Рішення № 8575172, 18.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18.03.2010 справа № 5020-11/084 За позовом:          Відкритого акціонерного товариства “Кримська страхова компанія”

          (99011, м. Севастополь, вул. Бутакова, 4)

до:           Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченка, 2)

про           стягнення шкоди в порядку регресу в сумі 24635,00 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Шостак І.Г., довіреність б/н від 12.03.2009, ВАТ "Кримська страхова компанія ";

відповідача - Шевченко Д.В., довіреність №04-юр від 04.01.2010, КП "Севтеплоенерго" СМР;

відповідача - Дорожко О.Л., довіреність № 01-юр від 04.01.2010, КП "Севтеплоенерго" СМР.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Кримська страхова компанія” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі - відповідач) про стягнення шкоди у порядку регресу в сумі 24635,00 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-11/084.

Ухвалою від 20.08.2009 судом призначена судова експертиза по справі, проведення якої доручене Севастопольському відділенню Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.

08.02.2010 справу повернено з Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, з висновком судової експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні надали відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнали у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і

обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до акту від 13.01.2009, складеного працівниками Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №3, 12.01.2009 відбулося затоплення квартири, розташованої за адресою: м.Севастополь, вул.Леніна, буд.13, кв.3, з вище розташованої квартири, яка, у свою чергу, була затоплена із-за розриву трубопроводу системи центрального опалення на горищі вказаного будинку.

Судом встановлено, що квартира №3 у будинку №13 по вул.Леніна у місті Севастополі була застрахована у відкритому акціонерному товаристві “Кримська страхова компанія” згідно з договором добровільного страхування майна, добровільного страхування від огневих ризиків та ризиків стихійних явищ та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 5508 від 24.10.2008 (а.с. 11).

На підставі викладеного позивачем здійснений акт огляду пошкодженого майна від 13.01.2009 (а.с. 14) та складений зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с. 15-16), відповідно до якого розмір спричиненої шкоди склав 24685,00 грн.

Відповідно до страхового акту № 141 від 19.03.2009 страхувальнику (фізичній особі Більдер І.А.) сплачено страхове відшкодування у розмірі 24685,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 267 від 20.03.2009 (а.с. 9).

У зв’язку з тим, що, за твердженням позивача, причиною затоплення квартири №3 у будинку №13 по вул.Леніна у місті Севастополі став розрив трубопроводу системи центрального опалення на горищі вказаного будинку, при цьому зазначений трубопровід знаходиться в управлінні та обслуговуванні відповідача, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача шкоди у порядку регресу у розмірі 24635,00 грн.

Таким чином, предметом спору у даній справі є наявність або відсутність у позивача права вимагати у відповідача в порядку регресу відшкодування грошової суми, виплаченої ним третій особі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, встановлено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша).

При цьому суд вважає, що для правильного вирішення спору слід визначити зміст такого поняття, як регрес.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.

При цьому слід зазначити, що вимоги за основним зобов'язанням і регресним зобов'язанням можуть бути різними, хоча нерідко і збігаються. Регресні вимоги завжди є зворотним стягненням виплаченого, тоді як основне зобов'язання за змістом, у переважній більшості випадків, пов'язане з виплатою боргу, стягненням санкцій, шкоди тощо.

Судом встановлено, що підставою виплати позивачем страхового відшкодування є страховий випадок, тобто затоплення квартири, розташованої за адресою: м.Севастополь, вул.Леніна, буд.13, кв.3, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Право позивача вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, як зазначено вище, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України „Про страхування”, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд вважає за необхідне зазначити, що норма Закону України „Про страхування” є спеціальною по відношенню до норм Цивільного кодексу України, які в даному випадку є загальними нормами. Отже, розмір вимоги, що переходить до страховика, дорівнює відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” фактичним затратам, тобто виплаченому страховому відшкодуванню.

При цьому, правильність обчислення суми страхового відшкодування підтверджена наявним в матеріалах справи висновком судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 109-122), а фактичний розмір виплати, який не перевищує страхової суми, визначеної пунктом 3.1 договору добровільного страхування майна № 5508 від 24.10.2008 - страховим актом № 141 від 19.03.2009 та видатковим касовим ордером № 267 від 20.03.2009.

Необхідними умовами наявності у страховика права вимоги є вина особи, яка спричинила збитки, тобто відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну винною особою.

Факт того, що внутрішньобудинкові мережі центрального опалення, розташовані за адресою: м.Севастополь, вул.Леніна, 3, знаходяться на балансі відповідача, підтверджується довідкою відповідача № 2812 від 17.08.2009 (а.с. 68), листом Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17” № 746 від 14.08.2009 (а.с. 86), а також наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 502 від 08.06.2007 (а.с. 87).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факт розриву тручи центрального палення у відповідному будинку та факт належності вказаної труби комунальному підприємству „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради.

Крім того, з пояснень експерта Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса Наместнікова Р.І., який проводив судову будівельно-технічну експертизу по справі (а.с. 133-134), вбачається, що між розривом 12.01.2001 трубопроводу системи центрального опалення на горищі будинку № 13 по вул.Леніна у м.Севастополі та затоплення водою квартири № 3 в будинку № 13 по вул.Леніна у м.Севастополі існує причинно-наслідковий зв’язок.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченка, 2, код ЄДРПОУ 03358357, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кримська страхова компанія” (99011, м. Севастополь, вул. Бутакова, 4, код ЄДРОПУ 20693867, відомості про рахунки в установах банків відсутні) матеріальну шкоду у розмірі 24635,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 246,35 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 22.03.2010.