Постанова № 8571828, 18.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 березня 2010 р. № 8/47

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Креміньнафтацентр" на постановуКиївського міжобласного

апеляційного господарського суду

від 23.11.2009 р.

у справі№ 8/47

за позовом ЗАТ "Кременчуцьке управління

механізації будівництва"

(надалі –Товариство)

доПП "Креміньнафтацентр"

(надалі –Підприємство)

простягнення 10 293,15 грн. за участю представників: від позивача- Булавін О.В. від відповідача- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

          У березні 2009 р. Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства про стягнення 10000 грн. суми боргу, 293,15 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2009р. (суддя Плеханова Л.Б.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. (судді: Ільєнок Т.В., МостоваГ.І., ТарасенкоК.В.), позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 10 000 грн. суми боргу.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 15.07.2006р. між Товариством (Підрядник) та Підприємством (Замовник) укладено Договір №43, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виготовити, улаштувати та передати у власність Замовника три ланки підкранової колії баштового крану, а Покупець прийняти й оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 43 здача –приймання робіт проводиться документально уповноваженими представниками сторін по Акту.

Згідно п. 3.2. вказаного Договору вартість товару складає 40000грн. (в тому числі ПДВ), згідно додатку до цього Договору.

Також, 20.07.2006р. між Товариством (Продавець) та Підприємством (Покупець) укладено Договір №27 купівлі –продажу (надалі – Договір №27), згідно умов якого Продавець зобов'язується продати та провести монтаж, а Покупець прийняти та оплатити баштовий кран КБ-100.3.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 27 сума договору на момент його укладення становить 185000грн., з ПДВ.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство належним чином виконало умови Договору №27 та Договору №43, що підтверджується рахунком –фактурою №200249 від 28.07.2006 р., видатковою накладною №00000001 від 28.07.2006р., податковою накладною №445 від 28.07.2006р., актом виконаних підрядних робіт за серпень 2006р., довідкою Підприємства про виконання Товариством підрядних робіт по Договору №27 та Договору №43, актом звірки №1 від 31.05.2007р. та актом звірки від 02.10.2007р.

Проте, Підприємство виконало свої зобов'язання неналежним чином і розрахувалося перед Товариством за Договором № 43 частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед Товариством в розмірі 10000 грн.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції правомірно задовольнили вимоги Товариства в частині стягнення суми боргу.

Звертаючись з позовом, Товариство також просило суд стягнути з Підприємства на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України штраф та пеню за порушення господарського зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з підставними висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, з огляду на те, що положення зазначеної статті не застосовуються до правовідносин між Товариством та Підприємством.

Щодо посилань скаржника в касаційній скарзі на те, що акти звірки по Договору №27 та Договору №43 від імені Підприємства були підписані та прийняті особами, які не мали належних повноважень, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

За правилами ч. 2 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли підставних висновків, що про схвалення Підприємством виконаних Товариством робіт свідчить часткова їх оплата відповідачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Креміньнафтацентр" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р. у справі №8/47 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                       В. Дерепа

С у д д і                                                                                           Б. Грек

О. Подоляк