Рішення № 8574040, 11.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" березня 2010 р. Справа № 19/333-09          

За позовом Приватного підприємства «Новофарм», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки;

про стягнення 312262,84 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Баздріна О.Ю. (довіреність № 41д від 11.02.2010 р.);

від відповідача –не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Новофарм»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі –відповідач) про стягнення 312262,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу № 116310 від 01.01.2008 р. не розрахувався у визначений строк за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 299330,12 грн., на яку нараховані пеня в сумі 11511 грн. та 3% річних у сумі 1421,72 грн. за час прострочення платежу.

Ухвалою від 20.11.2009 р. суд порушив провадження у справі № 19/333-09 та призначив її розгляд на 07.12.2009 р.

Присутній у судовому засіданні 07.12.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав витребувані судом документи та уточнений розрахунок суми позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 20.11.2009 р. відповідач документи не подав. Проте, через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити свого повноважного представника в засідання суду, який знаходиться на лікарняному.

Ухвалою від 07.12.2009 р. суд відклав розгляд справи на 17.12.2009 р.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 17.12.2009 р., не з’явились, витребувані судом не подали, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.01.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2010 р. подав уточнену позовну заяву, у зв’язку з перерахунками заборгованості та штрафних санкцій. Оскільки при повторному зверненні до суду, у розрахунку позовних вимог не були враховані деякі оплати здійснені відповідачем за одержаний товар, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу у сумі 219313,22 грн., пеню за прострочку платежу в сумі 6598,1 грн. та 3% річних –918,22 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості, але письмовий відзив на позовну заяву та документи в підтвердження своїх заперечень не надав.

Крім того, сторони звернулись до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 26.01.2010 р. суд відклав розгляд справи на 15.02.2010 р., при цьому зобов’язавши сторони провести звірку взаєморозрахунків, про що скласти відповідний акт звірки, який надати суду.

Ухвалою від 15.02.2010 р. суд відклав розгляд справи на 01.03.2010 р., у зв’язку з невиконанням сторонами вимог суду, викладених в ухвалі від 26.01.2010 р. та неподанням витребуваних документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 11.03.2010 р.

09.03.2010 р. через загальний відділ господарського суду відповідач подав додаткові документи, зокрема докази часткової оплати суми боргу, та клопотання про зупинення провадження у справі № 19/333-09 до набрання законної сили рішенням у справі № 18/20 пд за позовом ТОВ «Артур-К»до ПП «Новофарм»про визнання договору № 116310 від 01.01.2008 р. недійсним.

Присутній у судовому засіданні 11.03.2010 р. представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує вирішення спору по суті.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відмовив в його задоволенні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний відповідачем договір було ним схвалено, про що свідчить факт прийняття товару на підставі договору № 116310 від 01.01.2008 р. та проведення платежів у відповідності з банківськими виписками за цим договором. Отже, фактично дії відповідача направлені на затягування розгляду справи та вирішення спору по суті, що суперечить ч. 3 ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством «Новофарм»(за договором – продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(за договором –покупець) 01.01.2008 р. було укладено Договір № 116310 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов’язується передати товару для продажу, покупець зобов’язується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід’ємною частиною договору (п. 1.1). Загальна вартість товару, що передається, вказується в накладній (п. 2.3.). Покупець має право повернути продавцю не реалізовану частину товару (п. 5.5).

Додатковою угодою № 1 від 05.01.2009 р. до договору № 116310 від 01.01.2008 р. сторонами було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2010 р.

Станом на день розгляду справи відповідач не розрахувався за одержаний на підставі видаткових накладних № 2148 від 27.03.2009 р., № 2147 від 27.03.2009 р., № 2176 від 30.03.2009 р., № 2210 від 30.03.2009 р., № 2471 від 09.04.2009 р., № 2472 від 09.04.2009 р., № 2474 від 09.04.2009 р., № 2473 від 09.04.2009 р., № 2534 від 13.04.2009 р., № 2821 від 24.04.2009 р., № 2822 від 24.04.2009 р., № 3115 від 12.05.2009 р., № 3116 від 12.05.2009 р., № 3117 від 12.05.2009 р., № 3431 від 21.05.2009 р., № 3432 від 21.05.2009 р., № 3771 від 05.06.2009 р., № 3772 від 05.06.2009 р. № 3773 від 05.06.2009 р., № 3795 від 09.06.2009 р. товар на загальну суму 219313,22 грн. Факт отримання товарів відповідачем за вказаними видатковими накладними також підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до розділу 4 договору, покупець зобов’язаний до 8 числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів, з яких вбачається виконання їм свого обов’язку щодо надання позивачу письмової інформації у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки, а також доказів повернення нереалізованого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17.07.2009 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 290 з вимогою сплатити заборгованість, зокрема за видатковими накладними № 2148 від 27.03.2009 р., № 2147 від 27.03.2009 р., № 2176 від 30.03.2009 р., № 2210 від 30.03.2009 р., № 2471 від 09.04.2009 р., № 2472 від 09.04.2009 р., № 2474 від 09.04.2009 р., № 2473 від 09.04.2009 р., № 2534 від 13.04.2009 р., № 2821 від 24.04.2009 р., № 2822 від 24.04.2009 р., № 3115 від 12.05.2009 р., № 3116 від 12.05.2009 р., № 3117 від 12.05.2009 р., № 3431 від 21.05.2009 р., № 3432 від 21.05.2009 р., з урахуванням пені та 3% річних, що в загальній сумі складало 262121,89 грн. Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар на підставі видаткових накладних № 3771 від 05.06.2009 р., № 3772 від 05.06.2009 р. № 3773 від 05.06.2009 р., № 3795 від 09.06.2009 р. позивач також мав звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

На день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості в сумі 219313,22 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 6.3. договору, у випадку, якщо покупець не розраховується за товар у строки, обумовлені договором, він зобов’язаний сплатити покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи приписи ч. 3 ст. 549 ЦК України, сторонами у Договорі купівлі-продажу № 116310 від 01.01.2008 р. фактично визначено штрафні санкції у вигляді пені

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3650,36 грн., яка нарахована на суму заборгованості, що виникла за видатковими накладними № 2148 від 27.03.2009 р., № 2147 від 27.03.2009 р., № 2176 від 30.03.2009 р., № 2210 від 30.03.2009 р., № 2471 від 09.04.2009 р., № 2472 від 09.04.2009 р., № 2474 від 09.04.2009 р., № 2473 від 09.04.2009 р., № 2534 від 13.04.2009 р., № 2821 від 24.04.2009 р., № 2822 від 24.04.2009 р., № 3115 від 12.05.2009 р., № 3116 від 12.05.2009 р., № 3117 від 12.05.2009 р., № 3431 від 21.05.2009 р., № 3432 від 21.05.2009 р. та за період з 24.07.2009 р. (дата, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України) по 28.08.2009 р. (дата, по яку здійснювались розрахунки позивача). Тобто за видатковими накладними, на підставі яких позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити одержаний товар та за якими виникло прострочення платежу, оскільки умовами Договору купівлі-продажу № 116310 від 01.01.2008 р. не визначено чіткого строку оплати товару.

Такими чином, судом здійснено нарахування пені наступним чином:

1) 173826,49 грн. (заборгованість за вищевказаними накладними) х 19 днів прострочки (з 24.07.2009 р. по 11.08.2009 р.) х 22% (облікова ставка НБУ 11% х 2): 100 : 365 = 1990,67 грн.;

2) 173826,49 грн. х 17 днів прострочки (з 12.08.2009 р. по 28.08.2009 р.) х 20,5% (облікова ставка НБУ 10,25% х 2) : 100 : 365 = 1659,69 грн.;

3) 1990,67 грн. + 1659,69 грн. = 3650,36 грн.

При цьому, вимоги в частині нарахування пені на суму заборгованості за товар, одержаний на підставі видаткових накладних № 3771 від 05.06.2009 р., № 3772 від 05.06.2009 р. № 3773 від 05.06.2009 р., № 3795 від 09.06.2009 р., задоволенню не підлягають, так як позивач звернувся з вимогою оплатити товар за вказаними видатковим накладними шляхом вчинення прямого позову до суду, що виключає існування прострочення платежу, за яке нараховується пеня.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, позовні вимоги в цій частині також задовольняє частково в сумі 514,34 грн. за наступним розрахунком:

173826,49 грн. (прострочена заборгованість за накладними, на підставі яких позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити одержаний товар та за якими виникло прострочення платежу) х 36 днів (з 24.07.2009 р. (дата, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України) по 28.08.2009 р. (дата, по яку здійснювались розрахунки позивача) х 3% : 100 : 365 = 514,34 грн.

Отже, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(08130, Київська область, с. Чайки, вул. В. Чайки, 4; код 21643699) на користь Приватного підприємства «Новофарм»(91007, м. Луганськ, вул. Лутугінская, 1 Ч; код 32279614) 219313 (двісті дев’ятнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 22 коп. – боргу, 3650 (три тисячі шістсот п’ятдесят) грн. 36 коп. –пені, 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 34 коп. –3% річних, 2234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 78 коп. державного мита та 168 (сто шістдесят вісім) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано