Рішення № 8574314, 01.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2010 р.Справа № 12/200 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 12/200

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура", від імені якої діє Донецька філія, м. Вишгород Київської області

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн", м. Київ

до відповідача 2: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 10 036,67 грн.,

представники сторін:

від позивача - Сивець Я.В., довіреність № 06/12/09-01Ю від 06.12.09р.

від відповідача 1 - участі не брав;

від відповідача 2 - участі не брав

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мануфактура", від імені якої діє Донецька філія звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" коштів в сумі 500,00 грн. та про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 316 від 01.09.08 р. в сумі 9536,67 грн., з яких: сума основного боргу - 4979,58 грн.; втрати від інфляції в сумі 478,04 грн.; пеня в сумі 344,36 грн.; 25% від суми заборгованості, що складає 1244,90 грн.; штраф у розмірі 50% від загальної суми заборгованості в сумі 2489,79 грн.

24.11.2009 року позивачем у даній справі подано уточнення до позовної заяви, в якій позивач відмовився від позовних вимог до відповідача 1 - ТОВ "Нью текстиль лайн", в повному обсязі, виклавши вимоги наступним чином:

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Мануфактура", від імені якої діє Донецька філія заборгованість за договором № 316 від 01.09.08 р. в сумі 9536,67 грн., яка складається з: суми основного боргу - 4979,58 грн.; втрати від інфляції в сумі 478,04 грн.; пеня в сумі 344,36 грн.; 25% від суми заборгованості, що складає 1244,90 грн.; штраф у розмірі 50% від загальної суми заборгованості в сумі 2489,79 грн.

В судовому засідання 01.03.2010 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Про час і місце проведення судового засідання відповідачі 1, 2 повідомлені за юридичними адресами, які вказано позивачем в позовній заяві та зазначено у витязі з ЄДР.

Відповідачі 1, 2 відзивів на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документи не подали. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечили.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Мануфактура", від імені якої діє Донецька філія та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 316 від 01.09.2008 року, за умовами якого позивач (продавець) зобовязався передати у власність відповідачу 2 (покупець) товар у відповідному асортименті, якості та за цінами, визначеними Сторонами в Замовлені, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах визначених цим Договором.

У розділі 3 Договору сторони узгодили, що сума Договору складає без ПДВ - 41.666 грн. 66 коп., 8.333 грн. 33 коп. сума ПДВ. Товар оплачується Покупцем протягом 14 днів з моменту поставки товару. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає сплаті, списується з банківського рахунку Покупця на рахунок Продавця.

Позивач виконав взяті на себе за Договором зобов'язання і передав відповідачу 2 товар на загальну суму 4979,58 грн., що підтверджено видатковою накладною № ДН-0109-29 від 01.09.2008 року.

Покупець (відповідач 2) в свою чергу не виконав своїх договірних зобов'язань в частині оплати прийнятого товару та не розрахувався з позивачем взагалі.

Між позивачем та відповідачем 2 було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2008 року на суму 4979,58 грн.

Для забезпечення належного виконання Договору купівлі-продажу № 316 між позивачем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" - поручитель (відповідач 1) було укладено договір поруки № 03/03/09-01Ю від 03.03.2009 року.

За умовами договору поруки Поручитель (відповідач 1) зобов'язується відповідати перед кредитором (позивачем) в розмірі 500,00 грн. за несвоєчасне виконання всіх зобов'язань фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач 2), що виникли з Договору № 316 від 01.09.2008 року, який був укладений між кредитором (позивачем) та боржником (відповідачем 2).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобовязується передати майно / товар/ у власність, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення передбачено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що 01.09.2008 року позивачем було передано відповідачу 2 товар на загальну суму 4979,58 грн., що підтверджується видатковою накладною № ДН-0109-29 від 01.09.2008 року.

В порушення п. 3.2 Договору купівлі-продажу відповідачем 2 не було здійснено оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 днів з моменту поставки товару.

З метою врегулювання спору позивач звернувся до відповідача 2 з письмовою претензією № 24/12/08-01Ю від 25.11.2008 року, відповіді на яку не отримав.

Доказів сплати боргу відповідачем 2 суду не подано.

Отже позовні вимоги про стягнення 4979,58 грн. боргу з відповідача 2 є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Пунктом 8.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару відповідач 2 має сплатити позивачу пеню в розмірі 10% від вартості поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми , за кожний день такого прострочення.

На підставі вказаного пункту договору позивач просить суд стягнути з відповідача 2 пеню за період з 15.09.2008 року по 26.06.2009 року в сумі 344,36 грн.

Відповідно до ст.ст 611, 612 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є неустойка, а боржник вважається таким , що прострочив, якщо він, зокрема не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов1язання мало бути виконано.

На підставі вказаного, господарський суд частково задовольняє вимогу позивача в частині стягнення з відповідача 2 пені за період з 16.09.2008 року по 16.03.2009 року на суму 246,93 грн., відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені з відповідача-2 господарський суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 збитки від інфляції в сумі 478,04 грн. за період з вересня 2008 року по травень 2009 року та 25 % від загальної суми заборгованості, що складає 1244,90 грн. відповідно до п. 8.4 Договору.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 478,04 грн. та 25 % від загальної суми заборгованості, що складає 1244,90 грн.

Окрім того, позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 штрафу у розмірі 50% від загальної суми заборгованості (згідно п. 8.2 Договору) на суму 2489,79 грн.

Дійсно, за умовами п. 8.2 Договору № 316 сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем п.п. 3.2., 11.1. Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 50% від загальної суми заборгованості.

За розрахунком позивача сума штрафу, яка підлягає до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, становить 2489,79 грн.

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штраф стягується за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг). За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня.

При цьому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 одночасно штрафу та пені є неправомірними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Оскільки стягнення штрафу та пені унормовано однією нормою Цивільного кодексу України - статтею 549, то у такому випадку до відповідача 2 буде застосовано подвійну відповідальність за одне і те саме правопорушення - прострочення оплати за отриманий товар по договору, що є недопустимим та суперечить конституційним засадам, зокрема, статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин позовна вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура", від імені якої діє Донецька філія про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення умов договору в сумі 2489,79 грн. є безпідставною, законодавчо необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Заявою № 23/11/09-01Ю від 23.11.2009 року позивач відмовився від позовних вимог до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" в частині стягнення боргу на суму 500,00 грн.

Згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

В силу пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи, що заява позивача про відмову від позову не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає відмову позивача від позовних вимог про стягнення 500,00 грн. з відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" і припиняє провадження у частині стягнення з відповідача 1 боргу у сумі 500,00 грн. на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача 2 - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги відносно відповідача-2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса 28000, АДРЕСА_1, ідентифікацій код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" від імені якого діє Донецька філія, що знаходиться за адресою: 07300, Київська область, м.Вишгород, вул.Шолуденка,1, ідентифікаційний номер 31513808, р/р № 26003301014027 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767 основний борг в сумі 4 979,58 грн., втрати від інфляції в сумі 478,04 грн., пеню в сумі 246,93 грн., проценти у розмірі 25 від суми заборгованості в сумі 1 244,90 грн., державне мито в сумі 67,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 217,35 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відносно відповідача-2 відмовити.

Прийняти відмову позивача від позовних вимог відносно відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" про стягнення 500 грн. та припинити провадження у справі в цій частині.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

повний текст рішення

підписано 03.03.2010р.