Рішення № 85714602, 18.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2019Справа № 910/11303/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 17 751,03 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 17751,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав свої зобов`язання щодо збереження вантажу під час перевезення згідно залізничної накладної №49747587 від 12.05.2019 (вагони №№63252928, 63379523), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 відкрито провадження у справі №910/11303/19, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 28.08.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050362578 відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 була вручена відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник, відповідач) було укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 (договір) предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1), перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно (п.1.2), надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3), договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1).

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Нормами ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1-3 ст.306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

12.05.2019 відповідно до залізничної накладної №49747587 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено, зокрема, вагони №№63252928, 63379523 з вантажем - дрібняк коксовий вологий насипом, вагою 54650кг та 55200 кг відповідно, вантажовідправником якого було Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".

Згідно комерційного акту №485604/554 від 15.05.2019, складеного на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №63252928, яка значиться у документах, становить 54650 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні при прибутті становила 53400 кг. Вага визначена відправником на електронних вагах. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 15.05.2019 було проведено комісійне переважування вагону №63252928, за документами значиться: вантаж - дрібняк коксовий (вологий) насипом, нетто - 54650 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 53400 кг, що менше заявленої ваги на 1200 кг. Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300 мм, "шапкою". Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагону продольною смугою шириною 400-600 мм вдовж вагону. По ходу потяга, над 6-7м люками є виїмка розміром 300 мм * 2800мм * 800 мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №11060 від 15.05.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №14 ст. Сартана - 2 з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, з боку залізниці. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №63252928 недостача вантажу підтвердилась.

Відповідно до комерційного акту №485604/555 від 15.05.2019, складеному на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №63379523, яка значиться у документах, становить 55220 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні при прибутті становила 49820 кг. Вага визначена відправником на електронних вагах. Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Волноваха Донецької залізниці 15.05.2019 було проведено комісійне переважування вагону №63379523, за документами значиться: вантаж - дрібняк коксовий (вологий) насипом, нетто - 55220 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 49820 кг, що менше заявленої ваги на 5400 кг. Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 200-300 мм, "шапкою". Поверхня вантажу маркована вапном по центру вагону продольною смугою шириною 400-600 мм вдовж вагону. Зліва, по ходу потяга, над 1-2м люками є виїмка розміром 3000 мм * 2600мм * 600-800 мм, над 4-7м люками є виїмка розміром 6000 мм * 2800 мм * 800-100 мм у глибину вагону, маркування порушене. На станції Волноваха Донецької залізниці складено акт загальної форми №11061 від 15.05.2019. Течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Переважування вантажу здійснювалось у присутності представників залізниці на 150 т електронних тензометричних вагах №14 ст.Сартана - 2 з повною зупинкою вагону. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, з боку залізниці. Завідуючого вантажним двором немає по штату. При повторному переважуванні вагону №63379523 недостача вантажу підтвердилась.

За твердженнями позивача, вартість недостачі вантажу, визначена ним на підставі рахунку - фактури №92557250 від 12.05.2019 з урахуванням норми недостачі вантажу 2%, становить 17751,03 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 17751,03 грн, які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничних вагонах №№63252928 та 63379523 за залізничною накладною №49747587 від 12.05.2019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов`язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено протиправність поведінки Акціонерного товариства "Українська залізниця", наявність заподіяних позивачу діями відповідача збитків в заявленому до стягнення розмірі, причинно-наслідковий зв`язок між ними. Одночасно, при розгляді спору стосовно стягнення збитків правової оцінки також вимагає вина заподіювача збитків.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17751,03 грн, які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничних вагонах №63252928 (недостача вантажу становить 1250 кг) та №63379523 (недостача вантажу становить 5400 кг) за залізничною накладною №49747587 від 12.05.2019.

За змістом ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст.3 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2019 відповідно до залізничної накладної №49747587 на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було відправлено, зокрема, вагони №№63252928, 63379523 з вантажем - дрібняк коксовий вологий насипом, вагою 54650кг та 55200 кг відповідно, вантажовідправником якого було Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". Всього за вказаною залізничною накладною було відправлено вантаж загальною масою 365360 кг.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Наразі, ст.52 Статуту залізниць України встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, у комерційному акті №485604/554 від 15.05.2019, складеному на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №63252928, яка значиться у документах, становить 54650 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 53400 кг, що менше заявленої ваги на 1250 кг, а у комерційному акті №485604/555 від 15.05.2019, складеному на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці, було зафіксовано, що загальна маса вантажу у вагоні №63379523, яка значиться у документах, становить 55220 кг, а в дійсності маса вантажу у вказаному вагоні, при прибутті становила 49820 кг, що менше заявленої ваги на 5400 кг.

Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами в наведених комерційних актах недостачу вантажу внесені до залізничної накладної №49747587 від 12.05.2019.

Вищеперелічені комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, та приймаються судом в якості належних та вірогідних доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у залізничній накладній №49747587 від 12.05.2019, фактичній масі вантажу, а саме щодо фактів недостачі вантажу вагою 1250 кг, який перевозився у вагоні №63252928 та вагою 5400 кг, який перевозився у вагоні №63379523.

Оскільки відповідно до комерційних актів №485604/554 від 15.05.2019 та №485604/555 від 15.05.2019, нестача вантажу вагою 1250 кг та 5400 кг відповідно була зафіксована під час слідування вагонів зі станції відправлення - Авдіївка Донецької залізниці до станції призначення - Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці в межах виконання договору про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, то саме відповідач в порядку ст.110 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями ч.1 ст.114 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) було укладено договір №2/18Сб відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець - прийняти і оплатити коксову продукцію.

Строк дії встановлюється з моменту підписання даного договору по 31.12.2018 (п.9.3 договору).

На виконання умов вказаного договору, Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було складено рахунок-фактуру №92557250 від 12.05.2019, з якого вбачається, що на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" поставлявся дрібняк коксовий, марка МК 2, на загальну суму 1448354,38 грн з податком на додану вартість.

При цьому відповідно до граф №1, 2 рахунку-фактури №92557250 від 12.05.2019 було визначено поставку дрібняка коксового, фактичною вагою 259,910 т та поставку дрібняка коксового, фактичною вагою 105,450 т на загальну суму 1448354,38 грн з податком на додану вартість.

Також позивачем були надані сертифікати якості на партію товару за договором №2/18Сб від 01.01.2018 №21558 від 12.05.2019, в якому зокрема вказано про поставку товару масою нетто у вагоні №63225928 - 54,65 т та сертифікат якості на партію товару №27094 від 12.05.2019 про поставку товару масою нетто у вагоні №63379523 - 55,22 т.

Суд зазначає, що саме в перелічених вагонах, відправлених за залізничною накладною №49747587 від 12.05.2019, яка складена вантажовідправником - Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та яка містить відмітки Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вантажоодержувачем за якою є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в межах договору про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, позивачем заявлено про втрату вантажу.

Зазначена у рахунку-фактурі Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" №92557250 від 12.05.2019 та сертифікатах якості на партію Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" №21558 від 12.05.2019 та №27094 від 12.05.2019, які складені в межах договору №2/18Сб від 01.01.2018, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", кількість вантажу відповідає тій вазі, яка зазначена безпосередньо у залізничній накладній №49747587 від 12.05.2019, що містить відмітки Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до платіжного доручення позивача №4500054973 від 20.06.2019 (призначення платежу - оплата по договору №2/18Сб від 01.01.2018 за дрібняк коксовий марки МК 2) з урахуванням реєстру сплачуваних рахунків до вказаного платіжного документу, Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" було сплачено Приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод" за поставлений товар, зокрема, згідно рахунку-фактури №92557250 від 12.05.2019 на суму 1448354,38 грн.

Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем було повністю оплачено товар за рахунком-фактурою №92557250 від 12.05.2019 до договору №2/18Сб від 01.01.2018, в тому числі, і дрібняк коксовий марки МК 2 вагою 54,65 т, який перевозився згідно залізничної накладної №49747587 від 12.05.2019 у вагоні №63252928 та вагою 55,22 т, який перевозився у вагоні №63379523.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах щодо коксу, який зазначений в накладній як вологий.

Судом встановлено, що вантаж (дрібняк коксовий) у вагонах №№63252928, 63379523 перевозився у вологому стані, про що зазначено у залізничній накладній №49747587 від 12.05.2019.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні №63252928 наступним чином:

згідно рахунку - фактури №92557250 від 12.05.2019 та сертифікату якості на партію №21558 від 12.05.2019 фактична вага вантажу з урахуванням визначеної вологості становить 54,65 т; 2) вартість 1 тонни згідно рахунку - фактури №92557250 від 12.05.2019 з податком на додану вартість становить 3912,11 грн; 3) вага вантажу у вагоні №63252928 за документами складала 54650 кг, фактично вага становила 53400 кг, недостача - 1250 кг 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 54650 кг*2% (природні втрати) = 1093 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 1250 кг - 1093 кг = 157 кг; 6) вартість недостачі 3912,11 грн * 0,157 т = 614,20 грн.

Вартість недостачі вантажу у вагоні №63379523 була розрахована позивачем наступним чином:

згідно рахунку - фактури №92557250 від 12.05.2019 та сертифікату якості на партію №27094 від 12.05.2019 фактична вага вантажу з урахуванням визначеної вологості становить 55,22 т; 2) вартість 1 тонни згідно рахунку - фактури №92557250 від 12.05.2019 з податком на додану вартість становить 3985,31 грн; 3) вага вантажу у вагоні №63379523 за документами складала 55220 кг, фактично вага становила 49820 кг, недостача - 5400 кг 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 55220 кг*2% (природні втрати) = 1104,40 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 5400 кг - 1104,40 кг = 4295,60 кг; 6) вартість недостачі 3985,31 грн * 4,30 т = 17136,83 грн.

Всього вартість недостачі вантажу складає 17751,03 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагонах №№63252928, 63379523), суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ст.131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Частиною 1 ст.127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з аналізу ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №№63252928, 63379523, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару на загальну суму 17751,03 грн та наявності причинного зв`язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.

При цьому відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах №№63252928, 63379523 сталась не з вини відповідача (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах №№63252928, 63379523, що було здійснено Акціонерним товариством "Українська залізниця", останнім не було дотримано обов`язку зі збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятих до перевезення, внаслідок чого наявна недостача вантажу на загальну суму 17751,03 грн, а відповідачем в свою чергу не доведено, що недостача вантажу у вагонах №№63252928, 63379523 відбулась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17751,03 грн є належним чином доказово обґрунтованими.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Суд зазначає, що рахунок-фактура №92557250 від 12.05.2019, виставлений Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", як постачальником за договором №2/18Сб від 01.01.2018 та оплачений позивачем в повному обсязі, в силу положень ч.3 ст.314 Господарського кодексу України, та ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу з урахуванням здійснення позивачем оплати вказаного рахунку у повному обсязі.

Позивачем до матеріалів справи долучені всі документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу для підтвердження розміру заподіяних збитків.

При цьому, судом враховано, що перелік вказаних документів відповідає тим документам, які підлягають оформленню контрагентами в межах виконання договору №2/18Сб від 01.01.2018.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17751,03 грн в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, ідентифікаційний код 00191129) суму збитків у розмірі 17751 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.11.2019 року.

Судддя М.Є.Літвінова