 50171,42 грн., пеню у розмірі 5331,23 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 555,03 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 24.03.2010