Рішення № 8572381, 20.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" серпня 2009 р. Справа № 9/108-09          

За позовом Тетіївського районного споживчого товариства

До Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради

Про скасування рішення № 11 від 17.04.2009 р.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача предст. Ситенок О.Д. (дов. № б/н від 01.12.2008 р.)

Від відповідача сільський голова Колосовський І.М. (рішення № 1 від 07.04.2006 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Тетіївського районного споживчого товариства до Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради про скасування рішення № 11 від 17.04.2009 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Дзвеняцька сільська рада, на думку позивача, прийнятим рішенням № 11 від 17.04.2009 р. «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»вийшла за межі наданої йому компетенції, оскільки зазначеним рішенням скасувала раніше прийняте відповідачем рішення № 4 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», відповідно до якого за Тетіївським районним споживчим товариством було визнано право власності на нежиле приміщення (заготівельний пункт) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 2; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 4; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Тарасівка, вул. Тельмана, 6. Оскільки, зазначеними діями Дзвеняцька сільська рада порушила право власності позивача на вищезазначене майно та порушила вимоги законодавства України, то, враховуючи вищевикладене, позивач просить суд позов задовольнити. До позовної заяви позивачем було додане рішення № 11 від 17.04.2009 р. «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»та рішення № 7 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна».

Ухвалою суду від 11.06.2009 року порушено провадження у справі № 9/108-09 та призначено її до розгляду на 30.06.2009 року.

30.06.2009 р. в судове засідання відповідач подав до суду відзив, в якому просить суд в позові відмовити та рішення № 11 від 17.04.2009 р. залишити в силі з посиланням на те, що у відповідності до рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. № 7 р.п./2009 по справі № 1-9/2009 органи місцевого самоврядування мають право скасовувати свої раніше прийняті рішення та, крім того, на, його думку, позивач безпідставно посилається на порушення з боку виконавчого комітету сільської ради його права власності на об’єкти нерухомого майна, оскільки на момент подання позовної заяви він цього права не набув у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 30.06.2009 р. розгляд справи відкладено на 21.07.2009 р., в зв’язку з необхідністю витребування нових доказів. Ухвалою суду зобов’язано відповідача надати в судове засідання протокол засідання Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області від 17.04.2009 р. (на якому було прийняте рішення № 11 про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»), оригінал рішення № 4 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»та рішення № 7 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», а також копії довідок з Бюро технічної інвентаризації щодо спірних приміщень.

В судовому засіданні 21.07.2009 р. відповідач надав пояснення щодо існування двох рішень Дзвеняцької сільської ради (№ 4 та № 7) від однієї дати –27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», відповідно до якого це одне і те є саме рішення під номером 4/7 та в підтвердження надав завірену копію рішення.

Представник позивача в судовому засіданні звернувся з заявою про забезпечення позову та просить суд зупинити дію рішення Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області № 11 від 17.04.2009 р. та заборонити Дзвеняцькій сільській раді Тетіївського району Київської області, її виконавчим органам та посадовим і службовим особам вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження (укладення договорів оренди, міни, застави, купівлі-продажу, внесення до статутного фонду інших осіб тощо) об’єктів нерухомості, зазначених в рішенні № 11 від 17.04.2009 р.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в судовій справі, а відновлення порушених прав позивача, у разі невжиття таких заходів, буде суттєво утрудненим. Також позивач посилається на те, що оскаржуване рішення № 11 від 17.04.2009 р. прийнято без участі та в порушення прав власника майна, що є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України. З огляду на існування даного рішення існує ймовірність того, що виконавчий комітет Дзвеняцької сільської ради по відношенню до зазначеного в рішеннях майна може вчинити будь-які дії щодо розпорядження майном (укладення договорів оренди, застави, купівлі-продажу тощо).

Заява Тетіївського районного споживчого товариства про забезпечення позову судом розглянута та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Враховуючи те, що позивачем не надані докази з метою доведення суду наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову, то судом зазначена заява залишена без задоволення.

Ухвалою суду від 21.07.2009 р. розгляд справи відкладений на 04.08.2009 р. та зобов’язано позивача надати суду копію рішення (на якому було прийняте відповідне рішення щодо визнання права власності на об’єкти нерухомого майна видане Тетіївському РайСТ) (для залучення до матеріалів справи) та оригінал (для огляду), витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна для встановлення обтяжень на спірне майно, письмове пояснення щодо вчинення дій по оформленню документів на право власності на спірні об’єкти нерухомості; зобов’язано відповідача надати рішення № 4, 4/7 «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»від 27.02.2009 р.; письмове пояснення щодо засідання Дзвеняцької сільської ради, на якому саме було прийнято рішення щодо визнання права власності на об’єкти нерухомості та надати нормативне обґрунтування скасування рішення № 4 від 27.02.2009 р.

З метою з’ясування питання щодо стану спірних об’єктів нерухомості та керуючись вимогами ст. 38 ГПК України, 21.07.2009 р. суд направив запит до Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації та просив надати інформацію про визнання права власності за Тетіївським РайСТ на слідуючі об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на території Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 2; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 4; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Тарасівка, вул. Тельмана, 6.

03.08.2009 р. до Господарського суду Київської області надійшла відповідь Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області № 199 від 29.07.2009 р. та було повідомлено суд, що Дзвеняцька сільська рада надала Тетіївському міжміському бюро технічної інвентаризації рішення виконкому Дзвеняцької сільської ради від 27.02.2009 р. № 4 «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»на нежилі приміщення по вказаним адресам. Після виготовлення технічних паспортів на вказані об’єкти, від Дзвеняцької сільської ради поступило рішення виконкому Дзвеняцької сільської ради від 17.04.2009 р. № 11 «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.».

04.08.2009 р. позивач, на виконання вимог ухвали суду, подав до суду копію заяви № 7 від 12.02.2008 р., у відповідності з якою він звернувся до виконкому Дзвеняцької сільської ради про визнання права власності на об’єкти нерухомості, а також незавірену копію рішення виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради № 7 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»та в судовому засіданні пояснив, що йому було видане рішення № 7, а рішення № 4/7, на яке посилається відповідач, у нього відсутнє.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові пояснення. У письмових поясненнях відповідач вказав, що рішення «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»від 27.02.2009 р. прийняте виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради за № 4/7; 27.02.2009 р. на засіданні виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради було розглянуто заяву Тетіївського районного споживчого товариства про визнання права власності на безхазяйне майно (приміщення двох магазинів та заготпункту). Виконавчий комітет Дзвеняцької сільської ради маючи у своєму розпорядженні довідки Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 12.02.2008 р. та, враховуючи реальний стан даних об’єктів, а також керуючись п.9, 10(б) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»та п. 3.11 та 6.1а «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»прийняв рішення про визнання права власності на вказані об’єкти за Тетіївським районним споживчим товариством. Пізніше, при зверненні до Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації, було з’ясовано, що зазначені об’єкти нерухомості взяті на облік, як безхазяйні в Тетіївському МБТІ 29.12.2007 р., то виконком міг приймати по них рішення тільки до 29.12.2008 р., а за таких обставин, на слідуючому засіданні виконкому –17.04.2009 р., керуючись п. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та п. 1 рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 було прийнято рішення № 11 «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.».

Відповідно до статті 24 ГПК України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Оскільки, судом встановлено, що спірні рішення (№ 4/7, № 7 від 27.02.2009 року, № 11 від 17.04.2009 року) прийняті Виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області, то з метою повного та об’єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення для участі у справі в якості іншого відповідача –Виконавчий комітет Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області.

Ухвалою суду від 04.08.2009 р. розгляд справи відкладений на 20.08.2009 р. о 11:20 год.; залучено до участі у справі іншого відповідача 2 - Виконавчий комітет Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області (09820, с. Дзвеняче, вул. Свердлова, 2); зобов’язано позивача направити копію позовної заяви Виконавчому комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області; докази про направлення позовної заяви надати в судове засідання; копію заяви про звернення до Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області про оформлення права власності на спірні об’єкти нерухомості; зобов’язано відповідача 2 надати в судове засідання відзив на позовну заяву з нормативним обґрунтуванням прийнятих рішень.

В судовому засіданні 20.08.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд Київської області, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

12.02.2008 р. Тетіївське районне споживче товариство звернулось до Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області з заявою № 7 про визнання права власності за ним на слідуючі об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на території Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 2; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 4; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Тарасівка, вул. Тельмана, 6.

Згідно довідок Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 12.02.2008 р. зазначені нежитлові об’єкти зареєстровані –станом на 29.12.2007 р. як безгосподарні.

24.02.2009 р. Виконавчий комітет Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області прийняв рішення № 4/7 «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», відповідно до якого вирішив визнати право власності за Тетіївською РайСТ на слідуючі об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на території Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 2; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. 60-річчя Жовтня, 4; нежиле приміщення (магазин) за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Тарасівка, вул. Тельмана, 6.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено Тетіївському міжміському бюро технічної інвентаризації виготовити технічну документацію на вказані об’єкти нерухомого майна на Тетіївське РайСТ з виготовленням свідоцтва на право власності на нерухоме майно згідно вказаного переліку.

17.04.2009 р. Виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради прийнято рішення № 11 «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.»та вирішено скасувати видане рішення № 4 від 27.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»видане Тетіївському РайСТ та доручити сільському голові вирішити в установленому законом порядку визнання права власності на вказані об’єкти за територіальною громадою села Дзвеняче.

Тобто, Виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради за період з лютого по квітень 2009 року прийнято 2 рішення: № 4/7 «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»та № 11 «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.».

Суд вважає, що рішення, які прийняті Виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»та «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.», прийняті ним з перевищенням повноважень, наданим йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Конституцією України та підлягають скасуванню з наступних підстав:

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 335 ЦК України встановлено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Тобто, виходячи з норм закону право власності на безхазяйні нерухомі речі повинно було набуте за рішенням суду.

Ні позивач, ні відповідач до суду з зазначеного приводу не зверталися, в судові засідання рішення суду щодо визнання права власності на безхазяйне нерухоме майно за ними не надали.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначені повноваження виконавчого комітету ради, а саме:

1) попередньо розглядати проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координувати діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Відповідно до глави 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;

3) сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань;

4) реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів; прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;

5) забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;

6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;

7) організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

8) організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі;

9) встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;

10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;

11) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони;

12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку;

13) надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами;

14) сприяння діяльності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;

2) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства;

3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

4) встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності;

5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;

7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій;

9) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади;

10) облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності;

11) вирішення відповідно до законодавства питань, пов'язаних з наданням Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України службових жилих приміщень, житлової площі та інших об'єктів, житлово-комунальних послуг; здійснення контролю за їх використанням та наданням послуг.

Тобто, як вбачається з наведених у Законі норм, до повноважень Виконавчого комітету не відноситься повноваження вирішувати питання визнання права власності на майно (на безхазяйне майно) за особою, товариством, а лише здійснювати заходи щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що при прийнятті зазначеного рішення він керувався положеннями п. 9, 10(б) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до уваги судом не приймається.

Щодо посилання відповідача на те, що він керувався п. 3.11 та 6.1а «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»при прийнятті рішення № 4/7 від 24.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», то зазначене посилання до уваги судом також не може бути прийнято, виходячи з наступного:

Пунктом 3.11 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі –Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року встановлено, що безхазяйне нерухоме майно береться на облік БТІ за місцезнаходженням нерухомого майна за заявою відповідного органу місцевого самоврядування. При цьому у відповідному розділі Реєстру прав робиться відмітка «безхазяйне». Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна органу місцевого самоврядування видається інформаційна довідка з Реєстру прав на бланку БТІ.

В п. 6.1а Тимчасового положення встановлений перелік осіб та майна, яким у відповідності до Тимчасового положення здійснюється оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування. Серед зазначеного переліку відсутнє посилання на оформлення права власності на об’єкти безхазяйного нерухомого майна.

Тобто, при прийнятті 24.02.2009 р. Виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області рішення № 4/7 «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна», Виконавчий комітет перевищив свої повноваження, в зв’язку з чим зазначене рішення не відповідає Конституції та законам України.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.

Пунктом 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Згідно п. 15 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад та зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад вирішується питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

За приписами частини дев’ятої ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України (у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009зазначено, що закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

Отже, нормами закону встановлено, що в разі виявлення того, що виконавчим комітетом сільської ради прийнято рішення, яке не відповідає Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, то за таких обставин, тільки виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад повинно було вирішено питання скасування акту виконавчого органу ради.

Посилання відповідача на те, що при прийнятті Виконавчим комітетом Дзвеняцької сільської ради рішення № 11 «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.», виконавчий комітет керувався п. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та п. 1 рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 є невірним тлумаченням ним норм закону, а за таких обставин до уваги судом не приймається.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради № 11 від 17.04.2009 р. «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.» прийнято з перевищенням повноважень та є таким, що суперечить Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Пунктом 1, 2 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У п. 8 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»зазначено, що у випадку визнання актів недійсним з моменту його прийняття особи, які на виконання такого акта здійснили певні дії (наприклад, передали майно, перерахували кошти та ін..), вправі звернутись з вимогою про відновлення первісного стану, якщо її не заявлено разом з вимогою про визнання акта недійсним. Проте у разі необхідності захисту порушеного права підприємства чи організації господарський суд не позбавлений права на підставі пункту 1 статті 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення про відновлення первісного стану, хоча б таку вимогу і не було заявлено.

З метою відновлення первісного стану безхазяйного майна, на яке у відповідності до рішення № 4/7 від 24.02.2009 р. Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна»було визнано право власності за Тетіївською РайСТ, Господарський суд Київської області вважає за необхідне самостійно вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене рішення з підстав невідповідності його вимогам законодавства України.

Крім того, при розгляді зазначеної справи, судом було виявлено порушення законності та недоліки в роботі Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області при винесенні ним рішень, за таких обставин, суд вирішив з зазначеного приводу винести окрему ухвалу у відповідності до вимог ст. 90 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 316, 328, 335, 393 ЦК України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати рішення Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області № 4/7 від 24.02.2009 р. «Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна».

3.          Скасувати рішення Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області № 11 від 17.04.2009 р. «Про скасування рішення виконкому № 4 від 27.02.2009 р.».

4.          Стягнути з Виконавчого комітету Дзвеняцької сільської ради Тетіївського району Київської області (09800, Київська область, Тетіївський район, с. Дзвеняче, вул. Свердлова, 2) на користь Тетіївського районного споживчого товариства (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Кірова, 3; код ЄДРПОУ 30024020) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита, 313 (триста тринадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічні послуги.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення підписане 08.09.2009 р.

Суддя