Рішення № 8572275, 18.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" червня 2009 р. Справа № 9/063-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Капітал Інвест»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»

Про стягнення 21525, 35 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача директор Мартишенко С.В. (директор, наказ № 1 від 11.06.2007 р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Капітал Інвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»про стягнення з відповідача помилково перераховані кошти в сумі 197 50,02 грн., інфляційні нарахування в сумі 1580,00грн., 3 % річних в сумі 195,33 грн.

Ухвалою від 03.04.2009 року порушено провадження у справі № 9/063-09 (суддя Є.П. Євграфова) та призначено її до розгляду на 27.04.2009 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв’язку з неявкою представників відповідача по справі.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 21.05.2009 року, у зв’язку з призначенням Указом Президента України від 13.05.2009 року № 319/2009 судді Євграфової Є.П. суддею Київського апеляційного господарського суду, справа № 9/063-09 передана судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою від 26.05.2009 року справа № 9/063-09 прийнята до провадження судді Сокуренко Л.В. та призначена до розгляду на 09.06.2009 року.

Ухвалою від 09.06.2009 року розгляд справи відкладався на 18.06.2009 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача по справі.

У судове засідання 18.06.2009 року відповідач, належним чином повідомлений судом про розгляд справи, своїх повноважних представників не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалами суду документів не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Капітал Інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»укладено усну домовленість про поставку 50 штук дверних блок ДГ 21-9.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»(відповідач) виставив позивачеві рахунок № 0000371 від 14.10.2008 року на суму 19500,00грн. за дверний блок ДГ 21-9 у кількості 50 штук.

Платіжними дорученнями від 14.10.2008 року № 177 (на суму 11700, 00 грн.) та від 06.11.2008 року №196 (на суму 8050, 02 грн.), які містяться в матеріалах справи.

Зазначеними платіжними дорученнями позивач перерахував відповідачеві кошти на загальну суму 19750,02 грн. згідно рахунку № 0000371 від 14.10.2008 року. Призначенням платежу у зазначених платіжних дорученнях є оплата за 50 штук дверних блок ДГ 21-9 згідно рахунку № 0000371 від 14.10.2008 р.

Тобто, фактично між сторонами на підставі ст. ст. 202, 203, 205 Цивільного кодексу України виникли правовідносини купівлі-продажу.

27.11.2008 року платіжним дорученням № 213, яке міститься в матеріалах справи, позивач помилково вдруге оплатив рахунок № 0000371 від 14.10.2008 року та перерахував відповідачеві кошти в сумі 19750,02 грн. В платіжному дорученні від 27.11.2008 року № 213 в призначенні платежу зазначено, що вказані кошти перераховуються в якості оплати за 50 штук дверних блоків ДГ 21-9 згідно рахунку від 14.10.2008 року, в тому числі ПДВ-3291 грн. 67 коп.

Тобто, позивачем двічі оплачено один і той же товар за одним і тим же рахунком відповідача.

За твердженням позивача, останній неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути помилково перераховані кошти в сумі 19750,02 грн.

Однак вказані звернення залишилися без відповіді.

Крім того, 27.01.2009 року позивач рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 19750,02 грн., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Вказану вимогу відповідач отримав 06.02.2009 року, однак відповіді на неї не надав та вказані кошти на рахунок позивача не перерахував.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

В даному випадку між позивачем та відповідачем не виникло бажаного договірного правовідношення та відповідного правового результату.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно (зокрема, грошові кошти) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 підприємства незалежно від форм власності повинні повертати в п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

З врахуванням того, що позивач 27.01.2009 року надіслав відповідачеві вимогу про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 19750,02 грн., докази надсилання якої містяться в матеріалах справи, відповідач повинен був повернути позивачеві безпідставно отримані кошти в строк до 03.02.2009 року включно.

Отже відповідач порушив принципи справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 Цивільного кодексу України) та не вчинив належних і достатніх дій для виконання свого обов’язку по поверненню позивачеві помилково перерахованих коштів в сумі 19750,02 грн. згідно платіжного доручення від 27.11.2008 року № 213, тому відповідач вважається таким, що у встановлений строк та належним чином не виконав свого обов’язку по відношенню до позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення суми помилково перерахованих коштів у розмірі 19750,02 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1580,00 грн. та 3 % річних в сумі 195, 33грн. суд вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Зобов’язання –це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язальні правовідносини мають відносний характер, оскільки праву конкретного кредитора протистоїть обов’язок конкретного боржника.

Крім того, у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, який визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати та підлягає виконанню з настанням цієї події.

Підставами виникнення зобов’язання цивільне право визнає: договори та інші правочини.

Виконання зобов’язань –дії боржника, що випливають із зобов’язань перед кредитором. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є боржником перед позивачем у розумінні норм цивільного права.

Посилання позивача на Указ Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 з приводу стягнення зазначених штрафних санкцій до уваги судом не приймаються, оскільки вказаний Указ Президента України прийнятий з метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання договірних зобов'язань та передбачає застосування штрафних санкцій на фізичних осіб (керівника підприємства і головного бухгалтера) до Державного бюджету України, а не на користь юридичних осіб.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1580,00 грн. та 3 % річних в сумі 195, 33грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»(08063, Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11Д, код ЄДРПОУ 32586994, р/р 26002014037097, в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 32586994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Капітал Інвест»(04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35209440, р/р 26007127986300 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) 19750 (дев’ятнадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 02 коп. –помилково сплачених коштів, 201 ( двісті одна) грн. 86 коп.- витрат по оплаті державного мита, 108 (сто вісім) грн. 26 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення підписане –30.06.2009 р.

Суддя