Постанова № 8571955, 23.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 березня 2010 р. № 5020-5/286 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукова Л.В. - головуючий,

Мирошниченко С.В.,

Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Севастопольстрой",

м. Севастополь

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009р.

у справі №5020-5/286 господарського суд міста Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст", м.Севастополь

доЗакритого акціонерного товариства "Севастопольстрой", м. Севастополь

простягнення заборгованості в сумі 39856,22 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явилися;

відповідача: Решадько І.М. (дов. від 11.02.2010р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 жовтня 2009 року у справі № 5020-5/286 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" задоволені у повному обсязі. З відповідача на користь ТОВ "Сапфір-Траст" стягнуто заборгованість в сумі 39856,22 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 398,56 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009р. апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено, стягнуто з закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" заборгованість в сумі 39856,22 грн., з якої: основний борг в сумі 24642,82 грн., три відсотки річних - 1881,63 грн., індекс інфляції -13331,77 грн., а також стягнуто витрати по сплаті державного мита в сумі 398,56 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,00 грн.

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009р. Закрите акціонерне товариство "Севастопольстрой", м. Севастополь оскаржило її до Вищого господарського суду України. В касаційній скарзі заявник просить, суд скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови порушені норми чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 09 серпня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" (Виконавець) та Будівельним управлінням №44 закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" (Замовник) укладено договір № 48 на здійснення послуг з надання техніки, за умовами пункту 1.1. якого Виконавець надає за заявкою Замовника самохідний на пневмоколісному ході кран КС-4361 А та атестований екіпаж для виконання робіт на будівництві жилого будинку корпусу 5 у мікрорайоні Омега, 2А в місті Севастополі. Замовник проводить розрахунки за надані послуги в сумі та у строки, встановлені дійсним договором.

Згідно відбитку печатки на зазначеному договорі, замовником за ним виступило Будівельне управління №44 закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд".

Пунктом 2.1. зазначеного вище договору визначено, що вартість експлуатації крану 70 (сімдесят) гривень в м/час без обліку вартості палива. За умовами пункту 2.2. до початку експлуатації крану та щомісячно Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця аванс у розмірі 50% вартості щомісячного обсягу робіт, виходячи з ліміту робочого часу 176 годин.

При цьому пунктом 2.3 договору №48 від 09 серпня 2006 року визначено, що остаточний розрахунок Замовник проводить щомісячно на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акту вартості виконаних робіт грошовими коштами шляхом перерахування суми вартості виконаних обсягів робіт (наданих послуг) на розрахунковий рахунок Виконавця. Підставою для оплати є акт вартості виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін та завірений печаткою, складений на підставі змінних рапортів, підписаних представником Замовника.

Згідно з пунктом 4.3. договору № 48 від 09 серпня 2006 року визначено, що при несвоєчасному перерахуванні Замовником коштів за виконані роботи нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Матеріали справи містять акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 31.01.2007 року за січень 2007 року, оплата за які склала 11201,28 грн. Зазначений акт підписано представником позивача як виконавця робіт, а також представником Будівельного управління «Севастопольстрой», як замовника цих робіт.

Також, матеріали справи містять рапорти на виконання монтажних та вантажно-розвантажувальних робіт за січень 2007 року на 160 м/год; за лютий 2007 року на 160 м/год; за березень на 32 м/год.

Крім того, позивачем були виставлені рахунки на оплату наданих ним послуг на загальну суму 24642,82 грн. Надання позивачем послуг на зазначену суму також підтверджується податковими накладними.

Несплата відповідачем зазначеної заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою сплати основного боргу, 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, 15.11.1995 року здійснено державну реєстрацію закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.12.2008 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документів закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой", згідно зі статутом підприємства його найменування як російською, так й українською мовою є "Севастопольстрой".

У відповідності до листа Управління статистики у місті Севастополі Будівельне управління №44 (без права юридичної особи, код 01271379) є філією закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой" (код 1271342).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 48 від 09 серпня 2006 року на момент надання послуг не був розірваний або визнаний недійсним у судовому порядку.

У підтвердження факту надання послуг за договором № 48 від 09.08.2006 року позивачем представлені змінні рапорти за січень 2007 року на 152 м/ч, лютий 2007 року на 160/м/ч, березень 2007 року на 32 м/ч, рахунки на сплату наданих послуг на загальну суму 24 642,82 грн. та податкові накладні № 8 від 31.01.2007 року та № 13 від 28.02.2007 року.

Слід також зазначити, що цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій (дані приписи узгоджуються також із приписами статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України). Такі обов'язки можуть виникати із фактичних дій сторін, зокрема, обов'язок оплати послуг може виникнути у відповідача із дій позивача з надання таких послуг та із їх прийняттям відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, будь-яких зауважень щодо виконання своїх обов'язків за договором позивач не отримував, що підтверджує факт належного виконання ним своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Тобто, нарахування позивачем 1881,63 грн. трьох відсотків річних і 13331,77 грн. індексу інфляції обумовлено вимогами діючого законодавства і обґрунтовано заявлені ним до стягнення.

З огляду на викладене, скаржником не доведено тих обставин, на які він посилається в касаційній скарзі, у зв’язку з чим підстав для скасування зазначеного судового акту не вбачається.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Інші твердження скаржника досліджувались господарським судом апеляційної інстанції і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені Севастопольським апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009р. у справі №5020-5/286 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Севастопольстрой", м.Севастополь залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009р. у справі №5020-5/286 залишити без змін.

Головуючий: Жукова Л.В.

Судді: Мирошниченко С.В.

Кролевець О.А.