Ухвала суду № 85655669, 15.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1444/19

Провадження № 1-кп/127/50/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Бойка В.М., Медяної Ю.В.

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Мазуренка В.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Бондарчука В.В., Безрученка Д.П.,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці ініційоване судом питання щодо доцільності продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про які внесені 21.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020000000345, –

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.09.2019 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою до 25.11.2019 року, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

Прокурор Мазуренко В.С. просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою, мотивуючи тим, що запобіжній захід відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися. Крім того зазначив, що обвинуваченими вчинено злочин проти життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю. Тому, на переконання прокурора, обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть продовжувати вчиняти інші злочини, в тому числі і аналогічні. Крім того, перебуваючи на волі та розуміючи наслідки вчиненого діяння, обвинувачені можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Бондарчук В.В. щодо продовження дії запобіжного заходу його підзахисному заперечував. Крім того зазначив, що на його думку порушено процедуру глави 18 КПК України, оскільки суд не може ініціювати питання про продовження запобіжного заходу. А тому, заперечує проти усного клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу про тримання обвинувачених під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Безрученко Д.П. щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував, так як ризики передбачені ст. 177 КПК України на його думку стороною обвинувачення не доведені. Захисник зазначив, що ризики значно зменшилися, оскільки потерпілі допитані. Твердження прокурора, що його підзахисний може вчиняти інші злочини – це є лише припущення. Захисник Безрученко Д.П. зазначив, що на даний час немає необхідності продовжувати найсуворіший запобіжний захід, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Представник потерпілих Литвинюк М.О., захисники обвинуваченого ОСОБА_6 Ю ОСОБА_7 І. адвокати Кашпрук Т.В., Спірідонов В.В., Хейніс О.Г. в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд при вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховує що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення їх винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на значний строк. Відтак, у суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачені можуть переховуватись від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді. Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Крім того судом враховано рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 по справі №3-208/2018(2402/18) відповідно до якого Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кодексу, щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 15.11.2019 до 13.01.2020 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 15.11.2019 до 13.01.2020 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору відділу прокуратури Вінницької області для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: