Рішення № 8572648, 29.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" жовтня 2009 р. Справа № 9/197-09          

За позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах

держави в особі Кабінету Міністрів України та Відкритого

акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Украгролізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»

Про стягнення 215 913, 00 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від прокуратури Сивець А.М. (посв. № 224 від 30.12.2008р.)

Від позивача 1. Дащенко Т.М. (дов. № 29-32/141 від 11.12.2008 р.)

2. Гребенюк Л.М. (дов. № 14/20-256-09 від 05.03.2009р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»про стягнення боргу на загальну суму 215 913, 00 грн. за договором фінансового лізингу № 10-04-1044 фл., з яких 167570, 20 грн. основного боргу, 16562, 75 грн. пені, 26970, 98 грн. інфляційних втрат та 4809, 08 грн. –3% річних.

Позовну заяву Позивач обґрунтовує тим, що Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», на виконання умов договору, передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»у користування майно на умовах договору лізингу, але Відповідач, станом на день подання позову, за надані послуги не розрахувався.

Ухвалою суду від 17.08.2009р. порушено провадження у справі № 9/197-09 та призначено розгляд справи на 15.09.2009р.

В судове засідання 15.09.2009р. представники Позивача та Відповідача не з’явились, вимоги ухвали суду від 17.08.2009р. не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

В зв’язку з неявкою представників Позивача та Відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 15.09.2009 р. розгляд справи № 9/197-09 був відкладений на 01.10.2009р.

В судове засідання 01.10.2009р. представник Відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.08.2009р. та від 15.09.2009р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представником Позивача надані витребувані ухвалою суду від 17.08.2009р. та від 15.09.2009р. документи.

В зв’язку з неявкою представника Відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 01.10.2009 р. розгляд справи № 9/197-09 був відкладений на 29.10.2009р.

05.10.2009р. через загальний відділ Господарського суду Київської області представником Відповідача було направлено пояснення по суті справи вих. № 11491 від 05.10.2009р., відповідно до якого відповідач суму основного боргу визнає в розмірі 141986, 15 грн., щодо стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних просить суд не нараховувати з посиланням на тяжке фінансове становище, в зв’язку з несприятливими погодними умовами та загибелю урожаю. Крім того, у зазначеній заяві Відповідач просить суд про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік.

17.10.2009р. суддею Сокуренко Л.В. подано заяву до голови Господарського суду Київської області про продовження строку вирішення спору у справі № 9/197-09, у зв’язку із неможливістю вирішити спір у встановлений ч. 3 ст. 69 ГПК України строк.

Ухвалою Голови суду від 17.10.2009р. термін розгляду справи №9/197-09 продовжено на один місяць.

В судове засідання 29.10.2009р. представник Відповідача втрете не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.08.2009р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов.

Оскільки Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, та заслухавши представника Позивача, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»(далі Відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі Позивач) було укладено договір фінансового лізингу № 10-04-1044 фл (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, Позивач (Лізингодавець) надає Відповідачу (Лізингоодержувачу) у виключне платне користування на визначений Договором строк об’єкт лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», за умови сплати Відповідачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.2 вказаного Договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між Сторонами та Постачальником, що укладається у 5 (п’яти) автентичних примірниках і є підставою для передачі Предмета лізингу.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте їм без попередньої домовленості із лізингоодерживачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу майно, а саме: Борона БПД-8.4 у кількості однієї одиниці, що підтверджується актом приймання–передачі сільськогосподарської техніки № 8 від 07.10.2004р.; Трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 у кількості однієї одиниці, що підтверджується актом приймання передачі № 14 від 11.11.2004р.; Трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 у кількості однієї одиниці, що підтверджується актом приймання передачі № 14/1 від 11.11.2004р.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що з моменту одержання Предмету лізингу за користування останнім Відповідач сплачує Лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості Предмету лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг Предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості.

Відповідно до п. 4.2 даного Договору, розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів за користування бороною дисковою БПД-8.4 (додаток 2 договору) встановлені наступні дати сплати: 08.04.2005 р. –8952, 75 грн., 08.10.2005 р. –8711, 25 грн., 08.04.2006 р. –8469, 75 грн., 08.10.2006 р. –7141, 50 грн., 08.04.2007 р. –6900, 00 грн., 08.10.2007 р. –6900, 00 грн., 07.04.2008 р. –6900, 00 грн., 07.10.2008 р. –6900, 00 грн., 08.04.2009 р. –3450, 00 грн.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів за користування двома тракторами колісними (додаток 4 до договору) встановлені наступні дати сплати: 13.05.2005 р. –55779, 53 грн., 12.11.2005 р. –54274, 88 грн., 13.05.2006 р. – 52770, 23 грн., 12.11.2006 р. –44494, 68 грн., 13.05.2007 р. –42990, 00 грн., 12.11.2007 р. –42990, 00 грн., 12.05.2008 р. –42990, 00 грн., 11.11.2008 р. –42990, 00 грн., 13.05.2009 р. –21495, 00 грн.

За наданим позивачем розрахунком встановлено, що по графіку сплати лізингових платежів за користування бороною дисковою БПД-8.4 (додаток 2 договору) відповідач не сплатив останні три платежі, а саме: 07.04.2008 р. –6900, 00 грн., 07.10.2008 р. –6900, 00 грн., 08.04.2009 р. –3450, 00 грн.; за наданим позивачем розрахунком встановлено, що до графіку сплати лізингових платежів за користування двома тракторами колісними (додаток 4 до договору) відповідач частково сплатив платіж від 12.11.2007 р. на суму 144, 80 грн., тобто не сплачено ним залишилось 42845, 20 грн., крім того, відповідачем не сплачено наступні три платежі - 12.05.2008 р. –42990, 00 грн., 11.11.2008 р. –42990, 00 грн., 13.05.2009 р. –21495, 00 грн.

Таким чином, відповідно до п. 4.2 Договору, Додатків № 2 та № 4 (Графік сплати лізингових платежів), Відповідач був зобов’язаний сплатити на рахунок Позивача лізингові платежі за користування технікою на загальну суму 167 570, 20 грн.

За ствердженням Позивача, Відповідач покладені на нього обов’язки щодо сплати лізингових платежів не виконав.

Таким чином, станом на день звернення Позивача до суду заборгованість Відповідача становить 167570, 20 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечень або інших доказів щодо відсутності боргу до суду не надав та не надіслав; з наданого ним відзив існування боргу перед позивачем підтверджено.

Оскільки, позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 167 570, 20 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, то, за таких обставин, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що в разі порушення строків сплати лізингових платежів Відповідач сплачує Позивачу за кожний день прострочення від несплаченої суми пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 16562, 75 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої суми у розмірі 16562, 75 грн., яка судом задоволена.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 4 809, 08 грн. та інфляційних збитків у сумі 26 970, 98 грн., підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, він просить суд не нараховувати пеню, інфляцію та 3% річних.

Зазначене клопотання судом відхилене, як таке, що не передбачено законодавством України та не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання Відповідача від 05.10.2009р.та тривалий строк непогашення зобов’язань, суд відмовляє Відповідачу в задоволенні вимог, щодо відстрочки виконання рішення на один рік, з підстав необґрунтованості та відсутності виняткових умов, які б могли бути підставою для такого відкладення.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 225, 625, 806 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»(09031, Київська область, Сквирський район, с. Пищики, вул. Леніна, 1, ЄДРПОУ 03755058; п/р 260022538 в АППБ «Райффайзен банк «Аваль»м. Київ, МФО 319092) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ЄДРПОУ 30401456; п/р 37121021003701 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172) основний борг в сумі 167 570 (сто шістдесят сім тисяч п’ятсот сімдесят) грн. 20 коп., 4809 (чотири тисячі вісімсот дев’ять) грн. 08 коп. 3% річних, 26970 (двадцять шість тисяч дев’ятсот сімдесят) грн. 98 коп. інфляційних витрат, 16562 (шістнадцять тисяч п’ятсот шістдесят дві) грн.. 75 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»(09031, Київська область, Сквирський район, с. Пищики, вул. Леніна, 1, ЄДРПОУ 03755058; п/р 260022538 в АППБ «Райффайзен банк «Аваль»м. Київ, МФО 319092) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 2 159 (дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять) грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане –06.11.2009 р.

Суддя