Ухвала суду № 85732390, 07.10.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.10.2019

Справа № 334/6514/19

Провадження № 2/334/3228/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Гнатюк О.М. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «УкрСиббанк», про поділ майна подружжя.

04 жовтня 2019 року представник позивачки ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: житловий будинок (літ. З, З’ інв. № 0339), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ж, який належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за № 1636; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу; та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,824 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

На обґрунтування своїх вимог представник заявниці вказує, що під час підготовки позову до суду позивачка дізналась, що між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики у 2013 році, згідно якого відповідач отримав у борг 4399198,00 грн.

В подальшому ОСОБА_3 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики в розмірі 4399198,00 грн. основного боргу, 1299089,14 грн. процентів за користування позикою, а також 333384,22 грн. втрат від інфляції та 93112,96 грн. 3% річних за порушення зобов`язання, а всього 6124784,32 грн., посилаючись на невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було відкрито провадження по справі № 337/5756/18 за позовом ОСОБА_3 , та на підставі ухвали суду від 03.01.2019 року було накладено арешт на все майно відповідача, в тому числі на спільне майно подружжя. Крім того, Хортицьким відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було накладено арешт на все майно відповідача, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 58010530, виданої 09.01.2019 Хортицьким ВДВС м. Запоріжжя.

Таким чином, у позивачки є підстави вважати, що спільне майно може бути реалізовано з метою виконання іншого рішення про стягнення з відповідача заборгованості, що буде порушувати її права і ускладнить виконання рішення суду, а отже існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У відповідності з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а також надати суду докази на підтвердження того, що майно, на яке слід накласти арешт з метою забезпечення позовних вимог, належить боржнику.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 176699962 від 07 серпня 2019 року підтверджується право приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. З, З’ інв. №0339, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ж, на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С., реєстровий № 1636.

Згідно інформаційної довідки № 176699982 від 07 серпня 2019 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., реєстровий №424.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2019 року у справі № 337/5756/18 підтверджується факт перебування позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в провадженні судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя Салтан Л.Г. На підставі вказаної ухвали накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми заявлених позовних вимог на суму 6124784,32 грн., що належить на праві власності ОСОБА_2 до вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Пунктом 1 вищезазначеної постанови визначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А відповідно до п. 4 вказується, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Так заявниця в своїй заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, квартиру та земельну ділянку, при цьому не надає суду документів, на підтвердження права власності земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,824 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заявлений вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: житловий будинок (літ. З, З’ інв. № 0339), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ж та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, від 19.12.2007 року за реєстровим № 1636; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2003 року за реєстровим № 424 до вирішення спору та ухвалення рішенням судом є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття даного виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього можливого рішення суду у разі відчуження відповідачем вказаного майна на користь третіх осіб.

В той же час суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,824 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки заявницею не доведено факт наявності права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Тому, в цій частині заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Накласти арешт на:

житловий будинок літ. З, З’ інв. №0339, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ж, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С., реєстровий № 1636.

квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В., реєстровий №424.

В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити, через безпідставність.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Гнатюк