Рішення № 8574026, 11.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" березня 2010 р. Справа № 19/014-10          

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«Дока Україна Т.О.В.», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна сервіс», с.Мартусівка;

про стягнення 500051,52 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача –Гринюк О.М. (довіреність № 002 від 11.01.2010 р.);

від відповідача – не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна сервіс»(далі –відповідач) про стягнення 500051,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 7.82 Т купівлі-продажу від 27.09.2007 р. не розрахувався у визначений строк за одержаний товар у сумі 325361 грн., в зв’язку з чим нараховані пеня –34087,74 грн., інфляційні втрати –119181,73 грн. та 3 % річних –21421,05 грн. за час прострочення платежу.

Ухвалою від 05.02.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/014-10 та призначив її розгляд на 01.03.2010 р.

Ухвалою від 01.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 11.03.2010 р., у зв’язку з неявкою представників відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 11.03.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в засідання суду вдруге не з’явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 05.02.2010 р. та ухвалу від 01.03.2010 р. не виконав, про причини неявки господарський суд не повідомив, проте відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»(за договором –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікна Сервіс»(за договором –покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 7.82Т.

У відповідності з умовами договору, продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу товар, найменування, ціна та кількість якого, визначені в Специфікації до договору (Додаток №1), а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти зазначений товар та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк.

Згідно п. 3.1. договору, загальна вартість товару, що передається у власність покупця складає 375361,00 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що документом, який засвідчує факт та обсяг передачі майна покупцю є відповідна накладна та/або акт прийому-передачі.

На виконання умов договору, позивач за видатковою накладною № ДК-0000194 від 28.09.2007 р. відпустив відповідачеві елементи опалубки, згідно Специфікації до договору, на загальну суму 375361,00 грн. Факт одержання товару відповідачем також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНФ № 875613 від 28.09.2007р.

Відповідно до розділу 3 договору, оплата за товар здійснюється відповідачем у наступному порядку: сума в розмірі 187680 грн. сплачується відповідачем шляхом безготівкового її перерахування на поточний рахунок позивача до 30 жовтня 2007 року; останній платіж в розмірі 187680 грн. відповідач зобов'язаний сплатити до 30 листопада 2007 року.

Таким чином, відповідач повинен був повністю розрахуватися за переданий йому за договором товар до 30 листопада 2007 року. Однак, відповідач зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу лише 50000 грн., що підтверджується банківськими виписками доданими до позовної заяви.

Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за одержаний товар становить 325361,00 грн., яка до теперішнього часу залишається не сплаченою.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.7.3. договору, за прострочення терміну проведення платежів, передбаченого частиною 3 договору, продавець має право нарахувати та стягнути з покупця пеню від загальної вартості товару (п. 3.1. договору) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той час за кожен день прострочення. Нарахування пені не звільняє покупця від відповідальності, передбаченою ст. 625 Цивільного кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 34087,74 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних, задовольняє їх за розрахунками наданими позивачем до позовної заяви, розмір яких відповідно складає 119181,73 грн. –інфляційні та 21421,05 грн. –річні.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна сервіс»(08343, Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 60; код ЄДРПОУ 32340370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 20-а; код ЄДРПОУ 30530955) 325361 (триста двадцять п’ять тисяч триста шістдесят одну) грн. –основного боргу, 34087 (тридцять чотири тисячі вісімдесят сім) грн. 74 коп. –пені, 119181 (сто дев’ятнадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 73 коп. –інфляційні, 21421 (двадцять одну тисячу чотириста двадцять одну) грн. 05 коп. –річні, 5000 (п’ять тисяч) грн. 52 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано