Рішення № 8572710, 08.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" грудня 2009 р. Справа № 5/203-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Баядєра», м. Горлівка

до Фізичної особи - підприємця Гаврильченко Тетяни Григорівни, м. Вишгород

про стягнення 32113,39 грн.

за участю представників:

позивача:Ткач І.М. –дов. від 31.07.2009р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства «Баядєра»(далі – позивач) до фізичної особи - підприємця Гаврильченко Тетяни Григорівни (далі –відповідач) про стягнення 32113,39 грн., з яких 22700,53 грн. основного боргу, 3057,84 грн. пені, 1589,02 грн. штрафу, 2198,29 грн. інфляційних втрат та 2567,71 грн. 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача надав суду клопотання від 08.12.2009р., відповідно до якого в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог на заявлену до стягнення суму штрафу та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 22700,53 грн., 3057,84 грн. пені, 2198,29 грн. інфляційних втрат та 2567,71 грн. 20% річних.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 22700,53 грн. основного боргу, 3057,84 грн. пені, 2198,29 грн. інфляційних втрат та 2567,71 грн. 20% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 08.12.2009р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 21.09.2009р. та від 20.10.2009р. в судове засідання двічі не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 17.11.2008р. № 819 (далі – договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов’язався передати у власність відповідача - покупця алкогольні напої (далі –товар), а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору позивач поставляє товар відповідачу на підставі його замовлення. Відповідач має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв’язку (п. 3.4 договору).

Згідно п. 4.1 договору, кількість, асортимент товару визначається відповідачем у замовленні та зазначається позивачем у видатковій накладній на товар.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна на товар зазначається позивачем у видатковій накладній на товар.

У відповідності до п. 6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Датою оплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 6.2 договору).

Строк дії договору 2 роки з дати укладання. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін на тих же умовах (п. 9.6 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу алкогольні напої в асортименті згідно видаткових накладних № 783189 від 25.11.2008р. на суму 6819,68 грн., № 784626 від 28.11.2008р. на суму 8140 грн., № 788914 від 11.12.2008р. на суму 7740,85 грн.

Всього, на підставі зазначених видаткових накладних позивачем передано, а відповідачем прийнято товар визначений договором поставки на загальну суму 22700,53 грн.

Відповідач розрахунок за отриманий товар не здійснив, в зв’язку з чим за ним рахується заявлена до стягнення сума боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, в зв’язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 22700,53 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 22700,35 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та проценти річних, розмірі яких передбачений договором, з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2 договору поставки встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за час прострочення.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 2198,29 грн., 20% річних з простроченої суми складають 2567,71 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 20 процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати отриманого товару, яка за його розрахунком складає 3057,84 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства стягненню підлягає пеня нарахована на прострочену суму боргу за шість місяців з моменту прострочення в розмірі 2709,43 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22700,53 грн. заборгованості, 2567,71 грн. двадцяти процентів річних, 2198,29 грн. інфляційних втрат та 2709,43 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 46, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Гаврильченко Тетяни Григорівни (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 11-А, кв. 149, ідентифікаційний номер 2953502622) на користь Приватного підприємства «Баядєра»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 13491057) 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 53 коп. основного боргу, 2709 (дві тисячі сімсот дев’ять) грн. 43 коп. пені, 2567 (дві тисячі п’ятсот шістдесят сім) грн. 71 коп. 20% річних, 2198 (дві тисячі сто дев’яносто вісім) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 301 (триста одну) грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита та 110 (сто десять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя