Рішення № 8572756, 01.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" березня 2010 р. Справа № 4/010-10          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластохем Київ",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", м. Біла Церква

про стягнення 344609,14 грн.

за участю представників:

позивача:Бишовець Н.М. –предст., дов. від 01.07.2009р.

відповідача:Зубарєва О.В. –предст., дов. № 2 від 25.12.2009р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластохем Київ" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (далі –відповідач) про стягнення 344609,14 грн., які складаються з 274848 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 2-22/01 від 22.01.2009р., 16042,70 грн. інфляційних втрат, 6660,79 грн. –3% річних, 47057,65 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2010р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.

01.03.2010р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якій останній проти вказаної заборгованості перед позивачем не заперечує та просить відстрочити виконання рішення терміном на 1 місяць.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластохем Київ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 2-22/01, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує сировину та інгредієнти для виробництва гумових виробів, а саме Neoprene GRT M2.

Відповідно до п. 2.1 товар по даному договору постачається партіями в кількості відповідно виставлених продавцем рахунків-фактур, оформлених на основі замовлень покупця.

Відповідно до умов договору, 31 березня 2009р. позивач згідно видаткової накладної № РН-0000007 відвантажив відповідачу Neoprene GRT M2 у кількості 10500,00 кг загальною вартістю 484 848,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.2 договору, товар оплачується на основі рахунку-фактури на протязі 3 календарних днів.

Для оплати отриманого Товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру СФ-0000007 від 31.03.2009 року.

Як вбачається з банківських виписок, відповідачем було сплачено на рахунок позивача 03 квітня 2009 р. - 10 000,00 грн.; 24 квітня 2009 р. - 50 000,00 грн.; 22 вересня 2009 р. - 100 000,00 грн.; 23 вересня 2009 р,- 50 000,00 грн.

Оскільки відповідач повністю не сплатив всю суму заборгованості, позивачем 08.04.2009 р. було направлено лист за № 1-08/04, в якому зазначено, що ТОВ «Інтер -ГТВ»має дебіторську заборгованість перед ТОВ «Пластохем Київ»в розмірі 474848,00 грн. У зв'язку з відсутністю своєчасної оплати за поставлений товар, подальше використання товару, яке знаходиться на відповідальному зберіганні без згоди ТОВ «Пластохем Київ»стає неможливим.

06 травня 2009р. відповідач надіслав на адресу відповідача лист, в якому було запропоновано погашення заборгованості згідно договору № 2-22/01 від 22.01.2009 р. згідно графіку.

Однак, оплата згідно графіка фінансування заборгованості не була здійснена у вказаний термін.

У зв’язку з тим, що заборгованість повністю та у строки встановлені в договорі сплачена не була, позивачем 26 травня 2009 року було вручено відповідачу особисто претензію на суму боргу 424 848,00 грн., про що свідчить відмітка на претензії за вхідним номером 902.

02.10.2009 року позивачем повторно було направлено претензію № 1-02/10, яку відповідач отримав 08.10.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

21.10.2009р. відповідач надіслав відповідь за № 44/2380, в якій погоджується з сумою боргу в розмірі 274 848,00 грн., та зазначає, що причиною затримки оплати заборгованості є порушення розрахунково-фінансової дисципліни партнерів ТОВ «Інтер-ГТВ»за одержану продукцію, які пов'язують несвоєчасну оплату за отриманий товар з впливом світової фінансової кризи.

          Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язання сторона, у тому числі Боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько–господарського характеру на користь іншого суб’єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі Кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 274 848,00 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 47057,65 грн. пені.

Згідно п. 6.1 договору у випадку прострочки платежу вказаного в рахунку-фактурі, отриманої від продавця, відповідно до п. 4.2, 4.3, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно вищезазначених норм законодавства при розрахунку суми пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

За розрахунком позивача, розмір пені становить 47057,65 грн. Даний розрахунок є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 16042,70 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 6660,79 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 6660,79 грн. та 16042,70 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позов визнає у повному обсязі, однак, в порядку ст. 121 ГПК України, просить відстрочити виконання рішення на 1 місяць, обґрунтовуючи свою заяву тим, що зазначена заборгованість утворилась в результаті скорочення купівельної спроможності потенційних покупців продукції відповідача, що призвело до зменшення обсягів виробництва у всіх взаємопов’язаних галузях народного господарства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Враховуючи матеріальний інтерес сторін, їх фінансовий стан, господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України та відстрочити його виконання терміном до 01.04.2010р.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Леваневського, 85, код 31781365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластохем Київ" (03110, м. Київ, вул.. Солом’янська, 5, оф.

1109, код ЄДРПОУ 33749302) 274848 (двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн.. боргу, 47057 (сорок сім тисяч п’ятдесят сім) грн.. 65 коп. пені, 16042 (шістнадцять тисяч сорок дві) грн.. 70 коп. інфляційних втрат, 6660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн.. 79 коп. 3% річних, 3446 (три тисячі чотириста сорок шість) грн.. 09 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення до 01.04.2010р.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання рішення: 12.03.2010р.