Рішення № 8572757, 01.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" березня 2010 р. Справа № 4/313-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерговентиляція”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтопостач”, м. Васильків

про стягнення 25221, 24 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Пономарева К.М. –доручення № 1/01 від 20.01.2010р.

відповідач – не з’явився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерговентиляція” (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтопостач” (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості в розмірі 25221, 24 грн., які складають 22283, 50 грн. основного боргу, 1779 грн. пені, 1158, 74 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2009р. було прийнято справу до свого провадження, розгляд призначено на 21.01.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 28.12.2009р., 21.01.2010р., 01.03.2010р., проте в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі рахунку-фактури № 1681 від 12.01.2009р. отриманого від ТОВ “Нафтопостач” на бензин та дизельне паливо, ТОВ “Енерговентиляція” були перераховані кошти по платіжному дорученню № 10974 від 12.01.2009р., а також отримана видаткова накладна № 14915 від 12.01.2009р. і талони на отримання бензину та дизпалива на суму 35550 грн., про що свідчить платіжне доручення №10974 та банківська виписка по особовому рахунку ТОВ “Енерговентиляція”.

12 травня 2009 року по накладній № 16513 у Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтопостач” було отримано дизпаливо на суму 7996,80 грн., про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки.

10 лютого 2009р. позивачем були повернуті талони на бензин і дизельне паливо по видатковій накладній (повернення) за № 0000001 на суму 30280, 30 грн., яка отримана уповноваженим представником відповідача, про що також свідчить належним чином оформлена довіреність Серії ЯПО № 120333, видана на ім’я Завертайло Марини Юріївни.

У зв’язку з тим, що заборгованість відповідачем погашена не була, позивач направив на адресу відповідача претензію №15/02 від 12.02.2009р. з вимогою погасити заборгованість. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За розрахунком позивача заборгованість за повернуті талони на бензин та станом на день подання позову до суду складає 22283,50 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Частиною 2 ст. 712 ЦКУ встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 22283,50 грн. за не отриманий товар не погашена, відповідачем не спростована, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 22283,50 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 1158,74грн. Даний розрахунок є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено судом, позивачем також заявлена вимога до відповідача про сплату пені в сумі 1779,00 грн.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки зобов’язання між сторонами здійснювались за відсутності письмового договору, а тому сторонами такий вид відповідальності як пеня передбачений не був, а з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 1779,00 грн. пені задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22283,50 грн. боргу, 1158,74 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення пені в розмірі 1779,00 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтопостач” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул.. Володимирська, 57-а, код ЄДРПОУ 30313826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерговентиляція” (02100, м. Київ, бульвар Дарницький, 12, код ЄДРПОУ 19136446) –22283 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят три) грн.. 50 коп. основного боргу, 1158 (одну тисячу сто п’ятдесят вісім) грн.. 74 коп. інфляційних втрат, 234 (двісті тридцять чотири) грн.. 42 коп. державного мита та 219 (двісті дев’ятнадцять) грн.. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1779,00 грн. пені – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 12.03.2010р.