Ухвала суду № 85666450, 14.11.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-з/490/134/2019 Справа № 490/9593/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Марянчук Наталі Володимирівни комунального підприємства «Енерго», акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва до відповідачів з позовом, в якому просить суд визнати дії державного реєстратора Марянчук Н.В. комунального підприємства «Енерго» неправомірними щодо проведення 17.04.2019 р. державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» та скасувати рішення державного реєстратора Марянчук Н.В. комунального підприємства «Енерго» про державну реєстрацію вищевказаної квартири. В обґрунтування вимог посилається на те, що 17.04.2019 р. відповідачем було проведено перереєстрацію права власності на вищевказану квартиру на нового власника - АТ «Укрсоцбанк» на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язання. Підставою зміни власника квартири був укладений договір іпотеки №4432, посвідчений приватним нотаріусом ММНО Нікітіним Р.В. 02.08.2007 р. між позивачем та АТ «Укрсоцбанк». АТ «Укрсоцбанк» має намір продати вказану квартиру, оскільки спірну квартиру банк виставив на продажу.

14.11.2019 року позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити вчиняти будь-які дії у відношенні вказаної квартири, а саме: входження в спірну квартиру представника АТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб, вселення представників АТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб, реєстрацію представників АТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб в спірній квартирі як постійних чи тимчасових мешканців.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п.1 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.2,9 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) – «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача , на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання забезпечення позову у даному випадку, суд повинен перевірити свої дії на предмет відповідності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї у розрізі дотримання прав учасників справи та незалучених до справи осіб, гарантованих ст.6 Конвенції "Право на справедливий суд" та права на мирне володіння майном.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

За такого, що стосується вимог про заборону вчиняти будь-які дії у відношенні вказаної квартири, а саме: входження в спірну квартиру представника АТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб, вселення представників АТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб, реєстрацію представників АТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб в спірній квартирі як постійних чи тимчасових мешканців, то у їх задоволенні слід відмовити, оскільки забезпечення вимог саме в такий спосіб не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.

Враховуючи наявність майнового спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що вимоги про забезпечення позову підлягають частковому задоволенню, оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді заборони відчуждення на зазначене нерухоме майно, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду . Щодо інших вимог заяви, то оскільки позивачка в своїй заяві зазначає, що вона вже виселена з спірної квартири ще в травні 2019 року та працівниками банку унеможливлено їй доступ до квартири, то забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу на теперішній час використовувати цю квартиру за призначенням - не тягне за собою неможливість поновлення порушених прав позивача, на захист яких вона звернулася до суду.

Керуючись ст.ст.149-151 ЦПК України, постановою Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.06 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Накласти обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Заборонити укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна.

Копії ухвали для негайного виконання надіслати до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Копії ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена разом до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО