Рішення № 8573267, 02.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" лютого 2010 р. Справа № 10/366-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/366-09

за позовом Білоцерківського національного аграрного університету,

м. Біла Церква

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Біла Церква

про стягнення 29807,37 грн.

Представники:

від позивача: Ваврінчук С.Г. доручення № 01-12/1204 від 28.12.2009 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Білоцерківський національний аграрний університет (далі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення з останнього 29807,37 грн., з яких 19902,00 грн. заборгованості, яка утворилась у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі продажу, укладеного між сторонами 11.07.2007 р., та з огляду на наявність якої позивачем нараховано 8299,04 грн. інфляційних втрат та 1289,33 грн. 3 % річних, а також позивач просить суд стягнути з відповідача 317,00 грн. судових витрат за звернення позивача до Господарського суду Київської області за невиконання відповідачем Зобовязання про повернення коштів у сумі 19902,00 грн., укладеного між позивачем та відповідачем 14.07.2008 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.12.2009 р. порушено провадження у справі № 10/366-09 та призначено її розгляд на 02.02.2010 р.

В судовому засіданні 02.02.2010 р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач особисто в судове засідання 02.02.2010 р. не зявився, свого представника до суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення ухвали суду від 25.12.2009 р.; вимоги ухвали суду від 25.12.2009 р. не виконав, відзив на позов та інших, витребуваних документів до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2007 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір купівлі продажу, відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити покупцю товар, а саме:будівельні матеріали, а покупець зобовязується прийняти та оплати його на умовах договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що загальна ціна за договором складає 19902,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору, товар повинен бути повністю поставлений покупцю протягом 10 днів з моменту оплати.

Для здійснення оплати вартості товару відповідачем виставлений позивачу рахунок фактура № 248 від 11.07.2007 р. на суму 19902,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивачем перераховано відповідачу, згідно з платіжним дорученням № 1492 від 12.07.2007 р., 19902,00 грн. за будівельні матеріали для поточного ремонту.

Таким чином, позивачем виконані зобовязання за Договором купівлі продажу від 11.07.2007 р. в повному обсязі.

Проте, в порушення умов Договору купівлі продажу від 11.07.2007 р., відповідачем не виконанні зобовязання по поставці позивачу товару в строки, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

15.08.2007 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 08-11/1008, відповідно до якого позивач просить відповідача здійснити поставку будівельних матеріалів, які сплачені позивачем, згідно з платіжним дорученням № 1492 від 12.07.2007 р. або повернути кошти у сумі 19902,00 грн.

14.07.2008 р. між позивачем та відповідачем підписано Зобовязання про повернення коштів у сумі 20219,00 грн., відповідно до яких відповідач бере на себе зобовязання в 3-х місячний термін, до 30 вересня 2008 р., повернути позивачу кошти у сумі 19902,00 грн., а також компенсувати позивачу судові витрати у сумі 317,00 грн. за звернення до Господарського суду Київської області.

Проте, в порушення взятих на себе зобовязань, згідно умов Договору від 11.07.2007 р. та Зобовязань про повернення коштів від 14.07.2008 р., відповідачем не здійснено повернення коштів в строки, передбачені зобовязаннями.

12.10.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-12/917 на суму 29807,37 грн., з яких 19902,00 грн. заборгованості, 8299,04 грн. інфляційних втрат та 1289,33 грн. 3 % річних (отримання якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення) з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача зазначену суму.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, повернення коштів, з урахуванням нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки на виконання умов Договору від 11.07.2007 р. позивачем перераховано відповідачу 19902,00 грн., проте у строки, передбачені договором, відповідачем не виконано зобовязань щодо поставки товару, а також не повернуто кошти в строк, передбачений Зобовязаннями від 14.07.2008 р., вимога позивача про стягнення з відповідача 19902,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційних втрат у сумі 8299,04 грн. та 3 % річних у сумі 1289,33, які нараховані за період з 01.08.2007 р. по 01.10.2009 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та міститься в матеріалах справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 317,00 грн. судових витрат сплачених за подачу іншого позову, з яких 199,02 грн. державного мита, перерахованих за платіжним дорученням № 2297 від 24.10.2007 р. та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, перерахованих за платіжним дорученням № 2298 від 24.10.2007 р.

Проте, дослідивши зазначену вимогу позивача, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судові витрати розподіляються судом після вирішення справи по суті.

Кошти, які були сплачені позивачем за платіжними дорученням № 2297 від 24.10.2007 р., № 2298 від 24.10.2007 р., за своєю правовою природою є судовими витратами, визначеними ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, позивач не позбавлений права звернення до суду у порядку, визначеному «Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита», для повернення з державного бюджету сум державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, які були сплачені останнім за подачу іншого позову.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 625, 626, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Білоцерківського національного аграрного університету (09117, Київськ область, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1; код ЄДРПОУ 00493712) 19902 (девятнадцять тисяч девятсот дві) грн. 00 коп. заборгованості, 8299 (вісім тисяч двісті девяносто девять) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 1289 (одна тисяча двісті вісімдесят девять) грн. 33 коп. 3 % річних, а також судові витрати: 294 (двісті девяносто чотири) грн. 90 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 49 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі 15.02.2010 р.