Рішення № 85640835, 14.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 р. справа № 400/1030/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу 18.02.2019 року № Ф-78926-17

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 18.02.2019 року № Ф-78926-17.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним отримана спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску. Позивач зазначає, що дійсно має свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, проте працює на посаді заступника голови правління приватного акціонерного товариства "Спортек" та за сумісництвом на посаді директора приватного підприємства "Рекон-Консалт", які сплачують за нього єдиний соціальний внесок, а тому вважає що не повинен сплачувати ЄСВ як самозайнята особа. Крім того, на думку позивача, прийняттю вимоги повинна була передувати документальна перевірка, але відповідач такої перевірки не провів, відповідного акту не склав.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється ним на підставі норм однойменного закону. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Миколаївській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 04.06.2011 року. Закон покладає на позивача обов`язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, але позивач такий внесок не сплатив, що і послугувало підставою для прийняття вимоги. Станом на 31.01.2019 року заборгованість ОСОБА_1 із сплати єдиного внеску становить 18 276,72 грн. (а. с. 18-25).

17.05.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) не врегулювали особливості сплати грошового зобов`язання самозайнятою особою в разі не здійснення такою особою діяльності та неотримання доходу, тому, на думку позивача, у разі неоднозначності тлумачення прав та/чи обов`язків платника податків, слід тлумачити норми законодавства та приймати рішення на користь платника податків (а. с. 26-31).

Ухвалою від 10.04.2019 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (а. с. 2-3).

Ухвалою від 10.04.2019 року суд зупинив провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 824/210/19-а.

Ухвалою від 19.04.2019 року суд поновив провадження у даній справі.

Ухвалою від 18.06.2019 року суд зупинив провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19.

Ухвалою від 14.11.2019 року суд поновив провадження у даній справі.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Миколаївській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 04.06.2011 року, вид діяльності: адвокатська діяльність (КВЕД 74.11.1) (а. с. 49-50).

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок, ОСОБА_1 працює в приватному акціонерному товаристві "Спортек" на посаді заступника голови правління та в приватному підприємстві "Рекон-Консалт" на посаді директора за сумісництвом (а. с. 7-8).

Згідно вищезазначених довідок підприємствами за ОСОБА_1 сплачений єдиний соціальний внесок за 2016-2018 роки.

18.02.2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-78926-17, якою позивачу нарахована недоїмка з єдиного внеску (далі - Вимога) (а. с. 9).

Згідно розрахунку відповідача, ОСОБА_1 нараховано ЄСВ всього на суму 18 276,72 грн., а саме:

- за 2017 рік (по строку сплати 09.02.2018) - 8448,00 грн.;

- за І квартал 2018 року (по строку сплати 19.04.2018) - 2457,18 грн.;

- за II квартал 2018 року (по строку сплати 19.07.2018) - 2457,18 грн.;

- за III квартал 2018 року (по строку сплати 19.10.2018) - 2457,18 грн.;

- за IV квартал 2018 року (по строку сплати 21.01.2019) - 2457,18 грн. (а. с. 21).

Одним з конституційних обов`язків кожного, є сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 ч. 1 Конституції України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон № 2464-VІ.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ зазначено, що платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 2 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзац 2 цієї ж норми Закону оговорює, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набув чинності 01.01.2017 року, були внесені зміни до ст. 7 ч. 1 п. 2 абз. 1-2 Закону № 2464-VІ, а саме слова "за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" були замінені словами "на місяць", а в першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно", які стосуються бази нарахування єдиного внеску, замінені словом "зобов`язаний".

Аналіз цих змін дозволяє стверджувати, що їх змістом було визначення обов`язку для платників сплачувати єдиний внесок без прив`язки до отримання ними доходу.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу.

Частина 4 ст. 5 Закону № 2464-VІ передбачає, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Відповідно до ст. 9 ч. 3 Закону № 2464-VІ, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право контролюючого органу нарахувати єдиний внесок не тільки на підставі акту перевірки платника податків, як помилково вважає позивач, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено відповідачем.

Стосовно доводів позивача про те, що він адвокатську діяльність він не здійснював та не отримував доходу від такої діяльності, працював в інших роботодавців, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю є незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до ст. 13 Закону № 5076 адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, якщо така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

В той же час, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Системний аналіз пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону № 2464-VІ свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Позивач набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, тому має гарантоване Законом № 5076 право на здійснення такої діяльності.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Згідно ч. 5 ст. 31 Закону № 5076 протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.

Положеннями ст. 32 Закону № 5076 встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено чи припинено не було, тому він не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про наявність обов`язку сплати єдиного внеску в нього як самозайнятої особи.

Судом встановлено, що єдиний внесок за позивача в період його адвокатської діяльності за 2016-2018 роки сплачений роботодавцями - приватним акціонерним товариством "Спортек" та приватним підприємством "Рекон-Консалт".

Проте суд зазначає, що працевлаштування позивача у вищезазначених роботодавців не є працею в межах його незалежної професійної діяльності, а тому не звільняє його від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як самозайнятої особи. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за особу, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі № 820/1538/17 є помилковим, оскільки у вказаному рішенні зроблено висновок про те, що адвокат, який зупинив право на заняття адвокатською діяльністю, не повинен сплачувати єдиний внесок. В даній же справі, як вже зазначалось судом, позивач не надав доказів зупинення чи припинення адвокатської діяльності.

Єдиний внесок позивачу нарахований станом на 31.01.2019 рік, а тому строк давності в 1095 днів, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, відповідачем дотримано.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є самозайнятою особою та має обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вимога від 18.02.2019 року № Ф-78926-17 про сплату боргу з єдиного соціального внеску станом на 31.01.2019 року є законною та обґрунтованою, що виключає правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 року № Ф-78926-17, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз