Рішення № 8573064, 11.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" березня 2010 р. Справа № 7/269-09

Розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 3 Київської обласної філії

До           Державна податкова інспекція в Яготинському районі

Про стягнення 3642,93 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача: Самокиш Л.В. (довіреність б/н від 28.12.2007року);

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 3 (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №01/04-09/1223 від 13.11.2009року (вх. №6350 від 16.11.2009року) до Державної податкової інспекції в Яготинському районі (далі –відповідач) про стягнення 3642,93грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №70003500 про надання послуг електрозв’язку від 27.06.2006року по оплаті наданих послуг з 01.05.2009року по 01.10.2009року, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість у сумі 3601,54грн. У зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 3601,54грн., пені у розмірі 4,14грн., інфляційні збитки в сумі 25,79грн. та 3% річних в розмірі 11, 46грн., а всього 3642,93грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2009року було порушено провадження у справі № 7/269-09 та призначено її розгляд на 24.12.2009року.

Відповідач в судове засідання 24.12.2009року не з’явився, письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак 18.12.2009року через загальний відділ суду надіслав телеграму, в якій викладене клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.01.2010року.

До господарського суду від позивача надійшло клопотання №01/04-09-1332 від 23.12.2009року, яким позивач у відповідності до ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 4946,22грн. основного боргу, пеню у розмірі 55,69грн., інфляційні збитки в сумі 90,35грн. та 3% річних в розмірі 15,37грн., а всього 5107,63грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

У зв’язку з повторною неявкою представників відповідача у судове засідання 21.01.2010року розгляд справи відкладався на 11.02.2010року.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду Київської області від 22.01.2010року строк вирішення спору у справі №7/269-09 було продовжено на один місяць.

У судове засідання 11.02.2010року представники сторін з’явились, представником відповідача був поданий відзив №193/10/251-010 від 10.02.2010року на позовну заяву, який судом оглянутий та долучений до матеріалів справи. У судовому засіданні 11.02.2010року в порядку вимог ст.77 ГПК України суд оголосив перерву до 02.03.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2010року розгляд справи було відкладено на 11.03.2010року у зв’язку з неявкою у судове засідання представників відповідача.

В судове засідання 11.03.2010року представник відповідача повторно не з’явився. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні у справі докази суд встановив:

27.06.2006року між Київською обласною філією Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»ЦЕЗ №2 (підприємство зв’язку за договором) та Державною податковою інспекцією в Яготинському районі (відповідач у справі, споживач за договором) був укладений договір №70003500 про надання послуг електрозв’язку, відповідно до п. 1 якого підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1. і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п. 3.2.8. договору споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.5.).

Як стверджує позивач, свої обов’язки по наданню телекомунікаційних послуг ВАТ «Укртелеком»виконував належним чином і у відповідності до показників належних технічних засобів виміру, які пройшли державну метрологічну атестацію про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Однак, в порушення умов договору відповідач виконував свої обов’язки неналежним чином, а саме у період з 01.05.2009року по 01.11.2009року надані послуги електрозв’язку не оплачував, а тому за ним утворилась заборгованість у сумі 4946,22грн. Вартість наданих і неоплачених відповідачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків за телекомунікаційні послуги, розмір заборгованості у сумі 4946,22грн. підтверджена також відповідачем у відзиві на позовну заяву №193/10/251-010 від 10.02.2010року.

Судом встановлено, що з боку відповідача повідомлень про порушення зв’язку та заявок про їх усунення на адресу позивача не надходило.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003року №1280 однією із умов надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЕ.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005року, п. 5.1. Правил користування місцевим телефонним зв’язком, затверджених постановою Кабінету міністрів України №385 від 22.04.1997року, п. 3.2.8. договору абонент зобов’язаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.05.2009року по 01.11.2009року у сумі 4946,22грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4946,22грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 5.8. договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню, враховуючи вимоги ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», в розмірі 55,69грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо проведення розрахунку за отримані послуги електрозв’язку позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 15,37грн. та інфляційні збитки у сумі 90,35грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

У поданому відповідачем відзиві №193/10/251-010 від 10.02.2010року на позовну заяву відповідач на підставі ч. 1ст. 233 ГК України («зменшення розміру штрафних санкцій») просив суд відмовити позивачеві в стягненні пені, 3% річних та інфляційних нарахувань у зв’язку з відсутністю фінансування відповідача на сплату комунікаційних послуг. Однак господарський суд Київської області зазначає наступне.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З вищевикладеного вбачається, що зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов’язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Окрім цього, господарський суд звертає увагу відповідача на те, що суд має право зменшувати виключно розмір неустойки (тобто штрафних санкцій), інфляційні нарахування та 3% річних не є господарськими (штрафними) санкціями, а спеціальними правовими наслідками прострочення виконання грошових зобов’язань. Враховуючи той факт, що заявлений розмір пені не є надмірно великим порівняно із збитками кредитора, а відсутність фінансування відповідача на сплату комунікаційних послуг не є винятковими обставинами, то господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня, 3% річних та інфляційних нарахувань у розмірі заявленому позивачем.

За таких обставин позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у сумі 5107,63грн., з яких 4946,22грн. основний борг, 90,35 грн. інфляційні збитки, 15,37грн. 3% річних та 55,69грн. пеня.

У відповідності з ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції в Яготинському районі (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, 106, код ЄДРПОУ 32395853, р/р №61410100004710 в УДК в Київській області, МФО 821018) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 3 Київської обласної філії (07700, Київська область, м. Яготин, вул. незалежності, 56, код ЄДРПОУ 01184901, р/р 26007652116343, Київська регіональна дирекція «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) 4946 (чотири тисячі дев’ятсот сорок шість)грн.22коп. основного боргу, 55 (п’ятдесят п’ять)грн. 69 коп. пені, 90 (дев’яносто) грн. 35 коп. інфляційних збитків, 15(п’ятнадцять)грн. 37коп. –3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн.00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя